За ініціативи арт-дилера Ігоря Абрамовича, ART UKRAINЕ розпочинає цикл бесід з відомими українськими художниками ART NOW. В серії інтерв’ю митці розповідатимуть подробиці про нові проекти, міркуватимуть про соціально-політичний та культурний контексти сьогодення, проблеми вітчизняної арт-системи  та перспективи розвитку.

 

Василь Цаголов – одна з ключових постатей сучасного українського мистецтва, художник, що змінив традиційне уявлення вітчизняного глядача про фігуративний живопис. Автор, чиї роботи неодноразово були представлені на світових аукціонах Sotheby's і Philips de Pury, ставить перед собою складне завдання – бути актуальним і точно передчувати зміни, що відбуватимуться у суспільстві. Його творам характерні: кліпова естетика із використанням типажних персонажів, поєднанням планів, що створює ілюзію кіномонтажу, а також дослідження міфології масової культури, гостра соціально-політична направленість із домішкою чорного гумору. Постійна авторка ART UKRAINЕ Роксана Рублевська розпитала митця про нову серію робіт, що наразі має робочу назву «Художник і модель», продовження проекту «База комах», участь в міжнародній виставці «Перманентна революція» та особливості політизованого мистецтва.   

 

Яка якість є найголовнішою для художника, на ваш погляд?

 

 Професіоналізм у всіх сенсах. Проте найважливішим все ж таки залишається особливе бачення (оптика), а іноді і передбачення…

 

Зазвичай ви працюєте серіями, що за візуальною мовою нагадує сукупність кінокадрів, пов’язаних за змістом. Чому вирішили присвятити новий проект саме темі «Художник та натурниця»?

 

Робоча назва серії «Художник і модель», але вона може змінюватися в процесі створення. Насамперед я підіймаю тему глибшу, аніж проста взаємодія митця з натурщицею, це оповідь про автора і час, адже, на мій погляд,  він повинен реагувати на те, що відбувається навкруги, не замикаючись на собі і власних переживаннях. З іншого боку –  художника інколи нудить від оточуючого світу, і все ж таки аналізувати парадоксальність буття – єдиний, по-справжньому вагомий, аргумент займатися мистецтвом.

 

Чи можна сказати, що художній принцип змішування запозичений вами із власних минулих серій?

 

Так, в новій серії я вдаюся до методу створення мультиреальності, до змішування та взаємопроникнення знакових елементів. Минула серія «Кожному своє» також була створена за таким принципом. В ній поєднувалося непоєднуване: світогляди, соціальні групи, уподобання, демонструючи глядачу наявність несхожих за своєю сутністю світів, які  у фізичному просторі  можуть не перетинатися між собою.

 

Василь Цаголов. Робота з проекту «Художник і модель»  (фрагмент)

Усі зображення надано художником

Фото – Олена Ільєнко

 

Зображення антикварної рами, яка є елементом картини нової серії, також має змістове навантаження?

 

Так. Стара барокова рама із зображеною ліпниною створює ілюзію порталу можливостей, в який можна поринути чи висмикнути щось звідти.

 

Скільки робіт планується?

 

Близько шести робіт. Головні герої серії – час, художник та натурниця.

 

Це перший проект, в якому фігуруватимуть ваші автопортрети. Натурниці будуть різними у кожній із робіт? Скільки часу витрачається на одну роботу?

 

Так, в ролі художника виступаю я, натурщиці будуть різними. Я навіть не знаю, чи помітять моделі портретну схожість, адже в процесі письма реальний образ завжди трансформується, заміщується художнім. Одне полотно зайняло близько двох місяців, проте картину «Критичний градус» я встиг закінчити всього за місяць, хоч вона значно більша за розміром.

 

Василь Цаголов. Робота з проекту «Художник і модель»  (фрагмент)

 

З приводу роботи «Критичний градус», що наразі експонується у Музеї Людвіга в Будапешті в проекті «Перманентна революція». Які ваші враження від ініціативи організаторів та кураторів цієї виставки?

 

Мені дуже подобається ідея та кураторський склад. Поєднати гостросоціальне мистецтво, створене впродовж 30 років, вибудовуючи певну рефлексію на політичне становище, – це неабияка праця.

