Декоративне мистецтво на зламі ХХ – початку ХХІ ст. перетворилося у найважливішу складову творчого потенціалу візуального мистецтва України. Його левова частка належить ділянці «мистецтва вогню», що включає в себе такі види як професійна кераміка, скло, метал.

 

У виставкових залах Центрального будинку художника (Київ, вул. Артема, 1-5) Національна спілка художників України (НСХУ), Дирекція виставок НСХУ, секція декоративно-прикладного мистецтва Київської організації НСХУ відкрили Першу всеукраїнську виставку «Сучасне “мистецтво вогню” України (кераміка, скло, метал)»: дійсно першу не тільки за доби Незалежності України, а й за довгі радянські часи.

 

Неллі Ісупова

 

Ця великомасштабна виставка, що нараховує 450 творів 130-и авторів,  є результатом довгої і напруженої, але водночас, як виявилось,  плідної і перспективної праці команди кураторів – членів НСХУ Володимира Балибердіна (голови секції декоративно-прикладного мистецтва КОНСХУ, ініціатора і організатора виставки, куратора розділу «Метал»), Зої Чегусової (автора концепції і куратора-координатора виставки), Марка Галенка (куратора розділу «Кераміка»), Стаса Кадочнікова (куратора розділу «Скло»), досвідченого колективу Дирекції художніх виставок НСХУ, зокрема заступника директора ДХВ Олександра Цибульського, а, головне, численних напрочуд талановитих ХУДОЖНИКІВ старшої і середньої генерацій, студентської мистецької молоді з різних міст України – Києва, Львова, Полтави, Харкова, Черкас, Хмельницького, Луцька, Ужгорода, Тернополя, Чернівців і навіть Слов’янська, Донецька, Сімферополя.

 

Володимир Балибердін

 

Виставка, що утворює гармонійну експозицію з чисельних об’ємно-просторових  композицій, декоративних панно і посудин, арт-об’єктів в різноманітних техніках ліпленої та гончарної кераміки, гутного скла, вітража, кованого металу, ювелірного мистецтва, доволі відрізняється від інших вернісажів декоративно-ужиткового мистецтва, що проводяться у Спілці художників. Передусім тим, що вона готувалась  у межах певної мистецтвознавчої концепція, в контексті якої було визначено девіз виставки, що звучить: «Емансипація, реформа, новація», і  критерії підходу до творів: «образно-пластична новітність та художня якість рукотворності», під кутом яких  і відбирались роботи митців на виставку.

 

Концепція підказала і назву виставки. Термін „мистецтво вогню” (від франц. „Groupe des arts du feu”) народився і поширився у Франції століття тому в добу стилю модерн (1886-1914) – в період тріумфальної ходи декоративного мистецтва в Західній і Східній Європі, зокрема в Україні. Переможне сходження декоративного мистецтва відбувалося завдяки тяжінню модерну – цього останнього з великих європейських стилів – до синтезу мистецтв і створення особливого предметно-просторового середовища. Саме за доби модерну в Україні, як і в усіх європейських країнах, почали створюватися мистецькі раритети в галузі декоративної кераміки, скла, металу, в яких стиралися межі між скульптурою й утилітарним предметом, пластикою і ужитковим мистецтвом.

 

Наталія Богачкова. "Свободомислення"

 

Вважаю, що межа ХІХ-ХХ ст. з її змішуванням епох і культур, колажем декадансу й інтелектуального мистецтва, якою була доба модерну, певною мірою перегукується з міксованим  і суперечливим в естетично-культурному відношенні зламом ХХ-ХХІ ст. І Перша всеукраїнська виставка «Сучасне “мистецтво вогню” України лише підтвердила це моє переконання і дала змогу провести певні візуальні паралелі, не дивлячись на те, що художньо-стилістично творчість сучасних митців мало чим пов’язана з «Belle époque» - мистецтвом «fin de siècle». Проте готовність художників, дизайнерів, архітекторів, декораторів доби модерну і аналогічна здатність майстрів «мистецтва вогню» кінця ХХ – початку ХХІ ст.ст. до сміливого прийняття нетривіальних форм і мотивів, що випереджують розуміння сучасників, споріднюють їх.

