Світ побачив нові арт-видання, що презентують творчий доробок художників за останні три роки. «Київський Щоденник» Влади Ралко, «Замість Документа» Володимира Буднікова та спільна «Лінія розмежування» − книги змін і трансформацій.

 

Документація є важливим артефактом, тому варто до неї ставитись уважно. Три книги, які ви побачите в цій статті, – довгоочікуваний результат кількарічної творчої співпраці художників.

 

Це не просто альбоми чи каталоги. Це своєрідна форма підручників з історії, в яких у незвичний спосіб за допомогою текстів і малюнків  представлена художня точка зору на трансформації, що відбуваються сьогодні з країною та суспільством.

 

 

Володимир Будніков: «Лише художня мова виводить речі на світло та змушує їх діяти».

 

У цих книгах-носіях візуальної інформації − ціла система світосприйняття, пильна робота з часом як із матерією. Кожен художник у своїй творчості так чи інакше аналізує та характеризує певну реальність, вибудовує власну шкалу цінностей, фіксує важливе. Художник, на відміну від звичайної людини (чия психологія прагне забути погане і захистити свій спокій, бодай і уявний), боїться втратити пам'ять, по крихтах збирає докази, шукає відповідності між поняттями та їх словесними визначеннями.

 

 

Щоденник − швидкий та виразний жанр. Коли ззовні пропонується стільки різних форм дійсності,  художник іноді просто не встигає і не бажає  проводити селекцію висловлювань. Він фіксує все. У форматі моментального реагування на події.

 

Влада Ралко: «Художник, по суті, терорист – він прагне запам’ятати все і не дати суспільству побудувати зручний будиночок без згадувань та болі... Людська пам’ять здатна проводити власну цензуру. Тому малюнок − дуже вдалий спосіб фіксації. Папір не дає можливості виправити помилку, навіть якщо ти її припустився. Він розкриває весь хід думок, зберігає кожну лінію, емоцію, значення, що потім надає тобі можливість реконструювати ту чи іншу картину в голові».

 

 

Працюючи над книгами «Замість документа», «Київський Щоденник» та «Лінія розмежування», що презентують роботи на папері Володимира Буднікова та Влади Ралко за трьохрічний період, автори намагалася уникнути чіткого розподілення змісту на серії, а складали цільну розповідь.

 

На відміну від фотографії, що пропонує однобоку фіксацію подій, малюнок ніби "архівує" всі відтінки та нюанси того, що відбувається і потім "видає" їх через певний час,  "запаковує" та зберігає важливі речі до моменту нової комунікації з ним.

 

 

Влада Ралко: «Від початку новітньої історії українського супротиву, війни та кризи темп малювання набув великої щільності, великі часові проміжки, що розділяли раніше окремі серії, практично зникли – таким чином саме малювання стало чимось на кшталт щоденникових записів і набуло рис документа… Виникла необхідність зібрати, розташувати у хронологічному порядку та роздивитись відповідально повний корпус цих малюнків…»

 

Зазначені книги про пам'ять, про втрату, про зміни, про розподілення, про важливе. Про те, як лінія розмежування здатна створювати нові сенси, підкреслювати головне, робити виразними звичні речі. Про інтуїтивне бачення митця, про любов до свого народу. У цих книгах все стало мистецьким об'єктом – слова, речі, які ті слова описують, сенси.

 

 

У текстах мистецтвознавців, монологах та інтерв'ю художників, так само як і в їх творах, ви знайдете багато корисного та несподіваного для себе.

 

Юрій Сташків, власник галереї «ЧервонеЧорне»: «Творчість Влади Ралко та Володимира Буднікова мене розвиває і дає можливість рухатись далі. Я точно знаю, що правильно виконую свою функцію, допомагаючи зберегти, систематизувати інформацію, допоки вона не стерлася з простору, з моєї точки зору. У моєму розумінні це і є культура. Згоден, що тема, яку піднімають художники, досить важка, але мені, як колекціонеру, з нею цікаво, бо красиві картинки вже не чіпляють».

 

Найближчим часом відбудеться презентація книг, де кожен зможе ознайомитись з виданням.