З 6 по 9 жовтня в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури пройшла наукова конференція «Казимир Малевич: київський аспект». В ній брали участь найвідоміші з дослідників творчості великого митця, мистецтвознавці з України, Росії, Ізраїлю, Франції, Португалії, Нідерландів та Польщі. У рамках конференції журналіст Роксана Рублевська поспілкувалася з одним із доповідачів, найвідомішим малевичезнавцем, Жаном-Клодом Маркаде про світ як безпредметність, сприйняття Малевича українцями та пророчий дар засновника супрематизму. 

 

Жан-Клод Маркаде – один з найвідоміших французьких мистецтвознавців, спеціаліст з російського авангарду, куратор, доктор літературознавства, директор Національного центру наукових досліджень у Франції (C.N.R.S), голова товариства «Друзі Антуана Певзнера». Автор книг: «Малевич» (1990),  «Російський авангард 1907-1927» (1995, 2007), «Кальдер» (2006),  «Ейзенштейн. Секретні малюнки» (1998), «Творчість Н.С. Лєскова» (2006), «Ніколя де Сталь. Живопис і малюнки» (2009).

 

На конференції Жан-Клод Маркаде розповів про опубліковані українські переклади текстів Малевича. Як відомо, Казимир Малевич був не лише геніальним художником, а й талановитим есеїстом, тексти якого з’являлися в українській редакції вже за життя митця. Мова Малевича викликає велику кількість запитань. Художник володів розмовною українською та польською, постійно використовуючи вирази з тієї чи іншої в російськомовному тексті.

 

 

Жан-Клод Маркаде: У Європі Малевич давно сприймається як культова фігура, але в Україні це почали усвідомлювати тільки нещодавно. На вашій Батьківщині Малевича й досі не готові сприймати за найвеличнішого творця і мислителя, який значно випередив свій час. Я думаю, що така ситуація виникла через тоталітарний режим СРСР, тому з цією проблемою стикнулися майже всі країни пострадянського простору.

 

Жан-Клод Маркаде: Мене завжди запитують, що означає магічний «Чорний квадрат» і чому одній простій формі намагаються приписувати стільки сенсів? Мало кого цікавить, що у Малевича була маса робіт до цього експерименту і після нього, а сам сюжет картини неможливо пояснити, проте якщо спробувати, то «Чорний квадрат» – це повне затемнення предметного світу. 

Жан-Клод Маркаде: Міжнародна конференція, яку ініціювала дослідниця Тетяна Філевська, є дуже важливою, на мій погляд, і я сподіваюся, що вона викличе великий резонанс у мистецьких колах. Хоча я добре розумію, що деякі українці зацікавились Малевичем через його незвичайне походження, адже він був російським українцем, а в світлі останніх політичних подій цей парадокс виглядає привабливо.

 

Жан-Клод Маркаде: Звісно Малевич був радянською людиною, проте дуже свідомою, некерованою, із західним типом мислення. Недарма він вважається інтернаціональним та полівалентним, в його роботах присутні коди різних культур, зокрема Польщі, України й Росії. Взагалі картини слов‘янських художників являються синтезом багатьох живописних культур, тому я проти етнічних визначень.

 

Жан-Клод Маркаде: Я часто протиставляю фігуру Кандінського Малевичу. Кандінський був глибоко-релігійною людиною, Малевич – завжди хотів створити власну релігію, у його роботах був помітний вплив далекосхідних філософських течій, буддизму і ізихазму. В основі  супрематизму лежить знаковість, навіть ікона, проте не в буквальному значенні. Роботи Малевича випромінюють енергію світла (не сонячного), в них є цілісна картина світу, що відрізняє його від інших художників-абстракціоністів. Кандінському властиві: симфонізм, апокаліптичні мотиви, елементи експресіонізму, постійний рух, релігійна тематика. Малевич вважав, що потрібно не наслідувати природу, а створювати щось нове, інший вимір, уявну геометрію.  

 

К. Малевич. "Голова селянина" (бл. 1928)

Жан-Клод Маркаде: У становленні Малевича ключову роль зіграли троє живописців: Моне, Сезанн, Ван Гог. Навіть у тотальній безпредметності в його роботах помітний вплив імпресіонізму, кубізму та футуризму. Як і Ван Гог, Малевич не мав вищої освіти і вчився, дивлячись на картини інших митців, аналізуючи їх стилі та концепції.

 

Жан-Клод Маркаде: Темою мого дослідження, представленого на цій конференції, стала остання опублікована за життя стаття Малевича у альманасі «Авангард», яка мала назву «Архітектура, станковий живопис і скульптура». У ній йдеться про конструктивізм, який знищує «живописне», ґрунтуючись на утилітаризмі. Малевич вважав, що світ є безпредметним, він виник із порожнечі, а митець повинен створювати щось абсолютно нове, не прив’язуючись до ідеї, що мистецтво має обслуговувати виключно промислові потреби.

 

Жан-Клод Маркаде: Існує тільки одне дослідження, в якому йдеться про вплив Дюшана на Малевича, зокрема на його малюнок, де людина йде сходами, проте я б не став говорити про схожість їх мислення. «Композиція з Джокондою», в якій автор перекриває відоме зображення геометричними фігурами, була до Марселя, що свідчить про незалежність творчих пошуків Малевича. Окрім того, його випади у адресу класичного мистецтва були не настільки агресивними, як у Дюшана.

 

Жан-Клод Маркаде: Одна з улюблених тем Малевича – тема трагедії українського села. Він протиставляє селянина  людині великого механізованого міста, показує її віддаленість від виру життя та безпорадність перед обличчям радянської влади. Село для супрематиста – місце, в якому ще не втрачений зв'язок з витоками, культурою предків.

 

Жан-Клод Маркаде: У 2013 році я випустив збірник усіх текстів Малевича, які були опубліковані за його життя, а тепер готую книгу з тими матеріалами, які вийшли після його смерті. Нещодавно я завершив роботу над масштабною виставкою, яка має назву «Збірка ікон сучасного живопису. Колекція Щукіна» та над новою монографією по творчості  Малевича. Планую й надалі плідно працювати.

 

* * *

 

Про автора:

Роксана Рублевська – арт-журналіст, дипломований кінознавець, постійний автор ART UKRAINE