З 5 до 7 грудня в київському арт-просторі Closer відбудеться музичний фестиваль Next Sound. Він поєднає сучасну музику та відео. Про медіа-арт, універсального слухача, синтез етніки з електронікою ART UKRAINE поспілкувалися з організатором фестивалю, музикантом та очільником лейблу NexSound – Андрієм Кириченком.

 

Андрію, в чому особливість фестивалю Next Sound?

 

Ідея створити цей фестиваль з’явилась у мене досить нещодавно – хоч ідея просування нової українскої музики була ще на початку 2000-х років. Фестиваль переслідує ту ж мету, що і організований мною лейбл NexSound – просування українського сучасного звуку та медіа-арту у нас та за кордоном. Таких фестивалів у Європі дуже багато. Майже в кожному європейському місті є фестиваль сучасної музики. Я за свою кар’єру часто був на таких фестивалях і постійно ставив собі запитання, чому ця ніша не заповнена в нас. Чому у тій таки Фінляндії з 15 мільйонами жителів все це є, а у нас воно не розвинуто. І я подумав, що якщо ніхто цим не займається, тоді за це візьмуся я. Зараз хочу закріпити Next Sound як подію, яка відбуватиметься в Україні регулярно.

 

Cristian Vogel. Фестиваль NextSound 2013. Фото Павла Шевчука

 

В Next Sound беруть участь музиканти не лише з України, а й із Німеччини, Австрії, Польщі. Хто буде «першим номером» програми?

 

Це буде німець Уве Шмідт. Його знають під багатьма іменами: Senor Coconut, Atom Heart, AtomTM. Його останній альбом Pop HD перебуває на межі популярної та електронної музики. Він завжди привносить в музику трішки гумору та іронії.

 

На початку 2000-х Ви говорили, що Ваш лейбл NexSound має чітку аудиторію. Наскільки вона змінилася з того часу? Чи утворилося довкола NexSound якесь специфічне ком’юніті?

 

Ком’юніті є, але люди приходять і йдуть. Хтось перестає цікавитися, хтось – навпаки. Це немов ріка, яка наповнюється з певних джерел. У 2007-2008 роках я зробив музичну серію на межі масової та експериментальної музики, яку назвав NexSound PQP (pickup). Вона привела до нас нову аудиторію.

 

Нас слухають абсолютно різні люди. Більшість із них віком до 45 років. Але є слухачі з Америки та Канади, яким за 60. Звести всіх до спільного знаменника важко.

 

Cristian Vogel. Фестиваль NextSound 2013. Фото Павла Шевчука

 

Next Sound орієнтується на «універсального» слухача. Хто він?

 

Люди в Україні не дуже цікавляться пошуком нових форм мистецтва. Я припускаю, що на фестиваль прийдуть багато слухачів, які не знають, що таке медіа-арт. Тому ми не хотіли зосереджуватися на нішевій аудиторії, яка у нас буде і без цього. Ми звертаємося до людей, яким цікаве нове у мистецтві.

 

Ви підкреслюєте, що формат Next Sound поєднує аудіальне та візуальне. На Вашу думку, в майбутньому такою буде вся музика. Чому в сучасному мистецтві відбувається цей синтез звуку та картинки?

 

Важливо сказати, що в майбутньому буде симбіоз взагалі всього. Нещодавно читав книжку «Бізнес у стилі фанк» (за авторством шведських економістів К’єлла Нордстрема та Йонаса Ріддерстрале – Art Ukraine), яка була написана 15 років тому. На думку авторів, бізнес у майбутньому повинен розвиватися таким чином, щоб кінцевий продукт був націлений одразу на декілька органів чуття людини. Мені сподобалася ідея апелювання до багатьох відчуттів, поєднання жанрів. Думаю, в майбутньому мистецтво піде ще далі і буде залежати від, наприклад, кліматичних показників: зміни температури, вологості, тепла, напряму вітру і так далі. Всі ті штуки, які зараз використовує Голівуд, дуже скоро запозичить мистецтво.

 

Звісно, на це впливає розвиток нових технологій. Він відбувається двома шляхами. З одного боку технології – це додаток до бізнесу. З іншого, вони грають велику роль у сучасному мистецтві, наприклад, в інсталяціях.

 

Assimilation Process. Фестиваль NextSound 2013. Фото Павла Шевчука

 

Наскільки українські майданчики готові до проведення подібних заходів?

 

У містах-мільйонниках ситуація у порівнянні з 2000 роком покращилася. У Дніпропетровську з’явилися кілька цікавих фестивалів – та ж «Конструкція», наприклад. У Львові проводився фестиваль нових медіа, але там був акцент на візуальному складнику. Це вже великий стрибок.

Closer для проведення Next Sound  ми обрали тому, що це дуже молодий і демократичний заклад. Мені подобається формат цього клубу – те, що тут можна зробити інсталяції та одразу кілька музичних майданчиків. До того ж, це недалеко від центру Києва.

 

А чи є бажання і можливість показати фестиваль за кордоном?

Для цього потрібна підтримка локальних фондів. Я знаю кілька європейських фестивалів, які таке роблять: Unsound у Кракові, Club transmediale. Але реалії такі, що підтримки від міністерства та приватних спонсорів у нас немає. Можливо, надалі будуть якісь культурні програми. Але конкретних планів поки що не було.

 

Assimilation Process. Фестиваль NextSound 2013. Фото Павла Шевчука

Поговоримо про Андрія Кириченка як музиканта. Кілька років тому помітний розголос мав Ваш проект із гуртом «Ойра» та Сергієм Жаданом. Стилістично ця музика відрізнялася від сольного і більш електронного Кириченка. Що така співпраця дала Вам як музиканту?

 

Мені завжди подобається робити в музиці щось нове, аби постійно дивитися на неї з різних боків. Під час співпраці з «Ойрою» та Жаданом я почав мислити масштабами гурту, почав усвідомлювати, що робота в спільному великому проекті є командною. Треба розуміти, які в кого обов’язки, які обмеження в інструменталістів, у вокалістів.

 

Чи буде продовження проекту або нові цікаві кооперації?

 

У нас є ще один проект із Жаданом, який ми ще нікому не показували. Туди входять троє людей: я, Сергій і бас-гітарист Юра Єфремов. Він досить жорсткий, експериментальний і зовсім нішевий. Поки що ми не мали сміливості його оприлюднити, але, можливо, з часом це зробимо.

А зараз працюю з австрійським барабанником Мартіном Брандельмаєром. Це дуже швидка музика і дуже щільний звук. Хочу випустити альбом з цим музикантом і презентувати його в Україні.

 

Невже за роки творчості у Вас не виникало спокуси чи хоча б спортивного інтересу спробувати себе в більш комерційній, масовій музиці?

 

Проект з «Ойрою» якраз і був таким явищем, відносно зрозумілим масовому слухачеві. Але для того, щоб зробити якісний комерційний продукт, в мене просто немає здібностей. Впевнений, що це непросто, що насправді він робиться професіоналами високого рівня. Але, мені здається, в цьому середовищі діють інші закони. Я не хочу витрачати час на розуміння схем, за якими існує популярна музика. Це окремий всесвіт.

 

Kangding Ray at NextSound. Фестиваль NextSound 2013. Фото Павла Шевчука