Чи маємо ми право займатися мистецтвом, відвідувати культурні заходи, організовувати арт-пректи у той час, коли країна знаходиться у стані війни? Сьогодні кожна свідома людина ставить собі це питання і намагається знайти відповідь чи виправдання.

 

На наш погляд, ми повинні займатись тим, що є зараз найбільш продуктивним. Ситуація, в якій ми опинились, змушує нас подивитись на речі з іншого боку, і бути більш зібраним і організованим. Те, над чим можна було розмірковувати і працювати в спокійному режимі, нині потребує більш рішучих і чітких дій. Суспільство має бути як ніколи згуртованим, дієвим та ініціативним.

 

 

Ми знаходимося у стані постійного стресу, і якщо припинимо займатися тим, що подобається, можна буде просто піти під танк і там загинути. Чим більше людей покаже, що нам не страшно, тим сильніше ми підтримаємо і наших військових. Тим що не панікуємо — ми показуємо нашу силу і діємо проти ворога.

 

Чи має художник  право на експеримент під час війни? Має! Біше того, художник — це певний соціальний рефлектор, у випадку, якщо він працює із сьогоденням. Мистецтво в усіх його проявах є, чи принаймні, має бути тим генератором, що заряджає та спонукає до дії. Ми не військові, але готові воювати художнім чином. Культурна війна повинна відбуватись. Адже всі художники, так само як і всі, хто займає активну громадянську позицію і допомагає військовим, роблять величезний вклад в одне ціле, в нашу державу.

 

 

Зараз культурні події просто необхідні. Ніхто не каже про влаштування пишних відкриттів, розкішних фуршетів, розваги. Ми говоримо про художню реакцію на соціально-політичну ситуацію в країні, яка завжди існувала і була невід'ємною частиною суспільства у важкий момент. Але культурні події мають бути якісними, прозорими, влучними, і тоді вони будуть дієвими, що узагальнює вислів: «Зараз неякісна культурна подія — це те саме, що поганий командир на фронті. Деморалізує і вбиває». Щоб відрізнити справжнє щире мистецтво від підробки, від «спекуляції на тему», щоб не бути обманутим і деморалізованим, глядачеві, сприймаючи ту чи іншу культурну подію, варто прискіпливіше обирати куди йти і чим надихатись. Радимо при цьому орієнтуватись головним чином на власний досвід та інтуїцію, враховуючи той факт, що в нас майже відсутня незаангажована критика та аналіз культурних заходів.

 

 

Але те, що культурні рефлексії відбуваються — неминуче. Адже сьогодні художники переживають цікавий час, у який, як ніколи, є з чим експериментувати. Наша країна пережила за дуже короткий термін такі зміни, які народи переживають за сторіччя. Зараз для більшості людей відбувається процес усвідомлення національної ідентичності, а це народжує безліч тем для творчості. Ми згадали, що Україна -  це не тільки Шевченко, не тільки найбільша країна в Європі. А що в нас є власна історія, власні традиції, талановиті люди, дуже багате культурне надбання, письменики, художники. Той самий український авангард — Малевич, Єрмілов, Екстер — ці люди все життя продовжували розвивати в собі ту силу, якою наділила їх ця земля.

 

Всі ці аспекти, роздуми про свободу, власну унікальність, значущість все більше і більше відображатимуться у мистецтві — і власне це і є сила культури, яка допомогає людям пройти соціальну «реабілітацію». 

 

 

Автор: творча група GAZ (Олексій Золотарьов та Василь Грубляк)