Сьогодні, 12 травня, у Музеї історії Києва відкриється виставка акварелей Аркадія Зернецького «З любов'ю до рідного краю».

Аркадій Федорович Зернецький (1932-1968рр.) – київський художник, аквареліст, член Спілки архітекторів України.

Доля відвела йому дуже короткий вік – його не стало на 36 році життя. Та за цей час, ніби знаючи, що має якнайшвидше встигнути зробити все, що намріяв, Аркадій Зернецький став художником-професіоналом, викладачем київського вузу, талановитим музикантом та співаком, професійним спортсменом. Він народився 23 жовтня 1932 року в м. Києві у родині службовців. Батько – Федір Іванович Зернецький, інженер-гідротехнік, мати – Марфа Василівна Володченко, лікар-терапевт.

 

Після загальноосвітньої середньої школи А. Зернецький  закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (архітектурний факультет). Багато уваги приділяв рисунку та живопису. Будь-якої пори року та за будь-якої погоди він писав етюди на пленері. «Жодного дня без однієї-трьох робіт» - таким був його творчий девіз. Велику увагу приділяв самоосвіті. Захистив дисертацію на тему архітектури. Викладав на кафедрі малюнка та живопису. Його дружиною стала однокурсниця Зінаїда Федорівна Лисюра, яка протягом 40 років працювала архітектором. В родині виросли 2-є дітей: дочка Віра та син Федір. Обоє за фахом архітектори. Багато подорожував різними містами, де творив свої етюди. 22 серпня 1968 року А. Зернецького не стало. Зусиллями сина Федора – колекціонера, архітектора, києвознавця, мецената, директора Аукціонного дому «ЕПОХА» була упорядкована та ошатно оформлена колекція батькових робіт. Стараннями сім’ї було влаштовано ряд виставок. Нинішня виставка включає біля 60 кращих робіт художника.

 

Юрій Хіміч, художник: «Архітектора та художника Аркадія Федоровича Зернецького я знаю дуже давно, ще зі студентських  років. Дуже ерудована людина, можна сказати фанат свого діла… Кожна його робота була просякнута ліризмом. Всі його роботи, чи архітектурні, чи просто краєвиди, дихають  цим настроєм, навіюють спогади, навіть, мрії… і  не залишають глядача байдужим. Це притаманно дійсно природженому художнику, а не фіксатору. Найбільш йому притаманні мотиви, які зображують нашу Лавру, наш стародавній і вічно молодий Київ».

 

Олег Стукалов, заслужений архітектор України: «Роботи цікаві, талановиті й виконані талановитою людиною. Вражає свіжість цих полотен. Здається, що вони створені не багато років тому, а саме нині. Відчувається надзвичайна енергетична наповненість цих робіт».