1 березня в мистецькому просторі  «Я Галерея». в Києві відбудеться відкриття виставки Антона Логова  «Цвіль». Нижче наводимо коментар художника Олександра Ляпіна про проект. 

 

Антон Логов зіграв у цвіль. З якою метою? Цвіль має владу, про яку диктатори, прем'єр-міністри, президенти не можуть і мріяти. Її пори густо висять у просторі, заповнюючи собою легені, а отже кров, а отже мозок усіх живих. Антон зрозумів важливу правду: він знає, що думка – це цвіль, а її спори – це слова. Логов заразив стіну незнищенним цвітінням чорної цвілі, яка, дроблячись на букви в іншому вимірі, уже ворушиться затуманеною свідомістю, цвіль замінила клітини наших організмів. «Сірий мох – це найбільш тривожний стан» – пише художник і протягує нитки, які відчуваєш душею, між словами з одного боку і бездонними, млосно синіючими прямокутними проваллями в просторі нової якості: «М'якість – це найжорсткіше, що я зустрічав».

 

Тут і далі – твори Антона Логова з серії «Цвіль»

Антон не шкодує глядача, він не дає його погляду ані найменшої поступки, погляд поринає в безодню блакитної (сіро-буро-зеленої), чорної цвілі й дозволяє себе зжерти. Глядач намагається врятуватися на іншому березі, але в око впиваються слова: «Земля ніколи не буде небом». Тому що небо – теж цвіль. Мозок слабне й відлякує все людське, що було в ньому закладене, віддає на поталу цвілі сіру речовину. Уважно дивіться навколо й ви зрозумієте: новини, які публікують ЗМІ, не завжди об'єктивно відображають події навколишньої дійсності.

 

Логов, як би це жахливо не було, дає оцінку і вирок сумному буттю Homo Sapiens і констатує наступний еволюційний щабель розвитку – перетворення в Alternaria або Chaetomium. Цвіль, стаючи вами, принесе вам біль та муку, ваш організм в результаті буде вивергатися тонкими нитками якоїсь Chaetomium, перетворюючи все навколо в алергічний рай.

Логов жорстокий, навіть надто безжальний у зображенні болю, що згас, померклого розуму – судомного польоту в прірву. Але в той же час логовська прірва не має вектора «вгору-вниз». Це може бути рух у всіх напрямках одночасно: так розвивається цвіль, так вона завойовує світи.

 

Логов стверджує, що цвіль – це безкінечність, яка не має ні дна, ні берегів, це в'язкість, яка прирікає на заціпеніння. Цвіль – це жах від того, що уже все і більше нічого не вдієш. І в той же час ми розуміємо, що нічого спокійнішого за цвіль не може бути. Перетворившись на плісняву, ми здобудемо спокій і вагомість.

 

Виставка триватиме до 21 березня 2017 року.