Читати англійською

 

29 березня у просторі креативної спільноти IZONE відбулося відкриття виставки “Нові притоки”, що підсумовує проект American Arts Incubator in Ukraine, що тривав протягом березня під керівництвом американської медіа-мисткині Тіари Рібо. На виставці представлено п’ять проектів від 32 українських митців, які використовують спекулятивний дизайн, уявляючи майбутнє архітектури, соціальних інститутів та екосистем в Україні та вздовж Дніпра. ArtUkraine поговорив з Тіарою про роботу в українському контексті, практику нових медіа та радикальну інклюзивність.

 

Як почалася ваша співпраця з American Arts Incubator та ІЗОЛЯЦІЄЮ?

 

Мої колеги — менеджери програми American Arts Incubator приїздили до України минулої осені, аби побачити київські арт-організації та галереї, і вирішили, що саме ІЗОЛЯЦІЯ найкраще підходить для міжнародного обміну; я більш ніж підтримую таке їхнє рішення! Місія ІЗОЛЯЦІЇ дуже співзвучна нашій, і мені здається, що це було ідеальним поєднанням організацій задля створення чогось більшого, ніж ми самі, із соціально-спрямованими творами та залученням громадськості.

 

Виставка “Нові притоки” в IZONE, фрагмент експозиції
Фото Валерія Милосердова

 

Який концепт покладений в основу проекту American Arts Incubator?

 

American Arts Incubator (AAI) — це міжнародна програма творчого обміну, яка використовує суспільно-спрямовані цифрові та нові-медіа для арт-проектів, щоб ініціювати діалог, створити спільноти, підтримати місцеву креативну економіку та подальші соціальні інновації.

 

American Arts Incubator — це гібридна навчальна лабораторія, яка складається з низки інтенсивних воркшопів, навчання новим інструментаріям та залучення громадськості. AAI в своїй основі є міжкультурним обміном ідеями. Проект об'єднує художників та інституціональних партнерів, щоб вони разом шукали інноваційні вирішення соціальних та екологічних проблем.

 

Яким медіумам ви надаєте перевагу у своїй мистецькій практиці та чому?

 

Я - художниця в сфері гібридного мистецтва та нових медіа, і працювала з багатьма різними медіа — останнім часом я працюю з цифровим текстильним дизайном, 3D-моделюванням (цифровою скульптурою), 3D-друком, AR та браузерним мистецтвом. У мене є досвід роботи в сфері біо-технологій і останнім часом я найбільш зацікавлена в поєднанні мого досвіду в біології та мистецтва.

 

Воркшоп Тіари Рібо в рамках проекту American Arts Incubator in Ukraine

Фото Юлії Рубльовської

 

Що ви можете розповісти про ваш поточний проект? Що саме ви досліджуєте тут, в Україні?

 

Тут в Україні мене цікавить річка Дніпро, роль яку вона відіграє в житті жителів міста, економікою, енергетикою. Також мене цікавить проблема забруднення цієї річки. У своєму дослідженні я виявила, що  коли погода стає спекотною, в Дніпрі відбувається цвітіння блакитно-зелених водоростей. Я вивчала цей тип забруднення у Puget Sound, коли працювала біотехнологіом, оскільки це також відбувалося у Гаваях, звідки я родом, і загалом є світовим явищем, викликаним промисловим стоком та глобальним потеплінням. Мій проект використовує технологію лазерного різання для створення інтимних портретів річки та інтегрує мікробні паливні елементи та спекулятивний біореактор з водоростей, щоб перетворити цей специфічний тип водоростей-ціанобактерій на енергію для освітлення портретів річки. Для цієї виставки я також попросила художників-учасників взяти до уваги спекулятивні архітектурні об’єкти майбутнього, розташовані вздовж річки Дніпро, та об'єкти, які розглядають проблему забруднення в річці за допомогою використання нових медіа-технологій - ви побачите роботи з використанням 3D-друку, цифрового дизайну текстилю, проектування та інші проекти, які вивчають цю тему з акцентом на культурну спадщину та ідентичність.

 

Воркшоп Тіари Рібо в рамках проекту American Arts Incubator in Ukraine

Фото Юлії Рубльовської

 

Які вимоги ви висували для учасників ваших воркшопів?

 

Мати певний досвід роботи в медіа-арті чи зацікавленість у використанні нових медіа або цифрових технологій задля розширення меж своїх художніх практик. І звичайно ж, позитивний підхід та бажання брати участь в колаборативній роботі!

 

Якій цілі, на вашу думку, слугує мистецтво в сучасному світі (якщо в нього взагалі є така ціль)?

 

Воно переосмислює наші погляди на світ та допомагає уявляти альтернативні реальності та варіанти майбутнього.

 

Як та чому нові медіа стали темою вашої зацікавленості як мисткині?

