Перформанс – це мистецтво, яке розгортається у часі та просторі. Саме це визначення є універсальним принципом ідентифікації перформативних практик сьогодні, коли форми сучасного мистецтва трансформуються та варіюються настільки, що вже не піддаються точному їхньому визначенню. «Carbonarium» – перший міжнародний фестиваль перформансу, що проходив з 5 до 8 липня на території мистецької резиденції Carbon у Києві Він об’єднав близько 50 митців  із 10-ти країн світу та 5-ти українських міст задля створення нової арт-спільноти, яка підтримуватиме та розвиватиме міждисциплінарні мистецькі проекти. Про форми взаємодії та подальший розвиток проекту «Carbonarium» далі в ART UKRAINE.

«Carbonarium» – амбітний проект, створений власними силами кількох організаторів-ентузіастів, яким вдалося реактуалізувати перформативну творчість як об'єкт для рефлексії в середовищі тих процесів, які вважаються актуальним мистецтвом, а також переосмислити форми співпраці молодих митців. Початком проекту став однойменний фестиваль – більше 40 перформативних актів, 4 лекції-дискусії, 4 паралельних лабораторії та 6 концертів – це той масштаб, який вдалося реалізувати впродовж всього 4-х днів. «Спочатку ніхто не зрозумів, що сталося – настільки це здавалося вражаючим та нездійсненним – але тепер ми знаємо, що заклали фундамент для грандіозного проекту», – коментує співорганізаторка фестивалю Олександра Халепа.

 

Перформанс ButohLab ENSO / Київ

Усі зображення надано організаторами

 

Темою першого «Carbonarium’у» стала інтеграція. Саме вона визначила всі формати та види діяльності художників. Основна мета фестивалю – заснування платформи для міжкультурних та міждисциплінарних колаборацій, взаємодії навичок, знань та практик у сфері перформативного мистецтва. Програма складалася із освітніх заходів, перформансів, аудіо- та відео- проектів, кожен із яких демонстрував мистецький процес із точки зору окремих перформерів, груп, країн. Міжнародний масштаб також дозволив здійснювати обмін організаторським досвідом. На започаткування «Carbonarium’у» організаторів надихнув фестиваль «Performensk» – перший майданчик на території колишнього СНД, де молоді та незалежні мали змогу реалізовувати свої проекти, здобували власну широку аудиторію та підтримували одне одного. На плани подальшого розвитку київської платформи також вплинули митці з Туреччини, які мають досвід співпраці з фондами розвитку сучасного мистецтва та державою, що  заохочує та підтримує діяльність схожих об’єднань. Для «Carbonarium’у» це особливо актуальне питання: оскільки перший фестиваль був проведений цілком власним коштом організаторів, – є потреба шукати спонсорів для подальшого розвитку проекту.

 

Перформанс Butoh dance theatre "Ouroboros" / Одеса

 

Філософія «Мистецтво має передчувати завтрашній день» є життєвою позицією організаторів «Carbonarium’у». Саме тому новостворена платформа є незалежним від зовнішніх оцінок та ідентифікаційних кодів простором, де ідея домінує над формою. Питання форми є важливим для сучасного мистецтва, до якого належать і перформативні практики, адже йдеться про здатність виходити поза межі галерейних просторів та ієрархізованих інституцій. Іронічним є те, що митець має виборювати власний статус та право на вихід саме в їхніх межах. Перформанс як особливий вид мистецтва, який, не перебуваючи під вибагливим прицілом критиків та експертів через меншу популярність від візуального мистецтва, отримує нові можливості ідентифікації: з одного боку, його важко вписувати в ту систему цінностей та форм, у якій перебуває актуальне мистецтво, з іншого – він наділяється значним інтегративним потенціалом та шансом вільно поєднувати в собі інші види мистецтва – від театру до діджитал-арту.

