Нещодавно в галереї Bereznitsky Aesthetics відбулася виставка австрійського фотографа Пітера Лаглера. Його роботи − це подорожні нотатки, світ у суворій красі реальності. Лаглер спостерігає, виявляючи приховані зв'язки між об'єктами. Тим, хто не відвідав виставку, пропонуємо галерею фотографій з цитатами автора.

 

Серію, виставлену ​​в Bereznitsky Aesthetics, куратори назвали «Tauschengen by traveling. Ілюзії подорожей». Також вона описує і характер художника. З рідної німецької − на англійську, з однієї країни в іншу, з літака на корабель, помічаючи все, і ніде не затримуючись... Пітер бачить ілюзії в найпростіших речах. Він помічає незвичайні взаємодії і днями може шукати правильний кут для зйомки, щоб з кожного ракурсу фотографія розкривалася перед глядачем по-іншому. За останні два роки Пітер побував у Хорватії, Угорщині, Словаччині, Чехії, Польщі, Україні, Туреччині, Єгипті, Узбекистані, Монако, Боснії, Сербії, Бразилії, Мальті, Франції, Італії, Іспанії, Швейцарії, Індії...

 

Найважливіше те, як вибудовується кут зору. У кожній фотографії я намагався зробити максимально незвичайний ракурс. Це механіка композиції, яку використовував ще да Вінчі. Завдяки такому ефекту, кожен може побачити щось тільки своє, перебуваючи в певній точці щодо знімка.

 

Тут і далі − фотографії Пітера Лаглера

 

Зараз знімаю лише на плівку. Ніколи не обробляю фото на комп'ютері. Почав знімати ще в молодості, але тоді це були функціональні знімки. Просто, аби відобразити пам'ятні дати. А ось після того, як я захистив диплом в області прес-фото, це стало головним сенсом мого життя.

 

 

Мені не цікаво дізнаватися про місто до того, як я туди потраплю. Просто приїжджаю в нове місце і починаю його досліджувати, спостерігати. Через естетику міста намагаюся зрозуміти ментальність його жителів. Потім помічаю прояви, найхарактерніші для цієї місцевості. Тоді вже починаю знімати.

 

 

Я професійний яхтсмен й інструктор по яхтингу, вчу людей виходити у відкрите море. Тому, проводжу в подорожах мінімум по півроку. Вперше приїхав в Україну у 2015, до київського друга. Потім з'їздив до Канева. І затягнуло...

 

 

Тут (в Україні − ред.) абсолютно все для мене незвичне. Люди, мислення. Інша архітектура, спосіб життя. Територія країни величезна! Дуже фотогенічна промислова архітектура. Дивно спостерігати за соціальною прірвою. З одного боку − злидні, з іншого − найбільша концентрація дорогих машин в одному місті. Але є якесь внутрішнє, духовне багатство в усіх людях. З цієї точки зору Україна − найбагатша країна в світі. І я просто впевнений у тому, що суспільство з таким потенціалом зможе переступити через всі проблеми.

 

 

Класичної вуличної фотографії більше не існує, кожен може опротестувати знімок, побачивши на ньому своє обличчя. А постановочні фото − це вже інша історія. Я зараз саме працюю над спеціальною серією. Хоча, набагато більше мені подобається архітектура і пейзажі. З правильними ракурсами і незвичайним світлом. Виходить, що ти нічого не вносиш у фото, які не доробляєш, не організовуєш. Все вже сталося саме.

 

 

Кожен пейзаж приховує об'єкти, які лише за допомогою фотографії можна поєднати один з одним. Іноді я знаходжу предмети, що знаходяться на відстані сотень метрів один від одного. Спочатку, тільки я бачу цю комбінацію. А в результаті виходить своєрідний натуралістичний колаж.