28 серпня ‒ 3 вересня у Львові пройшов ювілейний десятий фестиваль «Дні Мистецтва Перфоманс у Львові» за участі митців з восьми країн світу. ArtUkraine ділиться враженнями про особливу атмосферу камерного фестивалю всеукраїнського значення.

 

Фестиваль «Дні Мистецтва Перфоманс у Львові» відбувся вдесяте. Щороку ця подія зосереджує зацікавлену публіку, сучасні мистецькі процеси в Україні захоплюють іноземних мистців, налагоджуються контакти та співпраця з новими середовищами. Але дух фестивалю залишається незмінним і саме це є знаком його розвитку.

 

Однією з особливостей львівського фестивалю є його камерність. Щороку фестиваль збирає до двадцяти виконавців, і саме завдяки такій компактності, тут існує дуже тепла атмосфера. Мистці, учасники майстер-класів, глядачі мають можливість поспілкуватися та познайомитися між собою. Публіка тут уважна, спостережлива, і цінним є те, що глядацька аудиторія зосереджує багато молоді.

 

Саріна Сетапон на Днях мистецтва перфоманс у Львові, 2017

Фото: Костянтин Смолянінов

 

Фінський митець польського походження Томаш Шрама наголошує: «Мені дуже подобається фестиваль, до якого долучається багато молодих людей як публіка, як учасники майстер-класу, як митці. Тут надзвичайно багато товариського життя. А для мене це дуже важливо, щоб фестиваль був не тільки показом, а щоб була також можливість зустрітися, порозмовляти, подискутувати».

 

 За десять років виховалося середовище, яке очікує на фестивальні дні, на перфоманси, є звісно й випадкова аудиторія, яка вносить свій шарм у мистецькі події. На думку перформера з Шотландії Алістера Макленана саме ці ознаки відрізняють «Дні Мистецтва Перфоманс у Львові» від інших фестивалів, які часто масштабністю і великою кількістю учасників, локацій вносять хаос і натяки на існування цього мистецтва без публіки, без її зацікавленості.

 

Конструкція фестивалю щороку удосконалюється. Дослухаючись до коментарів, побажань, інколи критичних зауважень учасників, публіки, проводиться аналіз, враховуються недоліки — і кожен наступний фестиваль формується на підґрунті вибраного найпозитивнішого досвіду попередніх едицій. Таким чином фестиваль «Дні Мистецтва Перфоманс у Львові»  створює простір для спілкування мистців, платформу для діалогу.

 

Цьогорічними учасниками були Стайн Геннінґсен (Норвегія), Саріна Сетапон, Нопавен Сірівечкул, Монкхол Плайнбенченґ (Таїланд), Алістер Макленан (Шотландія), Томаш Шрама (Польща/Фінляндія), Таль Розен, Шахар Маркус (Ізраїль), також долучилися перформери, які щороку активно підтримують фестиваль, Януш Балдиґа (Польща), Тамар Рабан (Ізраїль). З-поміж українських виконавців перфоманси представили Володимир Кауфман, Василь Бажай, Ярослав Футимський, Марія Дроздова та Віталій Шупляк. Знаковою гостею, котра вже з’являлася у Львові у 2015 році, стала Сандра Джонстон (Північна Ірландія). Цього разу вона в дуеті з Алістером Макленаном вела одну з груп учасників майстер-класу і презентувала спільну роботу в рамках основної програми.

 

Стайн Генінґсен на Днях мистецтва перфоманс у Львові, 2017

Фото Костянтин Смолянінов

 

Розширення географії гостей фестивалю дозволяє пізнавати нові традиції, мистецькі школи, особистості. Присутність мистців з Таїланду стала якісним досвідом своєрідного зближення з мистецтвом Азії, який розпочався ще на травневій «Лабораторії міждисциплінарних практик» за присутності китайських художників-перформерів. Якщо на перших едиціях «Днів мистецтва перфоманс у Львові» представниками з-за кордону були переважно мистці з країн-сусідів, то за десять років тут побували представники з-понад п’ятнадцяти держав, що дозволяє простежити спільне та відмінне в перфомансах різних авторів, їхні особливості творчих пошуків, зважаючи на географічну, політико-економічну, соціальну специфіку.

 

Структура десятого фестивалю щоденно складалася з трьох блоків. Така система добре спрацювала як достатній матеріал для вивчення, пізнання, аналізу, і водночас зумовила відсутність перенасиченості програми, що вже не вперше утвердило себе як позитивна практика.

 

Перший блок — охоплював презентації-зустрічі з теоретиками та практиками перфомансу. Можливість безпосередньо поспілкуватися з художниками, ознайомитися з їхньою діяльністю сприяє поширенню розуміння, сприйняття цього жанру мистецтва. Перформери, які вперше брали участь у «Днях», розповідали про своє творче середовище, про його переваги та недоліки, про власні проекти, що зацікавило чималу глядацьку аудиторію. Про витоки акціонізму і, зокрема, перфомансу в Україні розповів мистецтвознавець та художник Гліб Вишеславський.  Під час лекції «Акціонізм в Україні. Термінологія і історія» було розглянуто специфіку сучасної мистецької термінології, основні ідеї і тенденції творчості митців, які розвивали акціонізм в Україні у 1980-х — 1990-х роках. Все це супроводжувалося показом унікальних архівних фотографій.

