З 8 по 27 серпня в арт-центрі Павла Гудімова “Я Галерея” триває виставка творів класика української графіки Сергія Якутовича під назвою “Ідоли”, кураторкою якої виступила Поліна Ліміна. Експозиція базується на ілюстраціях до роману “Перекоп” Олеся Гончара та естонського епосу “Калевіпоег”. Обрані  літературні твори з різних жанрових, культурних та часових історій об’єднуються героїчною тематикою.

Виставка є частиною довго тривалого та масштабного проекту, що спрямований на дослідження мистецького внеску непересічної творчої династії Якутовичів. Результатом роботи стало видання книги про Сергія Якутовича “Професія: художник”, яка буде презентована в рамках  виставки. Супровідним до експозиції є медіа-проект “Yakutovych Academy”, який висвітлює маловідомі загалу факти життя та творчості Георгія Якутовича і членів його родини.

 

Ілюстрації до обох видань експонуються в одному виставковому просторі, але сприймаються самостійно, оскільки графіка “Перекопу” та “Калевіпоегу” різниться за технікою та стилістикою. Доповненням до експозиції є оригінальні книги видання “Дніпро”, які оформив Сергій Якутович у 80-х рока  ХХ століття  —  “Перекоп” (1987 р.) Олеся Гончара та естонський епос “Калевіпоег”(1981 р.). Це дозволяє відчути втілення ілюстрації в масштабі, у її органічному середовищі – на сторінках книги. Таким чином глядач може зазирнути до кухн іілюстратора, побачити, як самостійний графічний твірстає частиною оформлення  видання.

Усі фото надані організаторами

 

Графіку  двох різних літературних творів  об’єднує не лише виставковий простір, а також тема героїзму, творення ідола. Поняття героя завжди співставляють з людиною, виявляючи в ній лише сильні риси та нівелюючи слабкі. Тож, чому виставка називається “Ідол”, якщо йдеться про героя?  Ідол – це величина, яка зовсім відірвана від людського та може бути будь-чим, що наділене символічним значенням. Із плином часу героїчні образи, міфологізуючись, втрачають слабкі характеристики, притаманні людській істоті. В ілюстраціях, створених Сергієм Якутовичем, ми бачимо, як героїчна постать літературного твору, перетворюється на ідола шляхом образотворення.

 

У радянському суспільстві герой завжд ивиконував функцію пропаганди відданості, сміливості, сили та непохитності ідеалів. Таким став Данько Оресько, персонаж роману “Перекоп” у якому йдеться про події громадянської війни 1917-1920-х років. У свою чергу, Калевіпоег – це персонаж давньогоестонського епосу, що уособлює одночасно людську істоту та сили природи. Видання епосу стало програмним для радянської влади з часі ввходження Естонії до СРСР,аби закріпити нового члена на всіх  рівнях. Тема, під якою об’єднали два зовсім відмінні літературні твори, невипадкова – вона є знаковою для особистості художника, а також злободенною для сучасного українського суспільства.

 

До ілюстрування “Калевіпоегу” Сергій Якутович взявся на початку 80-х років минуло гостоліття.  Головним завданням для художника було створити узагальнений образ героя, який відповідав би етнічним характеристикам і став символом усієї оповіді. Такий типаж віднайшов митець на вулицях Талліна – високого, кремезного світловолосого хлопця, який став втіленням давнього  казкового персонажа. Проте Сергій Якутович зосереджує свою увагу не стільки на візуальній стороні, а на відтворенні характеру, вдачі Калевіпоега, наданню йому рис не просто ідола, а людської  істоти.

 

Виконані твори в авторській техніці, яка дозволила ілюстратору досягти м’яких тональних градацій та глибоких тіней –  усе це справляє враження акварельного малюнку, який імітує площину кам’яної стіни. Графічні образи  епосу архаїчні, з характерною ієрархічністю, площинністю та умовністю побудови простору зображення. Яскраво це проявилося  в ілюстрації до Піснідвадцятої, на якій вирішено батальну сцену в притаманному для давнього мистецтва площинному ключі. У центрі формату, композиція якого розгортається по горизонталі, профільне зображення вершника на коні в характерному рус – так званий “летючий галоп”. Усі  інші персонажі сцени значно менших розмірів та зображені зовсім умовно. Усе це вказує на те, що митець в ілюструванні  епосу звертався до художніх прийомів давніх культур.

 

Також художник запозичує християнські іконографічні схеми, як ми це бачимо в ілюстрації до Пісні  шостої. Тут зображено богатирів на чолі з Калевіпоегом за столом, на якому лежить рибина. Ця сцена за композицією нагадує новозавітну сцену Таємної Вечері, а рибина – це символ, який чітко  вказує на це. Окрім християнської символіки, художник використовує рунічні  символи, які присутні в зображенні до Пісні першої. Геометричні знаки вінчають пару молодих, яка вступає до шлюбу. Отже, для створення ілюстрацій Сергій Якутович використовує складний, багатошаровий принцип, що поєднав у собі візуальну мову давнього мистецтва, християнські іконографічні схеми та геральдичну символіку.

 

Інакше до творення образу героя підійшов Сергій Якутович в ілюстраціях до “Перекопу”, де героїчність Данька Ореська показана на тлі героїчності маси людей. Героєм тут є Данько, гвардія, простий люд, мати, кохана жінка. Героїзм тут персоніфікований в образі Данька, але він водночас уособлює всіх червоногвардійців, що втілено в ілюстрації “Яресько”. Тут у постаті молодого чоловіка відтворено як символічний образ героїзму переноситься також на його побратимів, зображених на дальньому плані. У цих ілюстраціях яскраво відтворено протиборство сил, контраст героя й антигероя. В образах Махна, банди Голіцина художник втілює тваринне начало людини, слабкі, негідні риси, на противагу цілісним, ідеалізованим образам червоно гвардійських солдат. Таким чітким розподілом на чорне та біле характерна “політична графіка”, як її визначив у своїй творчості сам Сергій Якутович.

 

Відмінною від ілюстрацій “Калевіпоегу” є також візуальна мова “Перекопу”. Тут художник нічого не спрощує, не стилізує й не узагальнює, створюючи реалістичні сцени. Для виконання ілюстрацій художник застосовує техніку офорту та поєднує її з акватинтою. Офорт дозволив митцю створити пропрацьовані тонально зображення, а акватинта надала поверхні творів зернистості. Також ілюстратор вводить до графічних творів колір, (червоний, синій,зелений, жовтий) який несе символічне навантаження й покликаний виділяти серед маси постатей належність окремої групи до тієї чи іншої сили.

 

 Експозиція не лише представила значний масив творів непересічного графіка ХХ століття, Сергія Якутовича, а також зачепила актуальну тему сьогодення – ідолотворення. Також проект дав можливість глядачам познайомитися з книговиданням радянської України, яке із 60-70-х років отримало особливий підйом –тоді художники-ілюстратори почали підходити до вирішення книги, як ансамблю. Це дало змогу представити ілюстрації не лише як самостійний твір, а як частину оформлення книги. У двох графічних серіях кураторка Поліна Ліміна віднайшла спільний знаменник та представила цільний проект, який візуальною мовою говорить про минуле й теперішнє.

 

Про автора:

Анастасія Олексій – мистецтвознавиця