У галереї «Дукат» відкриється виставка Алли Горської

Виставкою Алли Горської — самобутньої художниці та харизматичної очільниці руху шістдесятників — відкриватиметься 7 вересня новий сезон у галереї «Дукат» у Києві. Творчість Алли Горської, її громадська активність та яскрава особистість залишили помітний слід в історії української культури.

 

60-ті роки стали для художниці найбільш напруженими. Великі сподівання й такі ж великі втрати, рішучий потяг до боротьби попри тиск будь-яких обставин — усе відобразилось в графічних, а згодом і монументальних творах художниці. До експозиції увійде понад 30 творів, створених впродовж цього десятиліття. Серед них портрети видатних діячів української культури: Т. Шевченка, А. Петрицького, Б. Антоненка-Давидовича; роботи, присвячені сучасникам Горської: В. Стусу, І. Світличному, І. Драчу, В. Симоненку; ескізи до художнього оформлення вистав «Ніж у сонці», «Правда й кривда», «Отак загинув Гуска»; ескіз обкладинки збірки поезій Л. Костенко «Зоряний інтеграл». Вперше будуть представлені роботи, виконані в техніці дерев’яної мозаїки, що належать до другої половини 1960-х років. 

 

Ескіз вітража.1960-і рр.

 

В рамках виставки відбудеться низка подій, присвячених Аллі Горській, серед них презентація першого альбому творів художниці.

 

Виставка триватиме з 8 вересня до 1 жовтня 2017.
Відкриття відбудеться 7 вересня о 19:00 за адресою м. Київ, вул. Рейтарська, 8Б.


 

* * *

АЛЛА ГОРСЬКА (1929–1970)


Народилася в Ялті. У 1941–1943 роках пережила в Ленінграді зі своєю матір’ю дві блокадні зими. У 1954 р. закінчила Київський художній інститут. Співорганізатор Клубу творчої молоді «Сучасник» (1959–1964).

 

Брала участь в організації літературно-мистецьких вечорів, підготовці щорічних Шевченківських свят та ін. Плідно займалась мистецькою діяльністю, створила ряд монументально-художніх робіт.

 

Разом із В. Симоненком і Л. Танюком відкрила місця поховання розстріляних в НКВС на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, у Биківні (1962–1963), про що вони заявили в Київську міськраду («Меморандум №2»). Після цього В. Симоненко був жорстоко побитий, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963 р.

 

У 1964 р. Горська в співавторстві з О. Заливахою, Л. Семикіною, Г. Севрук та Г. Зубченко створила у Київському університеті вітраж «Шевченко. Мати». Вітраж був знищений адміністрацією університету. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий. А. Горську і Л. Семикіну виключили зі Спілки художників (через рік відновлено). У 1965 році було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору.

 

Портрет юнака. 1959 р.

 

Належачи до групи «шістдесятників», брала активну участь в українському правозахисному русі. За участь в акціях протесту у 1965–1968 роках проти розправ над українськими правозахисниками — Б. і М. Горинями, О. Заливахою, С. Караванським, В. Морозом, В. Чорноволом та ін. знову виключена зі Спілки художників і зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки.

 

Матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними, систематично — з О. Заливахою. У квітні 1966-го року подала клопотання на його захист. Правозахисники, які поверталися з ув’язнення, зверталися до неї за допомогою.

 

Горська була на процесі В.Чорновола 15.09.67 у Львові, де з групою киян заявила протест проти незаконного ведення суду. У 1968 р. Горська підписала “Лист-протест 139” на ім’я керівників КПРС і радянської держави з вимогою припинити незаконні процеси. Почалися адміністративні репресії проти “підписанців”, кагебістський тиск. Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Одним із керівників цієї організації називали Горську.

 

Шевченко. Дума. До-вистави «Ніж у сонці» за поемою І.Драча. 1963 р.

 

За нею стежили, іноді демонстративно, їй погрожували невідомі особи. У 1970 р. Горську викликали на допит в Івано-Франківськ у справі заарештованого В. Мороза, але вона відмовилася давати покази. За декілька днів до смерті склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

 

28.11.70 Горська вбита у м. Василькові Київської обл.

 

Похорон Горської 7.12.70 на Мінському (Берковецькому) кладовищі в Києві перетворився в демонстрацію протесту проти комуністичного режиму в Україні.