Проект Крістіана Болтанскі у Болоньї: подорож від історії до міфу
Veditu Art Group відвідали виставку всесвітньо відомого французького митця й поділилися враженнями від методів Болтанскі створювати нові міфи й захищати старі історії.
Крістіан Болтанскі завжди був однією з ключових фігур на нашому шлях пошуку шизоїдних особистостей у мистецтві. Як творчий колектив, ми генеруємо безліч різноманітних ідей, та прочитавши minima memoria, ви побачите, що Болтанскі, разом з іншими, такими як Герст, про якого йшлося в нашій попередній публікації, є одним з наших найважливіших натхненників.
Через 20 років після першої італійської персональної виставки (1997: Villa delle Rose − Pentimenti) та за 10 від першої персональної експозиції, «Про Устіку» (Музей пам’яті Устіки (Museo per la memoria di Ustica), Болонья), художник знову повертається до Болоньї з масштабною виставкою під назвою Anime. Di luogo in luogo («Душі. Від місця до місця»), що відбувається в MAMBO − Museo d'Arte Moderna di Bologna (Музеї сучасного мистецтва в Болоньї) й триватиме до 12 листопада.
Крістіан Болтанскі. Душі. Від місця до місця. Музей сучасного мистецтва в Болоньї
Photo credit Matteo Monti / Courtesy Istituzione Bologna Musei
Про що говорить Болтанскі? Знову і знову він порушує питання пам'яті та спогадів. Саме тому на виставці в MAMBO ми зустрічаємо обличчя, які раніше вже були показані в 1997 році (робота під назвою Les Regards). Це фотографії на рекламних щитах, що роблять проект радше місцевим, аніж широкомасштабним. Місце, де проходить виставка, настільки пов'язане з болонськими партизанами, зображеними на фотографіях, що пам'ять стає дорогою, відкритим запитанням у міський простір.
Крістіан Болтанскі. Душі. Від місця до місця. Музей сучасного мистецтва в Болоньї
Photo credit Matteo Monti / Courtesy Istituzione Bologna Musei
Пам'ять та спогади. Звісно, в ідеї розуміння сучасного світу, вони є центральними темами. Навіть пам'ять про себе, показана у вигляді ретроспективи. Болтанскі від початку повідомляє нам, що його ідея не стосується статичної пам'яті. Тут немає творів, що уславлювали б безсмертя, натомість, це виставка про різноманіття спогадів, які трансформуються, про реалії, що перебувають у стані розвитку. Не дивно, що більшість інсталяцій, представлених у рамках виставки, були перероблені, а не просто переміщені, задля інтеграції у простір MAMBO. Фактично, наш досвід як відвідувачів починається зі спогаду, якого немає: ми чуємо, як серцебиття художника накладається на його дитяче зображення, що перетворюється на його теперішнє зображення, у той час як антураж процесу нагадує інтер'єр собору (так само Болтанскі структурує і саму виставку в MAMBO).
Крістіан Болтанскі. Душі. Від місця до місця. Музей сучасного мистецтва в Болоньї
Photo credit Matteo Monti / Courtesy Istituzione Bologna Musei
Водночас об'єкти, що генерують пам'ять, часто можуть бути ефемерними, тимчасовими, мінімалістичними, як коробка печива чи купа термальних ковдр. Фотографії часто розсіяні в уявних та реальних архівах. Ми говоримо про невелику пам'ять, по суті, про особисту та про групу людей, що зникає, якщо ви не намагаєтеся її врятувати. У інтерв'ю Болтанскі говорить: «У нашому житті, наприклад, ми пам'ятаємо діда, але не пам'ятаємо прадіда: тут, дивлячись на смерть, у майбутнє, я намагаюся подолати поріг пам'яті, озираючись назад, в минуле, яке я не можу згадати, але все ще намагаюся пробудити та виявити, із цієї відстані від світу тіней, що є минулим».
Крістіан Болтанскі. Душі. Від місця до місця. Музей сучасного мистецтва в Болоньї
Photo credit Matteo Monti / Courtesy Istituzione Bologna Musei
Звісно, це проект про те, що неможливо охопити, оскільки архівування також означає збільшення кількості інформації. Чи має вона фізичну природу, як у роботах Болтанскі, чи існує у віртуальному просторі, на нашу думку, існує межа тої кількості предметів, які можуть акумулюватися акуратно, перш ніж вони зникнуть в конгломераті спогадів. Але між ефемерними об'єктами є щось, що якимось чином об'єднує їх, тому що, особливо на Ринку, ми не можемо бути ізольованою індивідуальністю. Будь то основна історія (або історії), це хаос і збіг: маленькі спогади постійно ризикують виявити щось більше, ніж вони самі. Зрештою, у басейні, наповненому ковдрами, у залежності від того, як довго ви перебуватимете в ньому, ми можемо думати про тисячі різних речей, про історії часу і пам'яті, від біженців до шоа (його інше інтерв'ю).
Крістіан Болтанскі. Душі. Від місця до місця. Музей сучасного мистецтва в Болоньї
Photo credit Matteo Monti / Courtesy Istituzione Bologna Musei
Насправді наслідком цього, хоча прямого зв'язку, безумовно, немає, можемо вважати легендарні твори Болтанскі. Від порятунку невеликої історії до створення міфу, такого як труби в південноамериканській пустелі, що, наповнившись вітром, починають походити на голоси китів. Якщо історія не збереглася, ви можете створити новий міф. Цікаво, однак, як беручи те єдине питання, яке порушує Болтанскі, що, по суті, охоплює найзначніші теми двадцятого століття (життя і смерть, перехідність існування), ви можете знайти просвіток відповідей на нашому сучасному Ринку. У якому сама пам'ять, окрім наших власних тіл, постійно змінюється завдяки протезам, що пропонуються нам кожен день. Сьогодні, дійсно, невеликі спогади можуть стати вічними (або, принаймні, набути тривалості тієї технічної підтримки, за допомогою якої ми їх зберігаємо) у делегованій пам'яті, яка надається технологією та мережею. Більш того: вони можуть бути спільними спогадами, тісно пов'язаними з усіма нашими розумами. Та чи справді це так? Або навіть, чи не краще приймати ефемерне у його природному стані, не намагаючись його зберегти?
