7 листопада у арт-центрі Я Галерея відбулося відкриття виставки київської художниці Альбіни Ялози «AVE EVA». У ній мисткиня звертається до інтертекстуального наративу жіночого, основний фокус спрямовуючи на біблійну історію. Експозиційна циклічність виставки повністю відповідає тематичній завершеності представлених об’єктів – 2 зали – райський сад та з’єднані шестерні із ліногравюрними зображеннями, на яких позначені основні символи образів та контекстів Єви й Марії – відтворюють мотив «із ребра і під ребро», який і став епіграфом до експозиції, квінтесенцією її смислів. Про жінку як історію та репрезентацію жіночого у виставці «ave eva» далі в Art Ukraine.

Жіноче сьогодні, на рівні з іншими суспільно-філософськими темами, становить комплексний дискурс, зміст якого включає не лише історію трансформацій образу жінки у контексті Європейської культури, а й динамічні структури ставлення до неї протягом часу існування Західної цивілізації. Саме ці два джерела є основними ресурсами для розуміння жіночого та способу говорити про нього. Фемінізм, безперечно, актуалізував або, навіть, уможливив нову репрезентацію та автономність ролі жінки в суспільстві, проте не варто забувати, що тема жіночого простягається вглиб історії на тисячоліття існування людства.

Альбіна Ялоза, Благовіщення, із серії "ave eva", фанера, ліногравюра, 2018  

Фото: yagallery.com

 

Спосіб бачити, розуміти та говорити про жінку не менш важливий сьогодні, ніж її репрезентація. Адже наразі, коли історія Жінки лише починає виокремлюватися, наше сприйняття все ще залежить від традиції, що вже склалася. А вона, у свою чергу, позначена лише розповіддю про жінку – історію писали чоловіки(?), але не від жінки. У цьому сенсі виставка «ave eva» цікава, перш за все тим, що художниця використовує символи, якими наділила жінку історія-про, але комбінує їх, створюючи історію власного бачення – історії-від жінки.

 

Узагальнений образ жіночого складається з тих уривчастих, з огляду на їх культурне відтворення, та неоднозначних міфологем та постатей, які позначали його раніше й відображають тепер. Найпершою, у цій серії репрезентацій, є образ жінки-матері, що походить із древніх землеробських культів богині-землі, та який залишив у спадок жіночому такі ознаки як хтонічність, всемогутність та фатальність. Пражінка всіх жінок – це земля, яка дарує життя, земля, в яку кладуть уже мертве тіло.

Альбіна Ялоза, Розмова, із серії "ave eva", фанера, ліногравюра, 2018 

Фото: yagallery.com

 

Наступною віхою в образотворенні жінки, що важлива для нашої культури, є біблійний період. Саме на ньому акцентує свою увагу Альбіна Ялоза, спираючись та розкриття двох ключових жіночих постатей – Єви та Марії. Початок і кінець – народження і смерть – це саме вони. Власне, міфологема першопредків вплинула на всю християнську традицію розуміння людини, її природи та сутності. Єва – істота з ребра Адамового, спокусилася сама та спокусила свого чоловіка скуштувати плід пізнання, за що обох було вигнано з раю. Єва – спокусниця, Єва – гріховна. Чи можемо ми прослідкувати, як ці твердження вкорінилися в матрицю жіночого образу, який існував тисячоліттями у нашій культурі? Відповідь очевидна. Ця жінка – також праматір, яка дала життя усьому роду людському, проте забрала життя у себе й свого чоловіка – щасливе існування в Райському Саду.

Альбіна Ялоза, Різдво, із серії "ave eva", фанера, ліногравюра, 2018

Фото: yagallery.com

Дискурс жіночого у Біблії тісно повзаний із певною символікою, яка підкріплювала і обґрунтовувала образи і Єви, і Марії, і згодом – усіх жінок християнської ойкумени. Символіка ця репрезентована у картинах та іконографії від архаїчної християнської до класичної та пост-класичної доби. Виставка «ave eva» – це екстракт образотворчої репрезентації біблійного наративу жіночого. Так само, як розлога, проте циклічна, історія становлення образу жінки в християнській (західній, європейській) культурі, експозиція відтворює коло репрезентативних символів та контекстів, у яких ці образи постають та народжуються.

Альбіна Ялоза, Попирання змія, із серії "ave eva", фанера, ліногравюра, 2018

Фото: yagallery.com

 

Символіка образу Єви у баченні Альбіни Ялози – це віхи її існування, які описує Біблійна традиція:  ребро як народження, веретено – як справа довгих нерозважних днів та груди, які напували життям усіх дітей людського роду. Останні знаки, які вказують на присутність Єви в культурному узагальненому дискурсі-образі жіночого – це змій та райський сад, що відтворені в експозиції знаком-малюнком та окремою залою. Останньому присвячена одна із частин виставки – тут німі ряди дерев розриває яскраве світло неону AVE MARIA. Саме тут жіноче переживає новий образотворчий поворот – у Біблії з'являється новий образ жінки-матері – Марії.

Фото зі сторінки події на facebook

 

Діва Марія, яка завжди була вірною та покірною своєму чоловікові, віддала життя на волю Божу, щоб народити Сина, який стане Спасителем світу. Семантичний розрив із попередньою традицією перетворює жінку-спокусницю на святу Богоматір. Художниця у своїх роботах досліджує також і символіку образу Марії, яка маркується так само етапами життя Святої, згідно зі Святим Письмом, та, безперечно, перегукується із символікою Єви, оскільки, попри зміну наповненості образів, Жінка-дискурс – це сукупність попередніх традицій та сучасних бачень. Тут також бачимо веретено і груди, якими Марія дала спасіння людству – вигодувала Сина Божого, чудо Благовіщення та Успіння Богородиці.

 

Обидва ряди символів Єви та Марії відсилають глядача до розуміння як історичної трансформації Жінки в межах однієї культурної традиції. Окрім того, неважко прослідкувати, що обидві постаті, попри всі відмінні елементи, включені до дискурсивного поля жіночого як жінки-матері, ті, що подарували людству життя, ті, що врятували його від погибелі.

Куратор виставки - Борис Філоненко, художниця - Альбіна Ялоза, засновник та куратор "Я Галерея"  - Павло Гудімов

 

Полізмістовний механізм символів жіночого у Біблії завершує дошка, на якій зображені ребра. Очевидно, що цей символ – найбільш вагомий маркер циклічності історії жіночого – ребро, із якого вийшла Єва, ребро, у яке встромила спис Марія. Окремо слід зауважити, що цікавим є обґрунтування вибору останнього об’єкта серії. Сама художниця посилається на іконографію XIV ст., у якій часто сюжет «Спис Лонгіна» змінений на користь жінки, таким чином, буцім-то, саме жінка пронизує востаннє Ісуса. Шестерня із ребрами, яка вже не є складовою механізму символів жіночого, розміщена в експозиції окремо. Можливо, саме тому, що повністю автономна за своїм значенням. Вона немов уособлює всю попередню серію робіт – є її початком і кінцем: з ребра і під ребро.

 

Сьогодні, коли нова жіноча історія починає проголошуватися в категоріях досвіду її героїнь, виставка «ave eva» навряд чи може претендувати на радикальність наративу або створення нового образу жінки. Попри те, ця виставка є зразком того, як можна, глибоко занурившись у контекст, переписати історію у категоріях, які створили за нас, жінок, і до нас, формуючи наші репрезентації ззовні, так, аби пережити цей досвід наново і переосмислити власний. «ave eva» вийшла з-під історії-про, але точно стала історією-від.

 

Про авторку:

Марина Богуш – культурологиня.