 

У творах знаних і ще зовсім молодих українських митців, що взяли участь в цьому арт-проекті в Будинку художника, позначився новий виток тріади, проголошеної стилем модерн «емансипація, реформа, новація»: кожний з сучасних українських майстрів кераміки, скла, металу дуже індивідуально у своєму авторському стилі вирішує завдання свого часу, поставлене ще колосами епохи модерну, що полягало в постійному занурюванні в нескінченне багатоманіття форм і барв, втілених у неповторних пластичних образах.

 

Тетяна Зайцева. "Янгол планети Земля"

 

Могутні потенційні можливості глини, неначе «вибухнули» на цій виставці  дивоглядною свободою творчості професійних керамістів. Вельми цікавою в розмаїтості новаторських шукань у руслі класичного модернізму та постмодернізму видається доволі «емансипована» авторська художня (чи «артівська») кераміка  представників «львівської школи», які в різні десятиліття здобували освіту у Львівській національній академії мистецтв (ЛНАМ – в минулому Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва). Це перш за все керамісти-львів’яни – Анна Лисик, Тетяна Павлишин-Святун, Степан Андрусів, Ольга Безпалків, Тамара Береза, Галина Ошуркевич, Ігор Береза, Леся Рось, Олександр Рось, Оксана-Ганна Липа, Василь Боднарчук, Ганна Чавус, Ірина Марко, Людмила Богуславська, Маріанна Вахняк, які скеровують свої пошуки в річищі новітніх абстрактно-декоративних чи фігуративних образів, або побудови творів на доволі традиційних, проте значно трансформованих формах посудин.

 

Вражають візуально-пластичними формами на граничному рубежі реальної та ірреальної образності напрочуд тонкостінні, не зважаючи на масивні  форми, вази-скульптури Анни Лисик («Суха квітка» і «Осінні дерева») , що ніби помережані ювелірно вишуканими графічними розписами з магічними знаками «скельних рисунків»: неяскраві за палітрою, проте виразні за пластикою, за складними рукотворними фактурами.

 

Намагається зруйнувати стереотип уявлення про глину і Тетяна Павлишин-Святун. Завдячуючи її майстерному володінню методом мереживної пластики, глина у її нестандартних модульних структурах, з яких автором утворюються цікаві просторові композиції, збагачується такими якостями, як прозорість і багатоплановість (декоративні композиції «Круговерть», «Терикони»).

 

Анна Чавус. "Букет"

 

Принагідно хочу  висловити А. Лисик і Т. Павлишин-Святун – цим керамісткам-зіркам – особливу подяку за те, що вони вдвох транспортуалили до Києва не тільки свої неперевершені твори, а й потурбувалися і про талановитих колег, щоб їх роботи теж потрапили на виставку. Так, саме завдяки їм, «культова» для українського мистецтва львівська професійна кераміка, якій «на повороті століть» ХХ-ХХІ властиве надзвичайно виразне  сучасне образне мислення, стала чудовою окрасою нашої експозиції.

 

З позицій фантазійності та креативності художньо-формальних рішень уваги заслуговують роботи випускників ЛНАМ 1990-2000-х рр., які творчо працюють в інших містах України, проте залишаються відданими «львівській традиції». Це енергетичні твори з несподіваними пластичними і кольоро-графічними зіставленнями Володимира Хижинського з Луцька, Олесі Дворак-Галік, Юрія Мусатова, Оксани Іватьо з Києва, Івана Фізера (молодшого) з Черкас. Теж саме стосується і розділу виставки «Художнє скло», який було теж сформовано переважно витворами випускників і студентів кафедри художнього скла ЛНАМ.

 

Так «огромом» своїх оригінальних творів вразив київський художник, куратор вищезгаданого розділу Стас Кадочніков, який представив десять високохудожніх творів в авторських техніках кольорового скла, гути, кришталя з прийомами гравірування, матування тощо. Треба віддати належне його фігуративній композиції з кришталю і бронзи «Чисте небо над світом – мрія…», яку Кадочніков створив у співавторстві зі своєю дружиною – майстром керамічної, порцелянової, бронзової скульптурної пластики Тетяною Зайцевою (обидва є питомцями ЛНАМ):вона привертає своєю ідеєю та її втіленням практично усіх глядачів на виставці.

