До 15 квітня в Харкові, в центрі сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр”, триватиме виставка візуальних досліджень українських та британських художників, що взяли участь у програмі SWAP: UK/UKRAINE. Вона є результатом однойменного українсько-британського проекту арт-резиденцій, котрий уже вдруге проводять Британська Рада в Україні та Ліверпульска бієнале сучасного мистецтва.

Восени 2017 року четверо українських та четверо британських художників працювали в незнайомому для них просторі: українці – у Ліверпулі, британці – в Харкові та Києві. Результати своїх мистецьких пошуків вони презентували на відкритті виставки 16 березня. Виставка складається з низки інсталяцій, відеоробіт, документацій перформансів,  фотографій та аудіорозповідей.

Ключовою темою арт-резиденцій стали поняття обміну (саме так із англійської перекладається swap) та діалогу. Нове оточення – з чужими культурними кодами, мовним бар’єром та інфраструктурними несподіванками – змушувало митців та мисткинь шукати способів порозумітися, зрозуміти й прийняти.

 

Усі зображення надано організаторами

 

“Я весь час ходив містом і думав: “боже, яким чином усе це працює?!” Ніяк не міг позбутися думки, ніби Харків – це якесь експериментальне місто, – говорить британський художник Стівен Шіхан. – Разом із тим, простір був хоч і незрозумілим, але дружнім. А люди – люди такі ж, як усюди.

Я опинився в абсолютно незнайомому мовному оточенні, незрозумілі навіть написи, бо кирилічні, і, позбавлений “мовного шуму”, я повинен був досліджувати простір виключно візуально. А коли ти не розмовляєш, а дієш тільки очима, ти відкриваєш тонкі нюанси, яких не бачиш у звичайному житті”.

Його колежанка, Вікі Торнтон, також говорить, що Київ, у якому їй довелося працювати, теж відчувався як простір незрозумілий, але дружній: “Київ дав мені відчуття швидкості, відкритості простору і свободи дій: усе, що я робила як художниця, приймалося. Та найдивовижнішим було те, що люди справді піклуються про тебе. Всі мої роботи – це результат турботи та співпраці багатьох малознайомих мені людей”.

Обоє художників погоджуються: коли ти їдеш в нове місце на арт-резиденцію, маєш їхати без стереотипів та упереджень. І тоді простір тобі максимально відкриється.

 

Художниця Поліна Карпова та її автопортрет

Харківська фотохудожниця Поліна Карпова, котра намагається досліджувати людську красу в індустріальному пейзажі, розповідає, що для неї найскладнішим викликом було не стільки знайти моделей, скільки самій стати помітною в просторі: “У мене було враження, ніби мене ніхто не бачить. Дівчата-скауз* виглядають надзвичайно яскраво, ніби без відчуття міри. Вони фанатіють від шопінгу, від усього барвистого, від тусовок. Я ж, натомість, взагалі не роблю макіяж і не ношу такого помітного одягу. Зрештою, я попросила свою нову знайому зробити мені мейк-ап “як у місцевих” – і аж тоді, у цій масці, я відчула себе поміченою”.

(*скауз — акцент і діалект англійської мови, поширений в Ліверпулі і в прилеглих до нього місцевостях Мерсісайду. Цим же словом сьогодні називають і місцевих мешканців.)

Українські учасники арт-резиденцій говорять, що найбільше в Ліверпулі вразило те, як стрімко це місто перетворилося на один із найпотужніших світових культурних центрів, де розвиток культури став вирішальним фактором і в економіці, і в самій динаміці міського життя. Довгий час портовий Ліверпуль мав єдину велику культурну принаду – музей “Бітлз”, а останні два десятиріччя вибухнув цілою низкою потужних культурних інституцій та проектів. Почати хоча б з Ліверпульскої бієнале (існує з 2004 року), котра є однією з ключових подій у світі сучасного мистецтва.

 

Художниця Кунг Хва Шон

 

“Одна з задач резиденцій – вивести художників за межі зони комфорту, поставити їх перед викликом, змусити вирішувати несподівані для них задачі, – говорить співкуратор виставки та програмний менеджер мистецьких проектів Британської Ради в Україні Ілля Заболотний. – І Ліверпуль для українців, і Харків та Київ для британців – це справжній виклик, але вони з ним впоралися, всі підібрали якісь свої ключі до нових для себе міст. Надзвичайно цікаво вглядатися в те, як ці спроби зрозуміти простір відобразилися у різноманітних роботах наших учасників та учасниць”.

Директорка “ЄрміловЦентру” Наталя Іванова говорить, що для “Єрмілова” приймати резидентів стає уже звичним форматом роботи: “Мені найцікавіше спостерігати за тим, як зав’язуються контакти, народжується дружба – причому і просто людська, і “цехова”, дружба художників. Як люди, які приїхали без жодного уявлення один про одного, починають робити спільні мистецькі проекти, допомагати один одному. Як на мене, це один із найкращих способів взаємного пізнання та позбавлення від стереотипів”.

SWAP: UK/Ukraine — щорічна програма резиденцій Британської Ради в Україні для художників та кураторів. Програма реалізується у співпраці з Ліверпульською бієнале, наймасштабнішим фестивалем сучасного мистецтва у Сполученому Королівстві, та найбільш інноваційними й експериментальними мистецькими інституціями в Україні. З моменту запуску програми у 2016 році Британська Рада підтримала 20 резиденцій (18 для художників і 2 для кураторів) у Ліверпулі, Києві, Харкові, Музичах, Ужгороді та на півострові Бірючий в Азовському морі. SWAP має на меті поєднати художників з обох країн та підтримувати їхній розвиток у міжнародному середовищі. Також програма надає художникам час на дослідження, рефлексію й вивчення мистецьких традицій Великої Британії та України.

У другій ітерації програми резиденцій взяли участь вісім художників із України та Великої Британії (Поліна Карпова, Марія Куликовська, Антон Лапов, Вова Воротньов; Кунг Хва Шон, Стівен Шіхан, Вікі Торнтон, Адам Волкер).

 

Більше про проект та освітню програму виставки читайте за посиланням.

 

Художники

Художники та куратори

Відвідувачі на відкритті виставки