Щороку в Амстердамі проходить Міжнародний фестиваль документального кіно (IDFA), перетворюючи центр міста на рай для документальних кіноманів. IDFA – це один із провідних світових фестивалів, який об'єднує так багато чудових фільмів, відданих шанувальників і талановитих кінематографістів в одному місці.

 

Кожен представлений на фестивалі фільм, розповідає свою історію. Незвичайні життєві сюжети завжди щось знаходять, показують, переміщують, вони можуть бути шокуючим або смішними. Фестиваль пропонує подивитися на світ із різних унікальних точок зору за допомогою більш ніж 300 міжнародних документальних стрічок. IDFA – це одна величезна подорож від найбідніших до найбагатших місць на планеті, які можуть бути поетичними, приголомшливими, нововідкритими і потужними. Кожен фільм спонукає глядачів подивитись під іншим кутом на  світ навколо них, часто провокуючи дискусії.

 

Сам фестиваль – це також жваве місце зустрічі для кінематографістів і глядачів, цікаві воркшопи та семінари, які заповнюють фестивальну програму надихаючими дискусіями та дебатами на тему кіно і мистецтва.

 

Конкурсна програма передбачає кілька номінацій.

 

"Війна прийшла в мій світ"

 

Повнометражний документальний фільм (тривалістю понад 60 хвилин)

У даній номінації було представлено 4 документальних роботи: “Демократи” Камілли Nielsson (Данія) (“Democrats” by Camilla Nielsson); “Чоловіки і війна” Лорана Бекю-Ренар (Франція / Швейцарія) (“Of Men and War” by Laurent Bécue-Renard); “Прийде щось краще” Ханни Полак (Данія / Польща)  (“Something Better to Come” by Hanna Polak) та  “Ті, що відчувають палаючий вогонь” Морган Найбі (Нідерланди) (“Those Who Feel the Fire Burning” by Morgan Knibbe).

 

Найкращою картиною було визнано  “Чоловіки і війна” Лорана Бекю-Ренара. Фільм розповідає про групу американських ветеранів Іраку з посттравматичними стресовими розладами. З доповіді журі: цей фільм зіштовхує нас з нашою крихкістю, як людських істот, показуючи, що ми повинні ставитися один до одного з ніжністю і любов'ю. У деякому сенсі камера зазирає за напіввідчинені двері, спостерігаючи за засіданнями терапії для травмованих ветеранів. (...) Більш потужний антивоєнний фільм важко собі уявити.

 

За сюжетом, дюжина воїнів повертаються додому в США, але їхні думки залишаються на полі бою. У кожного  є свої травматичні спогади, які переслідують їх по сьогоднішній день. Привиди і відгомони війни заповнюють їхнє життя. Дружини, діти і батьки несуть на собі основний тягар зламаного духу солдат. Головні герої звертаються до центру терапії, сповнені рішучості завершити це нескінченне внутрішнє саморуйнування. Їхній терапевт - сам ветеран війни у В’єтнамі, допомагає віднайти сенс після отриманих травм. Стрічка висвітлює виснажливий шлях до одужання, так як герої намагаються віднайти мир із самими собою, своїм минулим, та членами своїх сімей.

 

"Чоловік і війна"

 

Спеціальний приз журі отримав фільм “Прийде щось краще” Ханни Полак (Данія/Польща). Фільм розповідає про Юлю, яка в усіх відношеннях майже не відрізняється від звичайного підлітка: вона експериментує з макіяжем, її волосся то червоне, то знову біляве, вона пробує алкоголь і сигарети, і закохується в перший раз. Але умови її життя є далеко незвичайними, якщо не сказати більше.

 

Юля живе на одному з найбільших сміттєзвалищ, що в 20 кілометрах від центру Москви. Невпинно їздять вантажівки, звозячи нескінченну кількість сміття. Разом зі своєю матір'ю, кількома іншими дітьми, п'яницями та вигнанцями, Юля проводить свої дні на звалищі. Життя не з простих, але звалище – це також і місце, де краса і гуманність можуть проявитись у самих непритаманних їм обставинах. Саме звідти Юля мріє втекти і змінити своє життя, навіть якщо це здається абсолютно неможливим. Номінована на оскар режисерка Ханна Полак переносить нас у світ Юлі, в її надзвичайну подорож до здійснення мрії.

 

Переможець цього конкурсу отримує VPRO IDFA – премію за кращий повнометражний документальний фільм у розмірі € 12 500.

 

"Прийде щось краще"

 

У конкурсній програмі документальних стрічок тривалістю від 30 до 60 хвилин (призовий фонд € 10 000) кандидатами стали 15 різних робіт, вибрати кращий з-посеред яких стало дуже непростим завданням для журі. Стрічка, яка здобуала перемогу в цій категорії - “Камчатка - Лікування від ненависті” (“Kamchatka - The Cure for Hatred” Юлія Миронова - Росія) - захоплює і переносить глядача в роздуми головного героя – чоловіка, що з усіх сил намагається знайти мир і втекти від свого минулого.

