«Краще, гірше, ще гірше»: рецензія + фоторепортаж

01.03.2016

У п’ятницю, 26 лютого, у Центрі візуальної культури стартував спільний проект Івана Мельничука і Олександра Бурлаки «Краще гірше, ще гірше».

Тут і далі – фото з виставки автора

Історія проекту почалася у вересні минулого року – на виставці «Дзвінки з кладовища» у Кельні. Він був частиною великої експозиції на тему актуальної ситуації в Україні. «Там була виставка, якою керуваали Катерина Дьоготь і Девід Ріфф. Українські і російські художники проти війни в Україні. Ця робота була там у зовсім іншому форматі, вона займала набагато менше місця», – розповідає куратор проекту Олексій Радинський. – «Це була робота, із якої виріс цей проект, тому що вони її зробили спеціально для тієї виставки, але мені здалося, що її можна розгорнути». Так народилася експозиція, про яку йтиметься далі.

У проекті досліджується природа таких понять як «міст», «братерство», «експансія» і, зокрема, «геополітика». «Те, що називається геополітикою, – це якась міфологія, за допомогою якої правлячі класи пояснюють свої інтереси, нав’язують іншим. І тут, коли включається мистецтво як рефлексія над цим процесом, коли мистецтво починає брати на себе роль геополітичного коментатора (тобто, коли художник бере на себе функцію умовного політолога, який повідомляє нам якісь речі про світовий порядок, які ми маємо прийняти), то відбувається дуже цікава ситуація. З одного боку, на жаль, всі звикли, що художник – це якийсь блазень, і його не варто сприймати серйозно, а, з іншого боку, існує дуже потужна віра в художній образ», – говорить куратор. За його словами, проект є способом освіжити мислення про політику, історію, геополітку. Спершу художники взяли за приклад міст у Керченській протоці, тому що його історія гарно ілюструє геополітичні маневри політичних лідерів, і надалі захопилися дослідженням великих мостів.

Експозиція у ЦВК складається із двох частин. Перша представлена роботами Олександра Бурлаки. Вона більш загальна і являє собою колаж, в якому цитати поєднані із моделями мостів із макаронних виробів. Уривки із середньовічного європейського фольклору поруч із цитатами із твору «Арктичний міст» радянського фантаста Олександра Казанцева відображають потужність образу «мосту» у культурі.

Цікаво, що у наведених середньовічних переказах подія спорудження мосту зображається як наслідок взаємодії людини із нечистою силою. Мости супроводжують цивілізацію, вони з’являються одночасно із хліборобством і сільськогосподарською державою, як вираження військової могутності, тому що їх зазвичай будують військовополонені. У наш час поняття мосту трансформувалося, набувши значення символу дружби, злагоди, кращого майбутнього. Втім, імпліцитно він залишається елементом наступальним. Про це, власне, і йдеться у проекті: міст – це одночасно і захоплення, і дружба. Мости зображають на купюрах як символ дружби народів і братерства. І все-таки вони нерозривно пов’язані з дияволом, війною.

Моделі мостів із макаронних виробів є жестом практичним і водночас метафоричним. Вони зазвичай виконують функцію учбових моделей для студентів інженерів під час випробувань різноманітних конструктивних схем. При цьому макарони як образ символізують хліборобство, сільськогосподарську державу. Макарони навмисно «деформовані», – варені, – що створює відчуття того, що їх торкнулася якась подія.

Робота Івана Мельничука, що складає другу частину проекту, зосереджена на територіях, над якими, власне, проходять мости – таких, як Україна і інші колишні республіки Радянського союзу. Геополітичні карти, коментарі до них і прапорці купюр розповідають про експансивну політику сильних держав і «буферні» території, які Захід і Схід традиційно ставлять перед вибором геополітичної сторони або намагаються силою залучити на свій бік. Митець досліджує факт повторювання банальної ситуації із однаковим наслідком: розділення території або формальне підпорядкування або Заходу, або Сходу.

Важливо звернути увагу на метафоричність символу грошей як експансивного елементу. В Україні є три валюти: долар, євро і російські рублі. На євро зображені мости як символ єдності територій і злагоди, взаєморозуміння, які панують в Євросоюзі. Але насправді євро – це такий самий елемент експансії, як і рубль. Зараз рублі ходять на окупованих територіях ЛНР та ДНР. А у тернопільській області так само знаходили римські монети. Цей експансивний інструмент завжди проникав дуже глибоко.

Створений для західного глядача з ознайомчою функцією, проект був адаптований для місцевого реципієнта, аби показати точку зору митців і спонукати глядачів замислитися над актуальними питаннями.

Олексій Радинський говорить, що проект належить до так званого дослідницького мистецтва (research-based art). «Це одна з небагатьох в Україні виставок мистецтва, яке базується на дослідженні», – говорить він.