 

Олег Токар. "Екстраверт"

 

Декоративна склопластика викладачів і сьогоднішніх студентів ЛНАМ, а також недавніх випускників цього славетного учбового закладу, які гідно презентували мистецькі досягнення сучасного львівського скла  на цій потужній всеукраїнській виставці, викликали велике зацікавлення як з боку професійних художників – членів Спілки, так і пересічних глядачів. Віддамо шану фантазії таких відомих митців-реформаторів, як Олесь Звір, Орест Принада, Андрій Курило, Ігор Мацієвський, Богдан Васильців, Романа Гудим-Білоус, Білоус Василь, Леся Мандрика, які були і залишаються учнями народного художника України, академіка НАМУ, професора, ректора ЛНАМ Андрія Андрійовича Бокотея – видатного Майстра, Вчителя, Людини.

 

Викликають захоплення і творчі новації обдарованих молодих склярів, які є вже «учнями учнів» А. А. Бокотея. Це роботи Віктора Орлова, Назарія Звіра, Наталії Ошур, Роксолани Худоби, Мар’яни Хомик, Людмили Литвин, Вікторії Грабко, Наталії Гайдаш, Марії Стернічук, які намагаються йти до ще більш нетрадиційних підходів у використанні скла.

 

Індивідуальні авторські шукання, втілення яких у радянські часи здавалися неуявними, в кінці ХХ ст. оригінально зреалізувались у творчості шановних корифеїв київської школи художнього скла – Світлани Голембовської, Сусанни Сміян, В’ячеслава Дудіна, чий досвід доводить, що художнє скло  дозволяє українським митцям створювати безліч сміливих, неочікуваних образів – як абстрактно-декоративних (В. Дудін, панно «Міські сни», «Захід сонця», «Рідкісна удача», «Скло-грама бесіди»), так і сюжетно-фігуративних (С. Голембовська, композиція «Бонсай») що надзвичайно оригінально відтворюють навколишній світ.

 

Іван Фізер. "Обереги степу"

 

Високої оцінки заслуговують і керамічні шедеври відомих київських майстрів мистецтва «глини і вогню». Основною метою їх творчості є самовираз і утвердження неповторної особистості митця. Нескінченною «різнобарвністю» форм реального та ірреального світів з дивовижним сполученням справжнього і фантазійного, живого і умовного дивують оригінальні об’ємно-просторові і настінні композиції Неллі Ісупової («Чайник –птах», «Туфля –птах», композиція «Присвята М. Примаченко», пласт «Жовтогаряче сонце» тощо). В напрямку асоціативно-зображальної кераміки, тяжіючи до скульптурної пластики («Три птахи», «Амур», «Пегас», «Океан» тощо), успішно працює популярний київський кераміст Марко Галенко – куратор розділу виставки «Художня кераміка».

 

Оригінальністю мислення, яке посилюється певною парадоксальністю образно-пластичних знахідок, вражають фігуративні твори Юлії Лазаревської (фрагменти проекту «Ab ovo»), Андрія Ільїнського (композиції «Київські персонажі», «Король та меніни», «Господиня і служниця» тощо), які гостро висвітлюють філософські категорії «драматичного» і «трагедійного», що перетворює багатопредметні композиції цих творців у яскраві вияви їх естетичних уявлень сучасності.

 

Філософськими роздумами просякнуті і твори молодої київської керамістки Наталії Богачкової (панно «Вільнодумство», «Вихід до абсолюту»). Художніми засобами вона намагається розкрити ідею свободо мислення, яку розуміє як шлях трансформації людини від скутості і страху власного прояву, стереотипності і шаблонності думок, дій у свободу розуміння своєї природи та індивідуальності.

