«Дефлорація» таки відбулася. Архівно-історичний проект «Дефлорація: історія без історії» – це виставка про виставку, яка проходила у 1990 році у Львові, але так і не була зафіксована ні виданнями, ні історією українського мистецтва. Тому історією не стала. Через 25 років її все ж задокументували у новій київській галереї «Вагінаріум».

 

Хоч назва галереї пов’язана з назвою першої виставки, засновник «Вагінаріуму» Станіслав Сілантьєв переконує, що навколо цієї теми їхні проекти аж ніяк не обертатимуться, ні семантично, ні візуально. «Концептуально назва галереї прив’язана до об’єкта, який знаходиться всередині. Одна з концепцій об’єкта – спростування поняття любові як якоїсь метафізичної речі. Тут немає ніякої мізантропії чи сексизму, ми не стоїмо в опозиції до феміністок, але ми заперечуємо любов», – такою вкрай суперечливою думкою поділився Сілантьєв, додавши, що це не епатаж.

 

Також засновники галереї глибоко переконані в тому, що людей треба привчити сприймати такі класичні терміни з анатомії як «вагіна» та «дефлорація» не як щось вульгарне. Що ж, навряд чи подібні назви можуть когось шокувати у наш час, хіба що привернути зайву увагу.

 

Мабуть, саме через таку промовисту назву галерея намагається привернути увагу до недослідженого пласту українського мистецтва 80–90-х років. Куратор Станіслав Сілантьєв розповів, що саме 80-ті роки для Львова стали періодом потужної андеграундної культури, яка абсолютно нічим не поступається такому культурному центру, як Одеса. У 90-му році у Львові відбулося кілька серйозних виставок, серед яких і «Дефлорація». 25 років тому вона відбулася у стінах Суспільно-культурному центрі ім. Леніна. Чотири художники (Платон Сільвестров, Ігор Шульєв, Олександр Замковський, Андрій Сагайдаковський) влаштували тоді виставку під кураторством Георгія Косована – засновника першої львівської галереї сучасного мистецтва «Три крапки». Втім, ця виставка не була зафіксована ані в історії мистецтва, ані в пам’яті більшості.

 

Повернули цю подію історії у «Вагінаріумі».

 

Серед оригінальних творів на виставці можна побачити роботу з семидиптиху Платона Сільвестрова «Не створи собі кумира», картину Олександра Занковського «Огірки» та завірені довідки Ігоря Шульєва. Роботи Андрія Сагайдаковського не збереглися, проте організатори зробити для нього символічне вікно, під яким підписався художник. Це чергове свідчення того, що незафіксована історія не є історією. «Якщо ми не документуємо факт відкриття якоїсь виставки, то її немає, а значить, немає історії. Це концепт виставки», – розповів Станіслав Сілантьєв.

 

Проте цього разу афіша виставки стала частиною експозиції – архівним документом. А це вже історія. Окрім оригінальних творів художників, більшість експозиції тут представлена фотографіями робіт з виставки 90-го року та грамотами «почесним дефлораторам».

 

«Нашу галерею цікавлять передусім українські художники 80-90-х років. Не обов’язково українські трансавангардисти, а ті художники, які не увійшли до історії українського мистецтва. Ми будемо показувати саме митців, які знаходяться десь на периферії, на маргінесі, творили протягом багатьох років, але так і не стали відомими», – розповів куратор та засновник галереї. Також додав, що серед найближчих планів «Ваганаріуму» – випуск каталогу з виставки 1990 року та показ відео для широкої аудиторії.

 

 

 

Дізнатися більше про недосліджене українське мистецтво та ознайомитися з архівом виставки «Дефлорація» можна в галереї «Вагінаріум» до 24 липня.

 

Всі фото – автора

 

Про автора

 

 

Юлія Беба – постійний автор ART UKRAINE. Працює в журналістиці, пише про сучасне мистецтво і культуру. Займається фотографією, знімає для українських видань. Робить власні проекти.