Впродовж трьох місяців молода українська художниця Наталія Зубань працювала на престижній корейській резиденції «Ceramic Creative Center», де створила спільний проект «Forest» з колегою, керамістом Юрієм Мусатовим. Про багаторічну освіту, участь у міжнародних програмах і художні особливості робіт Наталію розпитала постійна авторка ART UKRAINE Роксана Рублевська.

Роботи мисткині Наталії Зубань – це поєднання майстерної техніки, перемоги над консервативним сприйняттям гончарства та масовою тиражною продукцією. В своєму прагненні виявити глибинну сутність речей, їхні пластичні та кольорові можливості, художниця вдається до надмірної деталізації і показу власних асоціацій через досить стриману мінімалістичну форму. І хоч кераміка для Зубань є яскравим діапазоном художніх засобів,  вона не відкидає майбутні експерименти з іншими видами мистецтва. Унікальність її творчого методу полягає в оновленому ставленні авторки до матеріалу, який лише допомагає в конструюванні сюжетів, не забираючи всю увагу на себе.

Ви зростали в Опішні, головному осередку сучасного українського гончарства. Чи було бажання займатися керамікою частково навіяне місцем і оточенням?

Кераміка ніколи не була для мене свідомим вибором. Вступивши до спеціалізованої художньої школи у віці 7 років, я вперше познайомилася з гончарством, а через  декілька років з живописом та скульптурою. В мене непогано виходило. Потрапивши до Львівської національної академії мистецтв, я відчула перевагу, адже мала певний досвід у роботі з матеріалом. Згодом з’явився азарт експериментувати з глиною, випробовувати себе.

 

Наталія Зубань, Юрій Мусатов. Роботи із серії «Ліс»

Усі зображення надано організаторами

 

Чи вплинула традиційна кераміка на вашу свідому творчість?

Моє дитинство було перенасичене традиційною керамікою, тому довгий час я відкидала і заперечувала її значення для себе. Сьогодні моє ставлення кардинально змінилося на краще. Навчаючись у художній школі, я із захватом розглядала роботи в холі академії, а вступивши туди, зрозуміла, що і цей рівень візуального виражання здається мені замалим. Наші погляди та орієнтири змінюються, і це – нормально.

 

Що для вас є найголовнішим у роботі з керамікою?

Мені імпонує ретельна деталізація, проте найголовнішим у творі залишається його зміст. Я не можу стверджувати, що не розглядаю варіанти роботи з іншими матеріалами. Наразі мені просто подобається працювати з глиною. Я отримую задоволення від самого процесу.

 

Наталія Зубань. Із серії «Ліс»

 

Перед стартом кар’єри керамістки у contemporary art, чи стажувалися ви в чиїхось майстернях?

В період навчання я постійно намагалася брати участь у симпозіумах, воркшопах, проектах художніх майстерень. Щоб здобути необхідний досвід, навіть їздила у Білорусь зі студентами академії мистецтв, аби попрацювати на місцевому порцеляновому заводі. Це була досить кумедна історія: вже там я дізналася, що директор не дозволив мені проходити практику на виробництві. Тому залишилася нелегально, на щастя, це не з'ясувалося. Чомусь вважається, що коли ти вмієш працювати з шамотними і скульптурними масами, то зможеш і з литвом (фарфор відливають). Насправді порцеляна –  досить складний матеріал, що потребує зовсім інакшого ретельного підходу.

 

Але ви не тільки змогли його «приборкати», а й створили свій перший професійний проект «На дотик», що наразі зберігає музей Keramikmuseum Westerwald (Німеччина). Що являє собою ця робота?

Це декілька порцелянових ваз білого кольору з рельєфним написом шрифтом Брайля, де зашифрована біблійна цитата із Старого Заповіту (Книга Екклезіястова): «І я побачив, що є перевага у мудрості над безглуздістю, як є перевага у світла над темрявою. У мудрого очі в голові його, а дурень завжди в темряві ходить». В роботі з глиною для мене дуже важлива тактильність. За цим принципом шрифт для незрячих – це єдине зрозуміле для мене письмо, адже його можна відчути на дотик.

 

Наталія Зубань. Із серії «На дотик»

 

Згодом ви почали працювати на резиденціях і міжнародних стипендіальних програмах. Чи можна докладніше про особливості відвіданих соціокультурних ініціатив і роботи, створені на них?