 

Наступний блок — це вечірні презентації кількох перфомансів, що відбувалися у знаних, а також у нових локаціях, які навіть для багатьох львів’ян стали відкриттям: дворик Музею історії релігії, дворик між будинками на площі Ринок, приватна квартира, кімната готелю, вулиці та площі міста, галерея «Дзиґа». Кожне з цих місць має власну атмосферу, історію, ідею, і це використовували перформери досить успішно. Всі ці локації знаходилися поруч, а водночас були зовсім різними, що зауважили і учасники фестивалю, і глядачі. Новим форматом на фестивалі став десятигодинний перфоманс Тамар Рабан, яка впродовж останнього року практикує довготривалі презентації і її робота у Львові стала продовженням попереднього досвіду. Все це супроводжувалося відеотрансляцією на екранах в галереї «Дзиґа», а також усі охочі мали можливість спостерігати за перфомеркою безпосередньо в її кімнаті в готелі.

 

Перформанс Сандри Джонстон та Алістера Макленан в рамках Дніі мистецтва перфоманс у Львові, 2017

Фото: Костянтин Смолянінов

 

Ранкова «Школа перфомансу» налічувала дві групи: одна під керівництвом Януша Балдиґи, іншу вели Сандра Джонстон та Алістер Макленан.

 

Януш Балдиґа, продовжуючи запропоновану ще на попередніх едиціях майстер-класів формулу звернення до міждисциплінарності перформансу, представив навчальну програму під назвою «Присутність/Відсутність». У процесі «Школи» він заохочував своїх учнів до експериментів, підґрунтям для яких служить театр, танець, поезія, музика і т.д. Сьогодні ці напрямки не завжди вписуються у відомі канонічні мистецькі форми та претендують на власні ніші у сфері саме перфомансу. Підсумкова презентація учнів Януша Балдиґи стала дослідженням візуальної, звукової, пов’язаної з рухом складової однієї, спільної для восьми учасників теми. Після завершення майстер-класу один з учнів «Школи» прокоментував: «Раніше я цікавився перфмансом, але в ньому я бачив неточності, якийсь абсурд. А Балдиґа дуже чітко все  це пояснює, я знайшов відповіді на запитання, які постійно були для мене відкритими. Я багато зрозумів».

 

Школа перфомансу 2017. Покази групи Януша Балдиґи. Дні мистецтва перфоманс у Львові 

Фото Костянтина Смолянінова 

Шахар Маркус на Днях мистецтва перфоманс у Львові, 2017

Фото Костянтин Смолянінов

 

Майстер-клас у рамках програми «Пошук шляхів», запропонованої Сандрою Джонстон та Алістером Макленаном, більше зосереджувався на пізнанні власного тіла і його взаємодії з предметами, відомими й незрозумілими, власними і чужими, несподіваними, вмінні адаптовуватися і працювати з енергією дійсної ситуації «тут і зараз», перетворювати недоліки і помилки на «родзинки» процесу роботи. Викладачі неодноразово наголошували: «Відчувайте, що ви єдиний організм з предметом», «черпайте з ситуації, вмійте бути гнучкими, використовуйте ті деталі, які вам дає ситуація», «все продумане наперед — воно нудне. Інколи треба відмовитися від усіх предметів... Тоді з’являється відчуття свіжості в роботі». Майстер-клас був наповнений різними вправами, що концентрували учасників на дослідженні балансу фізичного і ментального тіла, відчутті простору й людей у ньому, вмінні взаємодіяти. Викладачі спонукали учнів заглиблюватися в себе, ставити собі щоразу складніші запитання — а це все потребує часу, зусиль, уваги, щирості. Поряд з тим було багато імпровізації, що постійно провокувала учасників на несподівані вирішення мистецьких проблем, додавала свободи в розвиток індивідуальних та групових перфомансів. Як зауважила Сандра: «Для мене цінним було побачити когось, хто за чотири дні почав розвивати сміливість, розмаїття, відчуття, чуттєвість, нюанси у жестах… Я побачила величезний прорив».

 

Серед учасників майстер-класу щороку є багато молоді, є майбутні і вже сформовані мистці, художники, перформери і найважливіше — люди, котрі потребують спілкування й цінують можливість пізнати нове у сфері мистецтва, спроектувати це в майбутньому на власну творчість, життя. І «Школа перфомансу» — це надзвичайно цінний досвід як освітній процес у сфері сучасного мистецтва. Тому варто надалі розвивати цю практику, запрошувати різнопланових художників, які працюють з перфомансом: є виконавці, в чиїй творчості більше домінує музика, звук, голос, поезія чи тексти, хтось зосереджується на русі, просторовій пластиці або використовує пластику власного тіла. Внесення розмаїття, звуження тематики та засобів сприятиме проявленню та збагаченню вмінь серед “учнів”, інспіруватиме самодослідження. І важливо залучати до проведення майстер-класів не лише іноземних, а й українських перформерів, які мають власну історію своїх експериментів, практик, вміння та досвід, які формувалися тут.

 

Януш Балдиґа на Днях мистецтва перфоманс у Львові, 2017

Фото Костянтин Смолянінов

 

Десять років — це хороший початок, це спроба, яка вже сьогодні є знаком в напрямку позитивного руху. Постійний діалог, обмін енергією, підсумки після завершення фестивалю є паралельним і супровідним процесом для творення наступної едиції «Днів мистецтва перфоманс у Львові». У майбутньому варто продовжувати практику співпраці з українськими та іноземними мистцями, з тими, хто працює з незвичними формами і засобами в перфомансі, адже це розширюватиме сприйняття цього жанру, надихатиме, можливо, й тих, хто досі не знайшов у ньому свого мистецького вияву. Зрозуміло, що надалі існують питання фінансування. Але цінною є згуртованість довкола фестивалю зацікавлених у ньому людей, організаторів і волонтерів, учасників, які зворушують своєю відданістю, бо вони люблять те, що роблять. Тішить, що «Школа перфомансу» заохочує і гуртує молодь, з’являються ініціативи, які сприяють утвердженню цього жанру в нових середовищах — і це те, що надихає продовжувати фестиваль далі. Тож очікуємо наступних «Днів мистецтва перфоманс у Львові».