11- 13 грудня 2014 року в галереї G13 відбулася виставка художників Олексія Золотарьова та APL 315. Проект є творчим експериментом, що базується на поєднанні скульптури, а саме скульптурної інсталяції, та пост-графіті. Ці два медіатори перебувають у нерозривному зв’язку з простором, з яким працюють, завдяки якому живуть та котрому належать.

 

Обидва автори досить давно заявили про себе на арт-сцені не тільки України, а й в Європи, як яскраві особистості та професійні художники. Скульптор Олексій Золотарьов входить до переліку найкращих скульпторів 2013 року за рейтингом журналу Forbes. Художник та райтер APL 315 зарахований у топ-10 найперспективніших українських художників віком до 35 років за рейтингом того ж видання. Презентований авторами проект — це унікальна можливість побачити останні роботи художників, кожного у своїй сфері, але вперше у спільній експозиції.

 

Сучасна скульптура — це зовсім неповторний напрям, манера, спосіб художнього мислення та творчості. Ми живемо в іншому світі, відмінному від того, в якому жили класики. Наш світ — драматичний, суперечливий, і можливо всі його вібрації, проблеми можна й потрібно відображати мовою сучасної скульптури.

 

Завдання митця — викликати емоції, доторкнутися до душі глядача. В кожної людини сприйняття своє, воно може зовсім відрізнятися від того, що передає автор, воно з’являється тільки через призму особистого внутрішнього світу. «Навіщо назви та опис творів, детальні коментарі авторів на тему «що ви хотіли цим сказати». Потрібно просто дивитися і відчути серцем: подобається творіння чи ні. Немає жодної ідеї в цих творіннях — це тільки емоції, відчуття автора», — таке ставлення до мистецтва APL 315.

 

Роботи APL 315. Без назви.

APL 315 — це суцільна енергія, оголена емоція. Цей художник шукає у світі тільки враження. В гонитві за емоціями він біжить по світу, мандри, нові люди та музика — ось, що його надихає.  Він розкладає музику на кольори та форми. Ось найголовніша його муза! Люди його цікавлять, та водночас лякають, він їх не підпускає до себе близько.

 

Олексій для цієї виставки зробив композицію із трьох пов’язаних скульптур: три величезних круги височіють над глядачем. Енергія космосу, незвіданого теперішнього та майбутнього. Навпроти композиції з трьох скульптур розташована скульптура «Кут зору», яка була створена автором раніше. Особлива ритміка музики, монументальність скульптур, експресія пост-графіті створює відчуття загадкової величі та напруги.

 

Роботи Олексія Золотарьова.

Без назви. Матеріал: іржавий метал, нержавіюча сталь, алюміній, пісок, фарба, 2014.

 

Цікаво, що Олексій вперше використав у своїх роботах фарбу яскраво-червоного кольору, можливо емоційно знайдену як відчуття останніх тяжких часів для нашої країни. Мета Олексія — це пошук нового себе, можливо використання в своїх майбутніх скульптурах сучасного живопису.

 

Як з’явилася ідея працювати разом чи є перспективи побачити спільні творіння? Олексій Золотарьов та APL 315 познайомились на Міжнародному симпозіумі сучасного мистецтва «Бірючий» (арт-резиденція, що сьогодні активно розвивається, яку відвідали вже більше 150 художників). Такі різні особистості, але пов’язані спільним відчуттям простору, вони поєднали свої роботи, їхні композиції співіснують поряд, але поки що незалежно одна від одної. Олексій бачить потенціал у спільній співпраці, можливо через розмальовування скульптури. APL 315 не планує нічого заздалегідь.

 

Експозиція виставки

 

Зацікавленість графіті, як художнім феноменом в світі, сьогодні дуже висока. Цей вид мистецтва існує практично в усіх країнах. Що стосується України, то наші галереї адаптуються та приймають нові течії мистецтва. Прикладом є нещодавня виставка Катерини Єрмолаєвої у Малій Галереї Мистецького Арсеналу (прим. ред.).

 

Одеський графіст та райтер APL 315 за освітою біолог. З 2006 року він встиг взяти участь в десятках різних проектів, в 2013 році їздив на фестиваль в Сеул, веде дуже активну виставкову діяльність. APL 315 – учасник дев’яти персональних та більше сорока групових виставок, що проходили в Україні, Росії та Європі. Творчість художника можна побачити на стінах рідної Одеси і вагонах поїздів, які вже декілька років їздять світом. 

 

Фрагмент роботи APL 315.

Як і багато інших художників він мало працює в Україні. Виступає винятково під псевдонімом, ніде не публікує свої фотографії, тобто слідує традиціям вуличних художників. За його словами, на вулиці він домагається естетичної досконалості. Його роботи зроблені нерівними навмисно, іноді не досить яскравими та помітними. Їхня цінність часто не в якомусь виключному змісті або сміливості виконання, вони виражають саме красу вільної творчості.

 

Те, що APL 315 створює на вулицях в різних країнах завжди живе, мінливе, тимчасове. Локація підказує форму, колір, фактуру, та в результаті створюється графіті, яке неможливо перенести в інше місце, наприклад, в галерею, тому що воно передає атмосферу конкретного місця. Таким чином робота на вулиці передбачає декілька важливих моментів: тимчасовість створеної роботи, адже вже завтра її можуть зафарбувати розгнівані робітники комунальних служб, прив’язка до місця, та найголовніше — неймовірно велику та різноманітну аудиторію. APL 315, наприклад, любить розмальовувати залізничні вагони, пояснюючи це тим, що потенціал такої експозиційної площадки набагато вищий за будь-яку галерею або музей. Товарні вагони їздять по всьому світу, їх бачать тисячі людей.

