Напередодні виборів Президента України художники з Будинку творчих майстерень Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, що по вулиці Сошенка 33, отримали сигнал про його можливе рейдерське захоплення.

 

Така новина ще пару років тому не стала б несподіванкою: тоді тільки й встигали мітингувати на Андріївському узвозі чи біля Гостиного двору - ризики зникнення історичних та культурних пам’яток множилися свавіллям та безкарністю представників влади. До речі, у 2012 році майстерні на Сошенко теж довелося відстоювати - про це нижче.

Проте зараз, у світлі останньої зими, ситуація видається трагікомічною. Може прозвучати ідеалістично, але довгі ночі Майдану та повалення Януковича сповнили людей надією, що зміни в суспільстві можливі. Або, принаймні, що злочини не будуть так зухвало коїтись на їх очах.  Тут пригадується нещодавній Шекспір: “не збила черевиків, у яких вона за гробом мужа йшла в сльозах, мов Ніобея”, - вибори ще не відбулись, а ласі до наживи особи вже повилазили з нір.

Але менше драми і більше конструктиву: майстерні ще на місці, художники та місцеві жителі зацікавлені в їхньому збереженні - шанси на порятунок історичної будівлі залишаються реальними.

Історія маленького раю

Напевне, пересічний мешканець Киїєва ніколи б про існування цього будинку не дізнався. І так було б краще: утаємничена в глибині кварталу неподалік Пущи-Водиці стара садиба вже кілька десятків років слугувала митцям простором для художньої роботи. Простором з необхідною від великого міста та буденної реальності дистанцією. Такий собі маленький рай для творчих пошуків.

Будівля творчих майстерень буда зведена у повоєнні роки як заміська дача полковника Скворцова. Утім, “за призначенням” він ніколи не використовувся, бо ще на етапі будівництва був проданий Українському відділенню Художнього фонду СРСР для розташування Будинку творчості та відпочинку.

 
Це добрий двоповерховий будинок з горищем, підвалом та автономною котельнею. Лицьовий фасад має напівкруглий еркер, з протилежного боку на другому поверсі – засклена веранда та великий балкон. На першому – великий хол з напівкруглим еркером. Будинок має два розташованих з протилежних боків входи– центральний та технічний.

Особливість цього місця в його автентичності: дім не перебудовувався з моменту його заснування. На стелях збереглись ліпні плафони, на другий поверх ведуть дерев’яні сходи, а по всьому будинку підлога вкрита оригінальним дубовим паркетом.

 
В 1962 році тут були засновані творчі майстерні: будинок поділений на дев’ять окремих кімнат. У них і до цього часу стоять та використовуються два офортних верстати, верстат для високого друку – вертикальний прес, спеціалізовані графічні столи та камені для розкату фарби. Коли Україна стала незалежною, сам будинок та прилеглі території відійшли НаОМА. 

Відтоді і до нещодавна кілька поколінь мешканців будинку - аспірантів академії мистецтв - вели утихомирену працю (були там і перерви на гамірні вечірки, але про це історія замовчує). Аж доки одного ранку в їхньому дворі не з’явився войовниче налаштований екскаватор.

 

 
Протомайдан

У травні 2012 року на території майстерень у вигляді згаданого екскаватора матеріалізувався міфічний забудовник, який одразу ж прийнявся зачищати локацію. Поки він ламав огорожу навколо будинку, резиденти майстарень та місцеві мешканці самоорганізувалися, аби затримати його роботу.

 

Виявилось, що в середині нульових, за часів мера Черновецького, територія майстерень шляхом непрозорих махінацій була передана Спілці художників. Тут варто сказати кілька слів про останню. Спілка художників - це радянський атавізм, інституція, що колись була покликана забезпечувати митців майстернями та держзамовленням, а наразі її керівництво веде досить непрозору діяльність, пов’язану із залишеною з часів СРСР величезною матеріальною базою. Зокрема, ART UKRAINE писав про те, як митців виселяли з майстерень, або виживали їх шляхом встановлення космічних тарифів на опалення чи оренду.

Але це матеріал для окремої статті. Зараз же повернімося до майстерень на Сошенка. Поки забудовник (за неперевіреною інформацією - одна з компаній “УКОГРУП” Анатолія Войцеховського) успішно розпочав продаж квартир в масиві “Лісова палітра”, місцеві жителі вирішили відстоювати збереження території. Почалася справжня партизанська війна: скрізь по району були розвішені заклики про необхідність протесту, реклама продажу квартир на білбордах та у метро постійно заклеювалася наліпками “квартирна афера”.

До активістів прийшов представник інвестора і, посилаючись на угоду з керівництвом Спілки, представив план проекту двадцятип’ятиповерхового житлового масиву та окремої будівлі під мистецькі майстерні.