 

Василь Цаголов. Критичний градус, олія на полотні,  240 × 570, 2013

 

Чи не здається вам, що в Україні взагалі немає мистецтва, не пов’язаного з політикою, окрім відвертого салонного?

 

Не погоджуюся. Тут, як і всюди, існує різне мистецтво, і те, що далеке від соціально-політичної проблематики. Проте вітчизняний глядач не настільки вимогливий і обізнаний, аби відрізнити соціально-політичне від штучного кон'юнктурного мистецтва.

 

Так, проте ознака вітальності, характерна для українського мистецтва, чомусь вважається показником його якості…

 

Іноді мистецтво буває і пригніченим, обмеженим у засобах та проявах. Воно  необов’язково повинно стати вітальним та експресивним, що для багатьох дійсно символізує його якість. Арт може бути і відвертим скигленням, але якщо це органічно, змістовно, технічно, то, безперечно, гідно уваги.

 

Василь Цаголов. Робота з проекту «Художник і модель»  (фрагмент)

 

Чи погоджуєтеся ви з тезою, що мистецтво поділяється на два типи: перший – обслуговує політику, другий – дизайн?

 

За таким принципом можна поділити все. Річ у тім, що на Заході існує контрактне мистецтво, якого немає в Україні, і будь-яка пропаганда там – майстерна, гуманна і на ній можна непогано заробити художнику. Політичне становище – це не тільки ідеї і заклики, це час, який диктує умови та смаки. В 2014-2015 було створено безліч патріотичних робіт, але зараз буквальна трактовка теми війни вже нікому нецікава. На українському арт-ринку відсутній той емоційний бум, який продовжується на політичній арені.

 

Можливо, на відміну від російських, українські художники почуваються більш вільно тільки тому, що влада ними не цікавиться і не бачить в них прямої загрози?

 

Наразі все так, проте ситуація може змінитися у будь-який момент, і необов’язково нам на користь.

 

Зараз ви продовжуєте серію «База комах». Скільки скульптур планується?

 

Чотири, дві вже готові, як ви можете бачити. В цій серії я продовжую тему гіперболізованого страху, з яким потрібно вести боротьбу. Афоризм «Робити з мухи слона» тут доречний.

 

Василь Цаголов. Проект «База комах»

 

Ви звертаєтеся до теми тероризму в цій серії: до фігур комах прив’язана вибухівка. Чи можна вбачати у цьому певний захват феноменом тероризму як фанатичним рухом окремих соціальних груп задля досягнення вищої політичної, релігійної чи ідеологічної мети? Я маю на увазі вищу ступінь мотивації, яка відсутня у пересічного громадянства…

 

Ні, захвату тут немає, я іронізую на ідеєю насилля, намагаюся обеззброїти страхи. Тема дійсно злободенна, адже тероризм –  не просто кримінал, це деструктивний спосіб впливати на міжнародні відносини.

 

Василь Цаголов. База комах, олія на полотні, 280 x 600 см, 2012

 

Чого не вистачає молодому поколінню митців, на вашу думку?

 

 Чесно кажучи, давно не відвідував виставки, проте із останніх своїх міркувань – мені не вистачає в роботі молодих авторів саме якості. Є ідея, енергетична міць, радикалізм, який, до речі, зараз ніким не заборонений, проте форма і художня мова – далеко небездоганні. Можна закричати дуже голосно, але це необов’язково буде свідчити про сильні вокальні данні (сміється). 

 

Василь Цаголов. Проект «База комах»

 

Як змінився арт-ринок упродовж чотирьох останніх років?

 

Думаю, революція і війна тільки посприяла його стагнації й зменшила перелік можливостей. Зазвичай відбувається так: влада змінюється, бізнес навколо цієї влади також змінюється, і арт-спільнота сподівається за їх комерційну увагу, але культурні та духовні потреби покриваються в останню чергу. Відтак, представник влади чи бізнесу може бути фінансово забезпеченим, але його інтелектуальний рівень дозволяє купувати те, що продається на Андріївському узвозі. Актуальне сучасне мистецтво епатує. Воно є незручним, викликає занепокоєння, неприємні думки, але промовляє мовою часу.

 

 

Про авторку:

Роксана Рублевська – журналістка та авторка статей на мистецьку тематику, постійна авторка журналу ART UKRAINE.