У середу, 9 липня, в Арт-центрі «Я Галерея» відбудеться відкриття виставки «Іліада» Євгена Равського. Захід почнеться о 19:00 і пройде за участі художника. 

 

Євген Равський представляє нову серію, у фундаменті якої лежить відомий текст давньогрецького поета Гомера. У стилі «нових старих майстерів» художник поєднує три мови — гомеричну епічність, наслідувану манеру малювання Караваджо та відкритість сучасності до заданих тем. Місце двобоїв — Вірменська вулиця у Львові, а герої переважно — сучасники художника, львівські митці. «Лише переілюстровувати «Іліаду» не було сенсу: хотілося показати це все нашим часом — відкрити завісу і показати якими були ті герої», — коментує автор задум проекту.

 

Євген Равський, HNIV AHILESA, 2012, полотно, олія

 

Серія зображає сцени війни: двобої, перемовини, розпач, сварки, заклики, залякування, оплакування та смерті. Вірменська вулиця у Львові, оформлена як незмінна арена театру бойових дій, на якій червоне драпування слугує завісою і водночас символізує кров. Людно, адже героїв більше, ніж акторів. Статисти (усі – львівські митці, окрім одного – власника кав’ярні) грають не персонажів, а характери. Так, приміром, друг Равського, художник Володимир Костирко на різних роботах опиняється і Патроклом, і Гектором, і греком, і троянцем.

 

Євген Равський, MASAKRA I, 2012, полотно, олія

 

Потужність образів завдячує Гомеру, в першу чергу, як творцю архетипів, що здатні виховувати покоління, та як засновнику бійцівської естетики, котру прагне відтворити Равський: «Гомер дуже феєрично описує бої. Куди що увійшло, де вийшло, як розслабляється коліно... Цьому присвячена левова частина тексту».

 

Євген Равський, SMERT HEKTORA, 2012, полотно, олія

 

Небезпідставно долучаючи Равського до кола тих ремісників, ми маємо констатувати, що головною темою усіх його караваджистських серій є, власне, не всеохопна темрява, а «м’яке світло» – та інша краса, побачити яку заслуговує найміцніший герой, проте втрачає її у власній моці.

Світло, що дає змогу бачити, що дає сили діяти.