 

Нові медіа як практика є шляхом до роботи без кордонів, — це дійсно можливість працювати без обмежень, використовуючи цифрові інструменти задля розширення можливостей будь-якого медіума. Це приваблює мене в якості мисткині гібридного-медіа, тому що я можу проявити свої художні здібності та використовувати нові засоби для створення робіт.

 

Воркшоп Тіари Рібо в рамках проекту American Arts Incubator in Ukraine

Фото Юлії Рубльовської

 

З якими темами працює ваша галерея B4BEL4B?

 

Ми — галерея нових медіа, що працює з недорепрезентованими митцями, які обговорюють важливі для них та для спільнот в Окленді і навколишніх територій теми, а також про наші стосунки з технологіями та їхній вплив на нас як людей, а також як вони змінюють ландшафти наших життів: фізичного та цифрового.

 

Що таке “радикальна інклюзивність” та чим вона відрізняється від просто “інклюзивності”?

 

Радикальна інклюзивність виходить за рамки того, щоб просто поєднати людей усіх гендерів та рас, вона також забезпечує безпечне місце для показу їхніх робіт і надає можливості про них говорити в будь-якій формі за їх бажанням, без жодних обмежень.

 

Яка ваша думка про технології та їхній швидкий розвиток?

 

Я думаю, що вони є продовженням природи та швидкої еволюції, як певне швидкісне розростання наших кінцівок. Ми поступово стаємо більш гібридними завдяки технологіям, і лінії між фізичним та цифровим продовжуватимуть стиратися. Оскільки я походжу з Гаваїв то зростала дуже близько до природи, й я постійно маю пам’ятати як повертатися до неї - саме тому я зацікавлена у використанні живих речей в моїх роботах.

 

Виставка “Нові притоки” в IZONE, фрагмент експозиції

Фото Валерія Милосердова

Виставка “Нові притоки” в IZONE, фрагмент експозиції

Фото Юлії Рубльовської

 

Зважаючи на географічну дистанцію між нашими країнами, дивлячись на Америку звідси  й судячи крізь призму українського досвіду, ваша країна, безсумнівно, виглядає досить ліберальною, незважаючи на активізацію правого руху, що відбуваються зараз по всьому світу. Маючи за ціль залучення “критичного діалогу” в межах вашої арт-інституції, чи ви колись стикалися з несхваленням чи непорозумінням соціуму і (якщо так), з чим це було пов’язано?

 

Я б сказала, що у Сан-Франциско та інших великих містах Америки дійсно є багато свободи для радикального, експериментального та ліберального самовираження, але  маленькі містечка й досі стикаються з цією проблемою. В Окленді існують певні обмеження того, що ми можемо робити як простір, який нам надали для проведення подій, ми маємо маємо сплачувати оренду, тому все не так вже й вільно, як це на перший погляд здаються. В Україні досі є ця чиста, незіпсована та надихаюча природа арт-сцени. Однак я чула, що в Києві мала відбутися феміністична виставка, присвячена жіночому оргазму, і деякі консервативно налаштовані чоловіки зробили так, що її не відкрили. Я не можу собі уявити, що таке могло б статись в Америці. Але після нещодавніх виборів праві екстремісти закидували деякі галереї Сан-Франциско токсичним газом лише тому, що в них проходили політичні виставки лівого спрямування. Тому в Америці ситація також дещо змінюється. Сподіваюся, що в обох країнах відбудуться зміни, які дозволять більше свободи самовираження у мистецтві.

 

Виставка “Нові притоки” в IZONE, фрагмент експозиції

Фото Юлії Рубльовської

Виставка “Нові притоки” в IZONE, фрагмент експозиції

Фото Валерія Милосердова

Чи вважаєте ви, що художники та галереї в Америці сьогодні можуть вільно говорити на провокативні теми? І які теми можна вважати провокативними для сучасної Америки?

 

Так, але сьогодні поступово стає важко назвати щось провокативним! Я б сказала, що загалом важливо показувати більше жінок та афро-американських митців, адже вони складають таку маленьку частину світу мистецтва і створюють дуже важливі роботи, але їхні голоси часто лишаються непочутими.

 

Які феномени в українському світі мистецтва ви вважаєте найбільш цікавими? Особливо в порівнянні з вашим досвідом в якості мисткині та кураторки, що базується в Америці.

 

Я здивована багатством вашої культури та пристрастю і робочою етикою місцевих художників. Усі митці, з якими я тут працювала, були невтомними та дуже важко працювали протягом цього інтенсивного короткого періоду задля створення добре продуманих та чудово втілених проектів.

 

Я думаю, що через новизну незалежності цієї країни (лише 26 років), художники бажають виражати себе шляхами, ще нещодавно забороненими чи суспільно несхвальними, і це — дуже захопливий простір, в якому можна опинитися.

 

Тіара Рібо

Фото Юлії Рубльовської