Майже місяць, з 18 вересня по 12 жовтня, у громадському просторі Києва відбуватимуться тимчасові художні акції, що на меті мають осмислення проблеми місця та його захоплення. Проект ініційований ІЗОЛЯЦІЄЮ, для якої задана тема надзвичайно актуальна, адже її територія в Донецьку досі захоплена представниками так званої «Донецької Народної Республіки». Курує проект американський художник Клеменс Пул, відомий своїми проектами, що часто інтегровані в публічний простір. Ми поговорили з Клеменсом про те, що нас чекає найближчим часом на вулицях Києва.

 

 

 

Ганна Васик: На даний момент нам відомий лише перелік митців, що братимуть участь у проекті, без інформації про їхні роботи. Яким чином відбиралися художники? За вашої участі?

 

Клеменс Пул: Процес почався з того, що я згенерував ряд вимог, яким має відповідати проект і запропонував їх Ізоляції. В першу чергу потрібно було визначитись, про яку саме взаємодію йде мова у цьому проекті. Таким чином я визначив шість проектів від художників з-за кордону. Зараз я бачу, що всі ті проекти витримані у такому стилі, у якому працюю я сам. Але в певний момент стало зрозуміло, що більш цікаво почути голос саме українських художників.

 

Переважно, це добре відомі, хоч і молоді українські художники. Втім, у списку є декілька артистів з інших країн, розкажіть про них.

 

Джо Райлі, з яким мені довелося працювати і раніше, він живе в Нью-Йорку, займається езотеричними технологіями, наприклад, він створює старовинні радіоприймачі і робить з ними певні трансляції, чи його роботи бувають пов’язані із темою залізниці, а ви маєте розуміти, що в США залізниці — це зовсім інший нарратив, історичний, фольклорний, філософський. Минулого року ми разом робили проект — подорож Дунаєм дерев’яним саморобним човном. Він подорожував зі мною з Бєлграду до Варни, він має ліцензію моряка і насправді є набагато кращим у цій справі за мене. Я дуже радий, що вдалося його залучити до проекту. Він був залучений до цілого ряду акцій в Америці, як наприклад, Occupy Wall Street, і загалом має дуже політизований погляд на всі події, та й взагалі цікавиться багатьма процесами, що зараз відбуваються у світі.

Команда з Нідерландів — Гійс ван Бон та Гріт Манчаерт — прийшли до нас шляхом open-call, який ми організовували спеціально для відбору художників. Дівчина з цієї команди створює тексти, а хлопець відповідає за технологічний елемент, він створив машину, яка малює піском. Цей проект цікавий тим, що задовольняє кілька ідей — по-перше, він уособлює тимчасовість, тому що будь-що створене з піску, є нетривким і може бути зруйноване в лічені хвилини. По-друге, «малювання ліній» символізує відмежування, що є дуже важливим у питаннях місця.

 

 

Які вимоги були до проектів-учасників?

 

Ми хотіли відібрати художників, роботи яких відповідають певним критеріям. По-перше, вони мали бути темпоральними, по-друге, вони мали торкатися проблеми окупації, але не у вузькому розумінні воєнної окупації, а у ширшому сенсі захоплення місця. Серед усіх учасників «Захоплення» немає випадкових проектів, кожен проект ретельно відібраний і шукає відповіді на поставлені запитання.

 

Серед критеріїв, які ви згадали, прозвучала тимчасовість. Проте у тих подіях, що мають історичне значення, люди зазвичай прагнуть зафіксувати важливі моменти у постійних речах–монументах, пам’ятниках. То чому тимчасовість?

 

Це складне запитання, і до того ж дуже політичне. Я не можу пояснити, чому ми робимо тимчасові речі, коли Україна потребує постійного рішення. Я не можу цього прокоментувати, тому що, щоб я не сказав — прозвучить політично некоректно.

 

Та ви маєте бути готовим до того, що всі сприйматимуть цей проект політично.

 

Це нормально. Звісно, я став мислити політично, відбираючи проекти. Проте саме висловлювання не обов’язково має бути політичним. Не думаю, що варто звужувати коло можливостей сприйняття ситуації до суто політичного. Ми ведемо до того, що будь-яка окупація не триває постійно. Все, що стосується місця — постійно змінюється.

 

Отже, ми говоримо про окупацію, проте не-мілітаристську?

 

Так, мій посил не політичний, це радше візуальне асоціативне повідомлення, що несе ідею захоплення простору. Адже Майдан почався з посту журналіста на фейсбуці, і за кілька годин з цього заклику виріс протест, що призвів до надзвичайних змін. Якщо подивитись на інші відомі у світі приклади окупацій, та на інші подібні акції, то наш проект торкається одразу всіх їх. Художники-учасники «Захоплення» своїми проектами відображають ті зміни, що сталися зі світом внаслідок активізації процесів, пов’язаних із публічним простором. Будь-що, створене ними буде відлунням цієї неймовірно потужної активації, що трапилася тут, в Україні, завдяки Майдану.

 

Назва проекту «Захоплення» торкається двох різних аспектів: окупації у сенсі захвАту (seizure) та зАхвату (fascination). І якщо з першим моментом все більш-менш зрозуміло, то яким чином буде розкриватися другий аспект? Чому ця дихотомія підкреслюється?

 

Вона  підкреслюється через те, що я на цьому наголосив. Я б не назвав цей проект «окупація». У моїй мові слово seizure має дуже специфічну конотацію, пов’язану з насиллям.

 

Агресією?

 

Я не маю нічого проти агресії,  я виступаю проти насилля. Для мене дуже важливим є питання мови і правильності трактування. Коли ми шукали назву для проекту, я назвав ті значення, які ця назва мала б охопити. Для мене було важливо, щоб ця назва не лише відображала те, що робитимуть художники, а і те, у який спосіб проект сприйматимуть глядачі. «Захоплення» ідеально відповідало моїм критеріям.

 

 

Проекти одних художників будуть анонсуватися, інші ні.  Як людям дізнатися про те, що відбуватиметься?

 

Певний час я жив у Техасі і виступав з музичним гуртом. Ми не анонсували своїх концертів, вони завжди відбувалися у дивних неочікуваних місцях як, наприклад, недобудови, цвинтарі. Для мене важлива саме ця тимчасовість та неочікуваність. Речі, що відбуваються довкола тебе, коли ти на це найменше чекаєш, мають особливу цінність. Втім, я гадаю, більшість проектів буде анонсуватися у соцмережах. Також, з огляду на те, що дуже велику увагу я приділяю документації своїх проектів, «Захоплення» буде дуже ретельно задокументоване. Це дасть можливість в кінці зібрати все до купи та подивитись, що вийшло.

 

 

Фото: Кирило Гайдай