 

В’ячеслав Дудін. "Склограма бесіди"

 

Досконалим володінням засобами пластики та кольору і їх гармонійним балансом зачаровують керамічні пласти з серії «Карнавал», пласти-натюрморти  київської художниці Ганни Семенко. Суто індивідуальний стиль з характерною мінімалізацією засобів виразності демонструє в кераміці  Володимир Онищенко, який віртуозно володіє гончарним кругом, тонко відчуває художньо-формальні особливості гончарної пластики, виявляючи глибоке розуміння законів її творення у рафіновано естетських вертикально витягнутих декоративних  вазах.

 

Першорядною у сучасній професійній кераміці київських митців є концепція авторської ідеї та індивідуальний спосіб подання матеріалу, що відчуваємо у творах Миколи Лампеки, Єлізавети Портнової, Гії Міміношвілі, Віктора Буткалюка, Боченко Тетяни, Юрія Юрченка, Ірини Міміношвілі.

 

Досить гучно заявили про себе на виставці керамісти з Полтави: Юлія Багацька (триптих «Осіннє надвечір’я»), Інна Гуржій (панно «Плахта»), Катерина Власова (панно «Ангели натхнення»), Сергій Журавльов (композиція «Грації»). Цікавим розкриттям концепції посудини довільної форми вирізняється декоративна ваза «Органна соната чорнобривця» полтавського початківця в  кераміці Марини Димидовської.

 

До узагальнено умовної фігуративної пластики воліють закарпатські майстри кераміки з Ужгорода Наталія Попова, Мирослава Росул, В’ячеслав Віньковський. Кожен з них має добре впізнаваний авторський стиль, як зокрема М. Росул, професійний інтерес якої лежить у площині української етноархаїки, у  традиції трипільської культури, у символах одвічності життя давніх слов’ян («Велике викрадення», «Замріяний»).

 

Вікторія Дромарецька. "Дівчина у святковому вбранні"

 

 

Певний асоціативний ряд виникає у процесі сприйняття в експозиції виставки твору відомого художника з Донецька Георгія Беро – його невеличкої керамічної скульптури під назвою «Полонянка» у вигляді зв’язаної по руках і ногах лежачої жінки, в якій однозначно втілено символ стану сучасної України.   І в аскетизмі художнього рішення твору знаного митця зі Слов’янська (Донецька область) Володимира Ковальова «Сніг і попіл» теж закладено глибоку символіку. Чорно-біла багатопредметна композиція, створена з шамоту на основі  форм традиційних  бутилів, яких автор позбавляє утилітарної буденності і надає цим посудинам  знакових якостей, теж сприймається відлунням трагічної війни на Сході України.

 

Наша виставка, яка відкрила світу і «нові імена», переконує, що для таких молодих українських митців як Сергій Галенко, Галина Істоміна, Юлія Олійник, Марія Літічевська, Валерія Залеська, Олег Гончаров (Київ), Роман Албул (Хмельницький), Альона Беженар (Чернівці), Зінаїда Близнюк (Полтава), Валентина і Олена Беро (Донецьк), Аліна Літвіненко (Олександрія Кіровоградської обл.), художня кераміка, яка виникла ще на початку людської цивілізації, стала безмежним полем для цікавого випробування новаційних форм і перспективних технологічних експериментів.

 

Вражаючою творчою грою відображення світу через призму художнього металу вирізняються високохудожні твори фундаторів української школи мистецтва гарячої емалі Олександра Бородая (поліптих «Відносність часу»), Віталія Хоменка («Шлях по зорях», «Урбаністичний пейзаж» тощо), а також їх обдарованих послідовників, що натхненно продовжують і розвивають цю стародавню мистецьку національну традицію. Це Устим Федько (диптих «Гра», триптих «Адреси»), Юлія Бородай («Марійчині квіти», диптих «Зачаровані квіти», «Сині птахи»: трагічна загибель цієї художниці змушує нас нагадувати про її талант роботами минулих років, які аж ніяк морально не застарілі), Тетяна Колечко («Обрядова магія», «Символи щастя»), Сергій Колечко (триптих «Передчуття свят»), Тетяна Ільїна, Мисько Людмила, Тетяна Дрєєва –Баркер (триптих «Гербарій гребеня слави» тощо), Рябчук Анастасія («Ніби забуття»).

