31 березня у дніпровській галереї Артсвіт відкрито проект-дослідження  молодої харківської мисткині Ольги Федорової, присвячений сприйняттю дійсності та суперечливості  її документації. Виставка «Будь-які збіги з реальністю випадкові» стала доповненим продовженням проекту-фіналіста фестивалю NonStopMedia VIII, який вперше експонувався у АРТпідвалі Харківської муніципальної галереї у вересні 2016 року під титулом «Хромакей».

 

Теперішній проект Ольги позначив і важливий етап у житті галереї – вперше за чотири неповні роки її існування у експозиції було представлено жанр відеоінсталяції із використанням аж десяти екранів, а також задіяний додатковий виставковий простір, який до останнього проекту як доступний для відвідувачів не розглядався. Але про все по черзі.

 

Ольга Федорова на фоні фрагменту інтерактивної інсталяції власного проекту «Будь-які збіги з реальністю випадкові»

Фото – Олег Самойленко

 

Історія проекту: автор та контекст

 

Як зізнається Ольга Федорова, її шлях в сучасне українське мистецтво, що розпочався лише у 2014 році, пролягав через дизайн (за фахом авторка – дизайнер середовищ). Здається, команда Non StopMedia VIII, що позиціонує себе як «шукач свіжої крові», потрапила в ціль, відзначивши її – адже містифікаційний погляд на феномен фотоекспозиції, триступеневий підхід до розмови із відвідувачем і осмислення кольору як знаку, дійсно являють собою дещо свіже та цікаве в умовах як харківської, так і дніпровської реальності сучасного мистецтва.

 

Тут і далі – вид експозиції «Будь-які збіги з реальністю випадкові», галерея Артсвіт (Дніпро)

Усі фото – Олег Самойленко

 

Перше, що впадає в око постійному відвідувачу галереї – це вплив експозиції на сприйняття людиною звичного приміщення. За допомогою всюдисущого кольору, який навіть було винесено в назву проекта-попередника (chroma key – технологія в кіно та на телебаченні, що полягає в зйомці з використанням монохромного фону та наступній заміні ділянки зображення з ним), мисткині вдається змінити атмосферу галереї із нейтральної на привітну, а із звичайного природного внутрішнього середовища на ірраціональне, де панує неприродній колір. Звичайно, «колір заміни» зелений не є ані жовтим кольором кімнат зміненої реальності Еліасона, ані найчорнішим чорним, викупленим Капуром, а мова в проекті йдеться не про колір, а про його функцію. Проте важко сперечатися із тим. Що у вітчизняному мистецтві феномен кольору досліджений митцями мало. 

 

Проект-попередник «Хромакей» народився як виставка модифікованих історичних знімків, що добре відомі громадськості і являють документацію певних подій і епохи в цілому (горіння дирижаблю «Гінденбург», лінчування у Мерідоні, постріл начальника поліції у підозрюваного в’єтконгівця, втеча дітей та військових від напалмового бомбардування у Південному В’єтнамі тощо). 

 

 

Предметом першої частини експозиції є сама фотографія, предметом другої – скоріше дійсність, на яку вона посилається. За словами авторки, під час створення проекту інструментом донесення художнього задуму стало «обирання». Ретельно дібрані знімки – результат пошуків у відкритих джерелах, на який Ольга Федорова витратила більше трьох місяців.

 

Проте реальна відправна точка експозиції віддалена від нас в часі щонайменше на півтори століття – хромакей як метод організації мультиекспозиції вперше був використаний у 1898 році Джорджем Альбертом Смітом, а найдавніші знімки, що стали основою для її робіт, зроблені у 1930-х роках. Відтак, проект «Будь-які збіги…» є дослідженням розтягнутої у епохах реальності та наших опосередкованих через знімки стосунків з нею. А відбір, що є ключовим методом художника, перегукується із доктриною фотографа чи відео оператора загалом, чия відмінність від живописця або скульптора і полягає у пошуку та відборі елементів реальності замість їх продукування.

 

 

Цікаво,що в рамках проекту пошук відбувається не лише на рівні відкритих медіатек, а і на рівні самої роботи – адже в кожному знімку відібрана певна частина реальності для усунення за допомогою суцільного зеленого.

 

Іронія робіт полягає саме в тому, що на них хромакей, відсутній у реальності, втручається середовище і вперше виявляє себе. В той час в кінематографі хромакей діє навпаки – присутній в реальності він замінюється на знімках стороннім зображенням. В рамках проекту хромакей є суб’єктом фальсифікацією, хоча в реальності є її об’єктом.