 

Робота APL 315.

 

Починаючи з 2006 року, APL 315 не тільки працює на вулиці, але й співпрацює з галереями. При цьому він відмовляється переносити роботи, створені на вулиці, в виставковий простір, та на полотні створює щось інше. Неможна сказати, що ці дві практики кардинально відрізняються, характерний стиль APL 315 присутній і на вулиці, і на полотні. В роботах на полотні з’являються натяки на соціальну критику, художник використовує текст, часто досить коротко та гостро висловлюючись по деяких питаннях. Нехтуючи правилами, він змішує масляну краску та спрей, заливає все це керосином, використовує фломастери і взагалі всіляко експериментує з поверхнею полотна. Як правило, художник максимально відходить від фігуративного зображення, намагаючись досягнути графічності візуальної мови.

 

APL 315 обирає залишатись осторонь від людей, на самоті. Він вважає, що правда мистецтва полягає в тому, що як тільки ти стаєш улюбленцем публіки, ти вмираєш як художник, частково або повністю. Його творчість нагадує завуальовану арт-терапію — нескінчена корида з «рогатим» смаком.  З тими, хто немає морального права засуджувати та оцінювати, але робить це. Глядачу здається, що художник дражнить його. Це одночасно так і не так: дражнить, але шукає емпатії. 

 

Робота APL 315.

 

APL 315 говорить, що останнім часом досить сильно відчуває, що Україна — не його формат. «Те чим, я займаюся, в нашій країні досить не затребуване, і в той же час підлаштовуватися під український, периферійний формат не буду. Тим паче, яка може бути критика, наприклад, до моїх робіт на вулиці, якщо в нас практично немає компетентних людей у цьому виді мистецтва? Після десяти-двадцяти років, я вважаю, що ті, хто раніше малювали, та малювали якісні речі можуть коментувати. Ось це може бути сприйнято як адекватна критика. Але на Заході цей вид мистецтва взагалі вважається криміналом, багато хто за це сидить в тюрмі, та не по одному разу. (Одеський райтер APL 315 теж потрапив до амстердамської тюрми, оскільки не зміг заплатити штраф за власний витвір, який нідерландська поліція розцінила як порчу муніципального майна). Туристом бути добре, а от жити постійно там — ні, лякає менталітет свідомих людей Західної Європи. В Східній Європі натомість відмінна площадка для роботи вуличних художників. Зараз я знаходжуся в активному пошуку зручних місць для роботи, інше мене мало турбує».

 

Олексій Золотарьов

Олексій Золотарьов працює в різних техніках та з різними матеріалах. Художник створює свої роботи із каменю, гіпсу, металу, бетону.

В 2012 році Золотарьов переміг в номінації «Кращий молодий український скульптор» на фестивалі Kyiv Sculpture Project.

Сьогодні Олексій Золотарьов говорить мовою українського авангарду, мовою геометричних форм і об’ємів, створює символічний ряд, доступний до прочитання в будь-якому контексті, важливою рисою якого є проникнення в структурну сутність речей.

 

 

Робота Олексія Золотарьова.

 

Сучасна скульптура для Олексія — це захват простору, активна, досконала по формі пластика, яка має створити навколо себе міцне енергетичне поле. «Серед майстрів ХХ ст., які надихають — Пабло Пікассо, Альберто Джакометті, Констянтин Бранкузі, Лінн Раселл Чедвік, Олександр Архіпенко. Але головний вчитель, який в мене був, є і буде — це Олександр Дьяченко (вітчим Олексія). Він вчив мене з дитинства. Саме з ним я завжди можу порадитися. Він не каже, що саме робити, він говорить, що не так, над чим слід подумати. Для мене авторитетна його думка. При створенні своїх робіт не з усім я згоден, коли щось радять, але до чогось все ж таки можу прислухатись. Насамперед, для мене важлива моя думка, а ось як мою ідею сприймають або не сприймають люди — це від мене не залежить. Комусь подобається, а комусь ні. Всі ми різні. І це мистецтво. Думка про нього завжди неоднозначна».

 

Фрагмент роботи Олексія Золотарьова.

 

З колегами-друзями Олексій створив Студію Об’ємних матеріалів (S.O.M), метою якої є співпраця з архітекторами, відтворення їхніх ідей в об’ємі в різних матеріалах. Як для художника — це не зовсім цікаво, творчості мало, така робота забирає багато часу, але для того, щоб реалізувати певні цікаві ідеї, таким чином теж можна працювати. Проект S.O.M — це можливість забезпечувати себе, окрім власної творчості. Сюди також можна віднести і предметний дизайн, який дуже цікавий для художника. Це велика вдача створювати авторські речі, скульптури, приділяючи кожній роботі стільки часу, скільки потрібно, та паралельно працювати в колективі Студії — де існує можливість втілювати ідеї інших талановитих архітекторів.

 

В планах – багато працювати, щоб бути кращім. Ідей є багато, але чи будуть всі вони відтворюватися — це питання, яке залежить від фінансування. Творчо потрібно працювати постійно – це розвиток, накоплення знань, може щось не виходить, проте це все одно досвід, який має вплив на наступні роботи.