У 2016 я була однією з п’яти художників України, які створювали павільйон сучасної української кераміки протягом резиденції в Фупіні «FLICAM». Ми не мали жодних обмежень та вимог з приводу робіт, окрім теми «Китай. Враження». Зважаючи на специфіку роботи з глиною, ліпити краще почати в перші дні, особливо якщо плануються великі роботи. Проте приїхавши в нову країну, ти сприймаєш все через призму попереднього набутого досвіду і досить складно швидко адаптуватися та занурити себе в місцеву культуру. На мій погляд, тільки після повернення додому думки трансформуються в щось цілісне.

 

Наталія Зубань. Із серії «Міські враження»

Наталія Зубань. Із серії «Міські враження»

В 2017 я працювала за стипендіальною програмою Міністерства культури та національної спадщини «Gaude Polonia» у Вроцлаві, створивши проект «Міські враження». В останні роки мене зацікавила концепція міського середовища як соціологічного фактору, його вплив на поведінку і ментальність людей. В цій серії я звертаюся до образу міста, який можна розглядати як дві лінії зустрічного руху. З одного боку воно демонструє прогрес, зачарування суспільним життям. Це місце, що стимулює пошуки власної ідентичності, анонімність серед натовпу. Отже, є втіленням простору свободи, парадоксально залишаючись синонімом хаосу і потворності.

 

В кінці 2017 я відвідала резиденцію «Ceramic Creative Center» в Південній Кореї. Там ми з моїм колегою, керамістом Юрієм Мусатовим, вирішили реалізувати масштабний проект «Ліс». Він інспірований ідеєю, що рослини мають певні засоби спілкування із зовнішнім світом та здатні спостерігати за подіями, зберігаючи отриману інформацію. Ідея нашого проекту полягала в конструюванні простору, подібного до природного середовища, в якому людина була б вільною від тиску міста.

 

Наталія Зубань. Із серії «Ліс»

 

Вашим творам властива деяка абстрактність форми. Чи важлива для вас наявність чіткого розуміння роботи глядачем?

Коли я тільки починала, в мене був досить романтичний погляд  на діалог художника з глядачем за допомогою художніх засобів.  З часом ставлення до ситуації змінилося. Зараз мистецтво для мене – не тільки спосіб комунікації з публікою, а й спроба почути себе.

 

Чи віднайшли ви власний авторський метод, який би став основою для ваших наступних робіт? Інакше кажучи, унікальну техніку, універсальну для всіх проектів?

Я не можу стверджувати, що в мене є авторська техніка, адже не бачу в ній сенсу. Матеріал – це засіб, а не кінцева мета. Мені подобається створювати серії робіт, об’єднаних єдиною концепцією. Окрім того, я не вважаю за потрібне ліпити виключно естетично привабливі речі.

 

Тобто для вас естетична категорія «прекрасного» не є важливою?

Для мене є певні межі між естетикою і антиестетикою. Я вважаю, що мистецтво – це висловлювання. Мене цікавить спосіб мислення художника.Тому іноді пошуки ідеальної форми відходить на другий план. Дуже важливо знаходити баланс між змістом та візуальним втіленням.

 

Наталія Зубань. Із серії «Пейзаж»

 

Якими техніками випалу та оформлення ви користуєтеся зараз?

Відновним випалом. Щодо покриття, то зараз переважно працюю з ангобами, а іноді  просто лишаю колір глини. Величезна кількість покриттів – привілей у роботі з керамікою, проте я стримую себе, аби не зіпсувати результат.

 

Чи плануєте працювати для садово-паркового простору?

Так, і проект «Ліс», створений в Кореї, –  так званий експеримент з масштабом. Мене дуже цікавить публічний простір. Це новий рівень взаємодії з середовищем та «непідготовленою» аудиторією. Я не боюся того, що об’єкти  можуть зруйнувати. Якщо йдеться про кераміку, то у такий дивний спосіб вона повертається до своєрідного первинного природнього стану.

 

Наталія Зубань. Із серії «ЛІс»

Чому, на ваш погляд, створення сучасної української кераміки – скоріше виняток, аніж тренд? Багато художників свідомо тікають у малярство та інсталяцію.