За ініціативи арт-дилера Ігоря Абрамовича, ART UKRAINЕ продовжує цикл бесід з відомими українськими художниками ART NOW. В серії інтерв’ю митці розповідають подробиці нових проектів, міркують про соціально-політичний та культурний контексти сьогодення, проблеми вітчизняної арт-системи та перспективи її розвитку.

 

Архітектор і художник, наприкінці 80-х Сергій Святченко виїхав з України до Данії, де згодом став одним з найвпливовіших світових художників сучасності. Сергій однаково впевнено почуває себе як в створенні абстрактного живопису, так і працюючи з колажем та експериментальним кіно. Його колажі, які виставляються по обидві сторони океану, являють собою своєрідний сплав звичного оку і колективного несвідомого символізму. В основі його стильового рішення лежить вертикально-горизонтальна структура, а композиції зазвичай створюються з відносно невеликої кількості елементів. Напередодні презентації спільного з Олегом Тістолом проекту «Кінець весни», що відбудеться в рамках Kyiv Art Week, журналістка ART UKRAINE Роксана Рублевська поспілкувалася з Сергієм Святченко про еволюцію його творчості, колажне формоутворення, нові роботи і чуттєвість як спосіб осягнути світ.  

 

Ви займаєтеся колажем з 1983 року. Чи можете умовно поділити свою творчість на певні етапи, простеживши таким чином її еволюцію?

 

Єдиною сталою величною в моїй творчості завжди є бажання створити «розповідь», щось знайоме усім, але таким чином, аби воно сприймалося кожним по-різному. На довгому шляху створення цього оповідання я знаходив для себе «перешкоди». Ними ставали експерименти: забагато чи замало заднього фону, використання оригінальних фотографій, органічних чи архітектурних елементів, яскравих відштовхуючих фонів, які вирвано з контексту, або контрастних композицій поза фокусом. Всі ці етапи – «перепони» – присутні в моїй практиці і сьогодні, але саме спробу скоротити кількість використаних елементів до мінімуму я вважаю найважливішою. У прагненні додати третю координату архітектоніці моїх робіт, я поставив собі завдання розшарувати (розрізати) композиції.

 

Сергій Святченко. Outsideinside, 2008

Усі зображення надано митцем

 

Чи можна стверджувати, що у вашому мистецтві, акцентованому на чуттєвості та тілесності, домінує і чуттєво-образна сторона сприйняття світу?

Так. Певно, я так відчуваю світ – всеохоплююче. Припускаю, що емоційний вплив може бути розділений величезною кількістю людей, проте кожен з них матиме власну інтерпретацію побаченого.

 

Що стало поштовхом для формування вашої унікальної за виразністю колажної мови, за допомогою якої ви долаєте звичні межі, встановлюючи зв'язок між поп-культурою та іншими сферами суспільного життя, особистою та колективною пам'яттю, реальністю і міфом?

Поштовхом стало бажання переломити дійсність, зупинити, занурити її в атмосферу естетичного подиву, отриманого від одночасної впізнаваності елементів і непомітного підштовхування їх у бік естетики, що задумана мною. Естетика походить від грецького слова: "Aisthesis" і означає щось на кшталт «чуттєвого пізнання, відчуття». Таким чином, існує чуттєва символічна форма, яка містить інтерпретацію себе і світу, в якому кожен може спілкуватися на емоційному рівні. Я в це вірю.

 

Сергій Святченко. Із серії "Less", 2013

 

Чи погоджуєтеся ви з тим, що в ваших роботах стрімко наростає тілесне світовідчуття, відбувається повернення до тіла як єдиної і безсумнівно важливою реальності сучасної людини, що намагається вирватися з полону різних симулякрів?

 

Мені подобається ваше трактування і я погоджуюся з ним.

 

Чому ваші композиції створюються зазвичай з відносно невеликої кількості елементів?

 

Я ставлю перед собою завдання досягти більшого, використовуючи менше засобів. Не від лінощів чи спираючись на якусь економічну теорію. Я вважаю, що кожен елемент в моїй композиції має так багато інтерпретацій у сприйнятті глядача, що його буде достатньо для конструювання незліченної кількості «оповідань». Власне для мене, процес створення нероздільний із процесом завершення, і тому потребує певних рамок, що закладені з самого початку. В даному випадку ними слугує використання двох-трьох елементів.

 

Сергій Святченко. Із серії "LESS", 2006

Сергій Святченко. Із серії «ІНВЕНТАРНА ЧАСУ. невпевнені кроки свідомих сновидінь», 2018

 

Як виникла ідея проекту «Кінець весни», який буде представлено на ART KYIV у травні  2018? Чи маєте намір продовжувати експонуватися в Україні надалі?

 

Певно, всім знайомий стан зіткнення, коли, задумавшись на мить, врізаєшся в когось на повороті. Переляк, навіть фізичний біль. Так було і зі мною при зустрічі з художником Олегом Тістолом в минулому році. Ми рухалися в одному напрямку, ідучи паралельними стежками багато років, не знаючи про це, а потім, зустрівшись знову, стали вивчати роботи один одного. Пильно. Захоплююче. Таким повинен бути і «Кінець весни». По-хлопчачому зрілим і магнетичним. Домовленості про інші виставки в Україні також існують і поки активно обговорюються.

 

Сергій Святченко. Із серії «Кінець весни», 2018

 

Чи можете розповісти про механізми колажного формоутворення? Чим, на ваш погляд, відрізняється колаж в сфері мистецтва і в сфері дизайну?

 

Цей механізм можна порівняти з повільним морганням чи уповільненою зміною картинки в дитячому калейдоскопі. Тільки в моєму випадку знову присутній зв'язок між тілесністю і чуттєвістю. Ножиці, керовані рукою (тілесність), яка контролюється мозком (чуттєвість), відсікають елементи для колажу в незмірній пропорції між задуманим і підсвідомим. Я відчуваю структуру паперу та інших компонентів цього процесу. Створюю, експериментую, маючи можливість зупиниться і оцінити результат.

 

Сергій Святченко

Фото: Олександра Святченко

 

Над якими проектами працюєте зараз?

 

У вересні відкривається моя персональна виставка «Природознавство» у Музеї сучасного мистецтва в місті Сількеборг (Данія). В експозицію будуть включені колаж, відео, скульптура та інсталяція. Кураторами проекту стали Ібен Форм, Фей Даулінг (Лондон), Наталія Маценко (Київ).  Також на початку року я був запрошений муніципалітетом Віборга створити унікальний твір в техніці колажу «Посвята Віборгу». Твір оповідає про тисячолітню історію датського міста, яке залишається одним з найдавніших і найпрекрасніших місць цієї країни. Паралельно я є організатором великої міжнародної виставки сучасного колажу на цю ж тему, куратором якої призначено Джеймса Спрінгалла (Лондон). В липні 2018 беру участь в українській виставці «Утопія 90» в Мистецькому Арсеналі, презентуючи проект «Інвентарна часу – невпевнені кроки усвідомлених сновидінь».

 

 

Про авторку: 

Роксана Рублевська – журналістка та авторка статей на мистецьку тематику, постійна авторка журналу ART UKRAINE.