 

Медіа-експериментальна лабораторія «Технології та Творчість» в рамках фестивальної програми

 

«Carbonarium» – фестиваль, який остаточно проголосив автономію від ієрархій. Творчі об'єднання, які брали в ньому участь, визначають себе як горизонтальні структури, тобто кожен їхній учасник є рівнозначним, а його ідеї та  бачення будуть втілені спільно з іншими учасниками. «Ми не шукаємо компромісу – знайти його серед художників взагалі доволі важко – ми намагаємося, аби кожен робив те, що вважає за потрібне – саме в такій співпраці народжується найцікавіше» (переклад – авт.), – так описує діяльність своєї команди співорганізатор представленої на фестивалі «Лабораторії самозванства» російський перформер Вік Лащенов.

 

Рефлексія довкола перформансу як форми сучасного мистецтва, до якої спонукав фестиваль, стосується також і визначення його місця в системі координат сучасного арт-простору, адже автономні позиції можуть спонукати до повного виключення зі сфери «справжнього мистецтва». Кантівські категорії «речі-в-собі» та «речі-для-нас» можна застосувати для розуміння того, як працює сучасне мистецтво зі своєю аудиторією. «Річчю-в-собі» тут виступає мистецтво як естетичний об'єкт. Метою художника в цьому випадку є втілення індивідуальної ідеї, незалежно від того, який відгук такий акт отримує від потенційного реципієнта. Митець не працює з глядачем – він працює з формою та власним «я». Наприклад, представлений на фестивалі перформанс японської практики «Буто» передбачає інтеграцію в процес лише самого перформера – наявність чи відсутність стороннього спостерігача не впливає на прагнення художника вибудувати довкола себе чуттєвий світ. Натомість «річчю-для-нас» можна вважати те мистецтво, яке сьогодні отримало назву соціального. Воно існує лише у зв'язку з контекстом, у якому створюється.

 

Перформанс Антона Логова / Київ

 

У такій категоріальній системі, перформанс як симбіотичний феномен, як акт процесингу може вільно рухатися від одного полюсу до іншого. Самі перформери висловлювали різне бачення того, як акти їхньої творчості мають взаємодіяти з потенційною аудиторією. Наприклад, чеський митець, учасник фестивалю Антонін Брінда зауважує: «Мої перформанси – це результат мого життєвого досвіду, кожен акт його переосмислення – маленька подія. Я просто виходжу на вулицю й роблю це – ті, хто проходять повз, можуть навіть не здогадуватись, що вони стали моїми випадковими глядачами. Звісно, якщо я буду наодинці, перформанс втрачає сенс, проте є й такі митці (наприклад, письменники) які пишуть для себе, у стіл, не здогадуючись про те, що, можливо, їхні книжки стануть всесвітньо відомими» (переклад – авт.). Власне, перформанс позначає свою позицію як автономну, так і увзаємодії з аудиторією. Найбільшим успіхом для власного акту творчості перформери вважають бажання глядача стати учасником процесу.

 

Перформанс Waldemart Klyuzko / Київ

 

Успіх «Carbonarium’у» в досягненні мети стає очевидним вже сьогодні, коли від закінчення фестивалю минуло всього кілька тижнів. Нині на території мистецької резиденції Carbon активно відбуваються заходи, що стали логічним продовженням колаборацій та проектів, створених під час фестивалю. Наприклад, нещодавно розпочався Практикум Сучасного Театру, який триватиме протягом 2-х тижнів. У планах організаторів – створення постійно діючих лабораторій та освітніх програм, які спрямовані на вихід перфомансу із середовища митців та популяризації цього виду мистецтва. Окремим напрямом роботи стало дослідження взаємодії людини та цифрового світу, що передбачає створення низки медіа-арт-перформансів. Перший міжнародний фестиваль перформансу «Carbonarium» є хорошим прикладом того, як бажання та прагнення молодих митців реалізують інтервенцію в простір сучасного мистецтва, щоб змінювати його актуальне обличчя.

 

Перформанс Lena Siyatovska / Дніпро