 

Маленькі сцени ніжності змушують посміхнутися. Кадр із рибиною, що потрапила в тенета і має померти, привертає всю увагу до темного минулого головного героя. Навіть без необхідності наглядно показати це минуле, режисерка переносить біль у кожен кадр і сцену, які змушують розуміти наслідки війни та її травми. Кінематографічний блиск фільму став його беззаперечною перевагою і змусив журі ще раз переконатися в тому, що таке справжній кінематограф.

 

 

Номінація «Перша поява»

У даній категорії було номіновано чотири фільми: “Завжди разом” (Чеська Республіка) Єва Томанова  (“Always Together” by Eva Tomanova); Волоцюга (Угорщина / Німеччина) Габор Хорчер (“Drifter” by Gábor Hörcher); “Мати ще не народженої” (Єгипет / Об'єднані Арабські Емірати) режисер Надін Саліб (“Mother of the Unborn” by Nadine Salib) і “Плацебо” (Індія / Фінляндія) режисер Абхай Кумар (“Placebo” by Abhay Kumar).

 

Перемогу в даній номінації здобув “Волоцюга” Габора Хорчера. Журі відзначили наступне: “Прекрасно відображений, заворожуючий портрет тінейджера, який не може примирити свої пристрасні амбіції із неможливістю тримати швидкість свого життя на першій передачі. Цей фільм неможливо дивитись без співчуття, він неймовірно відзнятий, делікатно оброблений із бездоганним звуковим супроводом,  і, здається, ніколи не ввійде в неправильний поворот”.

 

 

Окремими номінаціями фестивалю були також IDFA DocLab премії для цифрових сценаріїв - проекти DocLab, які використовують цифрові технології у творчому процесі як ефективний спосіб розповісти документальну повість, IDFA Конкурс для студентів, IDFA DOC U Award, музична премія IDFA Melkweg,  а також категорія – Кращий Голандський документальний фільм.

Україна на IDFA

Вже понад 15 років  IDFA Bertha Fund підтримує багато документальних проектів із країн, що розвиваються, забезпечуючи противагу домінуючій Західній культурі в кінематографі та візуальному мистецтві. Ці фільми показують різноманіття історій - особистих, неоднозначних, соціальних, зібраних із різних куточків світу, в тому числі і з України. Так підтримкою Фонду заручились такі українські автори як Дмитро Тяжлов з картиною “Eurochaos 2012”/ “Єврохаос 2012” (Україна, 2012), Валентин Васянович – “Line”/ “Лінія»  (Україна, 2006), Дар’я Аверченко та Роман Бондарчук із картиною  “Ukrainian Sheriffs”/ «Українські шерифи» (Україна/Латвія), а також Дмитро Коновалов з роботою  “Uncle Serezha's Talented Pupil”/ «Талановитий учень дяді Серьожи» (Україна, 2010).

 

Молоде покоління за підтримки UNICEF Ukraine вже не перший рік долучається до семінарів #‎OneMinutesJr у рамках міжнародного фестивалю IDFA. В 2013 році 18-річна українка Настя здобула перемогу в категорії Inside-Out зі своєю однохвилинною роботою “Обійми мене”. 16-19 березня 2013 року у місцях позбавлення волі було проведено відео семінар OneminutesJr в межах спільного проекту ЮНІСЕФ та ЄС. П'ятнадцять дівчат з виховної колонії в Мелітополі розповіли власні життєві історії у однохвилинних відео.

 

На цьогорічний фестиваль потрапили два молодих учасники Іван Чекалов (14 років) та Юрій Зубенко (13 років), які теж брали участь в семінарах #‎OneMinutesJr: Юрій з роботою  “Війна прийшла в мій світ. Війна забирає усе”, Іван з роботою “Гніздо”.

 

Роботи можна переглянути за посиланнями:

Фільм Юрія http://bit.ly/war_takes_it_all 
Фільм Івана : http://bit.ly/nest_oneminutesjr

 

 

"Гніздо"

 

Хочеться вірити, що український кінематограф і надалі буде радувати досягненнями режисерів-документалівстів, які представлятимуть Україну на міжнародному фестивалі в Амстердамі. IDFA – це достойна можливість віднайти своє місце з-поміж міжнародних митців, репрезентувати нові доробки документального кіно та представити проекти, що в подальшому можуть бути реалізовані як повнометражні документальні картини, отримати фінансування від допоміжних фондів, знайти необхідні контакти в колі професіоналів та початківців, і провести чудовий час у самому серці Нідерландів.