 

Варто додати, що цей план не тішив місцевих активістів через кілька причин. По-перше він не передбачав подальше існування будинку творчих майстерень, по-друге - проект забудови значно перевищував реальну територію навколо будинку. Крім того, зона майбутньої забудови знаходиться в приватному секторі, який не передбачає необхідні для багатоповерхівок комунікації. Активісти звернулися до “Інституту генерального плану Києва” і отримали відповідь, що на даній території можлива забудова не вище трьох поверхів. Отже договір про надання ціє землі під аренду для будівництва фактично суперчить генеральному плану.

Ситуація була критичною. Художникам повідомили, що під час будівництва вони зможуть залишатись в будинку майстерень, який буде обнесений щільною огорожею на відстані трьох метрів і знаходитиметься в епіцентрі робіт. На прохання надати пожежний коридор, який би зміг убезпечити резидентів у випадку пожежі, вони отримали відповідь, що це буде залежати від забудовника і його інтересів.  Звернення до Спілки художників були проігноровані.

Є дві версії, за якими будівництво “Лісової палітри” (з уже кількома проданими квартирами) не розпочалося. Перша (в неї хотілося б вірити найбільше) полягала в активізації місцевих мешканців, які звернулися до представників ЗМІ та органів влади, а також почали власне розслідування аби довести незаконність дій Спілки художників та інвестора. В цілому ними та художниками з будинку майстерень було проведено близко двадцяти акцій проти забудови, а останні до того ж ініціювали проект “Місто митців” як альтернативу майбутній розбудові.

 

 
Друга версія більш банальна: подейкують, що у інвестора, який паралельно провадив масштабну забудову на Печерську, на той час просто не вистачило технічних ресурсів.

Так чи інакше, будинок по вулиці Сошенка був залишений у спокої - інвестор зник. Але ненадовго: у січні  2013 року з’явився новий, який для початку запросив духівника, з метою освячення землі під майбутню забудову - житловий комплекс Bella Vista. Історія локальної боротьби повторилася знову і знову призвела до зупинення забудовних процесів. Місцевий активіст Олег Кочерга розповів ART UKRAINE, що частіше за все, спроби рейдерських захоплень територій траплялися тоді, коли активісти влаштовували пікети під Київрадою і їх фактично не було на місці - саме у такі моменти ласі землі були менш за все захищені громадою.

 

План порятунку

Необхідність такого плана реактуалізувалась, коли до місцевих активістів з ідеєю щодо нової забудови у травні цього року навідався головний архітекор міста Сергій Целовальник. При чому навідався тричі, що дає привід замислитись, наскільки він є зацікавленою стороною. Варто згадати, що Целовальник не раз викликав недовіру через недбайливе ставлення до пам’яток містобудування та дозволи на скандальні забудови в місті. Цього разу мова йшла про п’ятиповерхові будинки, де перші поверхи начебто відводилися художникам, хоча зазвичай майстерні надаються на останніх поверхах (це дає підставу вважати, що про майбутнє художників насправді ніхто не дбає).

 

Тим часом в колективі Академії була підтримана ініціатива створення на базі майстерень на Сошенко 33  освітньо-мистецкого центру, де експонувалися б виставки сучасного мистецтва та проводились інші мистецькі заходи, продовжували свою роботу аспіранти, а також проводилась навчальна робота студентами “междисциплінарної майстерні”. Молоді викладачі академії, серед яких є вже знані в українському культурному просторі Ольга Балашова, Тарас Ковач та Назар Білик, звернулися до ректора Андрія Чебикіна та знайшли підтримку.

 

Планується, що “майстерня” буде займатися дослідженням сучасних мистецьких практик, та реалізації їх в системі академії. Оскільки фінансування майстерні здійснюватиметься на грантовій основі і не передбачає коштів академії - немає жодних причин для відмови викладачам та студентам, які бажають розвитку (знову ж таки - самоорганізованого) художньої освіти в межах свого вишу.

Одним із перших заходів такої майстерні планувалася виставка в будинку майстерень на Сошенка 33, до якої були залучені молоді кураторки Марія Ланько та Лізавета Герман. Ідея проекту - розкрити феномен місця, а також позначити його на культурній мапі Києва. Резиденти майстерень вирішили, що настав час поділитися цим місцем зі значно ширшою аудиторією, надати йому ще масштабнішого культурного значення. І наступний раз, коли знову доведеться зупиняти екскаватори, на захист будинку з його райським довкіллям  прийде значно більше людей.

Поки готувався цей матеріл, ректор НаОМА Андрій Чебикін підписав дозвіл на проведення виставки в будинку творчих майстерень. Подія відбудеться 5-6 липня. Також планується обговорення виставки за участі ректора 8 липня о 16.00. Чебикін також зазначив, що занепокоєний ситуацією довкола майстерень і сприятиме їх захисту і розвитку.