 

Геннадій Корнієнко. "Скотч"

 

У власній авторській техніці працює київський майстер художнього металу – куратор цього розділу виставки – Володимир Балибердін, який  віддає перевагу монументальним за характером і мінімалістичним за формами силуетно виразним фігуративним композиціям, що створюються ним через призму новітнього образного мислення і сміливого творчого експерименту з металом («Берегиня», «Соняшник щастя», «Риба-плутанка», панно «Козацька зірка» тощо). Балибердін виступає на виставці і в іпостасі ювеліра, чиї прикраси, що інспіровані орнаментикою доби українського модерну і оздоблені перламутром, кісткою, напівкоштовним камінням, , сприймаються на виставці витонченим вплетенням відголосків минулого в сучасний світ.  

 

Найвищий ступінь майстерності в ювелірному мистецтві разом з глибоким фаховим володінням різноманітними його секретами демонструють і відомі київські ювеліри Віталій Хоменко, Роберт Усманов, Анатолій Шерстюк.

Як виявилося на виставці, значно розширилося коло симпатиків у харківського художника Геннадія Корнієнко  («Корабель мідний», «Скотч», «Сова», «Skatebird») і київського митця Олександра Ковальчука («Діалог», «Юрій Змієборець»), яким вдалося відкрити в металі, з яким вони успішно працюють, приховані художньо-емоційні можливості, що явно імпонують глядачам.

 

Олександра Слабошипська. "Місто казкових будинків"

 

 

Найважливішою особливістю сучасного «мистецтва вогню» (кераміки, скла, металу), яке багато в чому на зламі ХХ-ХХІ ст.ст. визначає обличчя професійного декоративного мистецтва України, є прихильність до збереження в цій царині найкращих національних мистецьких традицій і, водночас, активне спрямування до новітніх образно-пластичних та технічних експериментів. Ці принципи вважалися пріоритетними для українських майстрів, починаючи від доби модерну, яка визначалась спалахом пошуків архітекторів спільно з художниками українського національного стилю і творення «нового мистецтва» початку століття. Виставкові твори в нашій експозиції таких митців як Петро Печорний, Галенко Марко, Вікторія Дромарецька, Ірина Пастернак  (Київ), Іван Фізер (старший), Людмила Шилімова-Ганзенко (Черкаси), Євген Овчарик (Тернопіль) теж переконують, що одним з найперспективніших шляхів розвитку сучасної української образотворчості залишається синтез стильових рис та образності професіонального і народного мистецтва на тлі ясного усвідомлення авторами відмінностей між ними.

 

Попри усі існуючі сьогодні політичні проблеми в нашій державі, «мистецтво вогню» кримських татар, зокрема неперевершену кримсько-татарську декоративну кераміку з притаманними їй найкращими якостями як народного, так і професійного мистецтва минулих епох, ми, як і раніше, відносимо до культури України, у чому яскраво переконує і присутність в експозиції мальовничих, віртуозно орнаментованих творів відомого кераміста з Сімферополя Рустема Cкібіна (панно «Сімейне древо», блюда «Сонячне місто», «Домашнє вогнище», «Хайтарма»), а також декоративних  тарелв його землячки Марини Курукчі.

 

Ольга Кінаш. "Лінія горизонту"

 

У назву нашої виставки зі словосполученням «мистецтво вогню» закладено зрозумілу, гадаю, усім символіку Адже художня кераміка, скло, метал безпосередньо пов’язані з випалом у печі на високій температурі (до 1400 градусів): вони в реальності народжуються вогнем.  Як і їхні автори сьогодні – майстри професійного декоративного мистецтва, які разом з усіма українцями загартовуються у вогні війни, що є тяжким випробуванням для нашого волелюбного народу.

 

Слава Україні!

Слава українським художникам, які в найважчі для країни часи підтримують і не дають загасити ТВОРЧИЙ ВОГОНЬ МИСТЕЦТВА!

 

Фотограф - Руслан Гензар