 

 

На перший погляд, авторка проекту намагалася максимально приховати своє авторство, зробивши роботи об’єктивним дослідженням, з іншого – під час знайомство із експозицією вона очікує, що відвідувач пройде той самий дослідницький шлях, що і вона. Так, для Ольги проект почався із знайомства з кадрами бекстейджу кінострічки «Ґобіт», навіть найпростіші сцени якого було зняти із використанням зеленого хромакею  і згодом доповнені комп’ютерною  графікою. А відсутня у проекті-попереднику та вперше презентована в Артсвіт відеоінсталяція, де на екранах демонструється суміш документальних кадрів (нацистська Німеччина, мітинги СРСР, сімейні хроніки) та художніх (фрагменти кінофільмів поттеріади, «Зоряних війн», трилогії «Володар перснів»), наштовхує на висновок: модифікована кінематографічна реальність часом виглядає більш натурально та правдоподібно, ніж сирий і чесний відеоматеріал.  

 

Авторський наратив: як познайомитися з проектом?

 

Проект «Будь-які збіги з реальністю випадкові», представлений в Артсвіт, технічно складається із трьох рівнів, досліджувати які пропонується відвідувачу послідовно (тобто знизу вверх, користуючись координатами інституції).

 

На першому поверсі галереї представлено знамениті фотографії, що «визначають те, як ви уявляємо наш світ», а нижня частина відеоінсталяції порівнює художній фільм із документальним.

 

Історичні знімки із відсутнім фоном пропонують замислитися над наслідками, які може мати втручання у реальність. Що б сталося, якби ці кадри були справжнім «бекстейджем» зйомки? Як би змінила викрита фальсифікація наш світ і канву історії? Водночас, хромакей дає можливість задуматися над питання альтернативної історії – щоб ми самі могли підставити на інший план кадру?

 

 

Друга частина експозиції звертається до особистого. В її роботах представлено серії новин, бекстейдж-зйомки  та задокументовані побутові сцени (танці, інтер’єр маршрутного таксі з пасажирами, навчальна аудиторія, розмова артиста та режисера перед зйомками дубля, стелажі супермаркету та його відвідувачі), герої яких позбавлені атрибутів, що могли б визначити сенс їх поточних дій. Так, група танцює у зеленому просторі, студенти пишуть зелений конспект, покупець обирає серед однаково зелених товарів. За релізом, роботи є метафорою розгубленості сучасної людини, що перебувають на межі реальності, та спецефектів як ознаки медійного простору.

 

Відео, продемонстровані в межах залу, демонструють різноманіття документації повсякденності. У такий спосіб проблематика експозиції впритул підходить до нашого щоденного досвіду. Які його елементи справжні, а які ні? Зміна яких матиме наслідки у нашому житті, а що ми самі фальсифікуємо за допомогою «внутрішнього хромакею» – домислюючи і  видаючи бажане за реальне?

 

 

Родзинка експозицій – невеличкий третій зал галереї, що являє собою світ хромакею, нескінченно гнучкий, із абсолютно відсутньою власною ідентичністю. Людина, що заходить всередину, стає єдиним чітким і реальним об’єктом – і те лише в тому випадку, якщо у ній немає зеленого одягу. У противному випадку ця її частина теж стає відкритою до модифікацій та містифікацій.

 

Цікаво, що тема містифікації для Ольги Федорової розпочалася задовго до даного проекту. Конкурсна живописна серія «Допельгентер» (термін, що позначає двійника людини, який проявляється як темна сторона особистості) теж є роздумами над багатоликістю реальності при втручанні в неї особистості.       

 

Чому варто відвідати

 

Сучасні медіа, професійний «інтер’єрний» підхід до оформлення експозиції (що нівелює експонатність виставки та перетворює її на автономний простір), а також інтерактивність – три беззаперечні запоруки позитивного прийняття будь-якого проекту в стінах вітчизняних галерей. У даному ж випадку мова йде про комбінацію із них в межах одного проекту.

 

 

Невеличкий формат робіт змушує відвідувача підходити до них ближче та постійно рухатися по галерейному простору – що робить виставку динамічною. Динаміка продовжується і в відеоконтенті, який презентує невеличкі фрагменти стрічок (від 20 секунд до кількох хвилин) та передбачає можливість переходу від екрану до екрану у будь-який момент.

 

Що стосується інтерактивної зеленої зони – запрошення до самостійного дослідження феномену «спецефектів», тут відвідувачу надають свободи вибору форми взаємодії з об’єктами – зеленим диваном та пофарбованою в зелене домашньою квіткою.  

 

Легка, доступна для прочитання як дорослим, так і дитиною, художньо врівноважена, експозиція однозначно варта відвідування бажаючими пережити новий візуальний та інтелектуальний досвід.

 

Експозиція проекту Ольги Федорової «Будь-які збіги з реальністю випадкові» відкрита для відвідування з 31 березня по 13 травня ( з вівторка по суботу, 11:00–19:00) за адресою: Дніпро, вул. Січових Стрільців 4а (галерея Артсвіт).

 

Вхід вільний.