Кілька днів назад соціальні мережі рясніли обговоренням нової серії мультфільмів від письменниці та співачки Ірени Карпи та podrobnosti.ua під назвою "Ватний мір". Через один з мультфільмів "Ватніца-мутантка" міністр культури ЛНР Ірина Філатова подала позовну заяву з вимогою судити Ірену Карпу. Пропонуємо вашій увазі роздуми художника та куратора Станіслава Сілантьєва, що вилилися в критичний текст про патріотизм, кон'юнктуру та вплив мистецтва на процес формування цивілізованого суспільства.

 

Скріншот з мультфільму "Ватніца-мутантка"

 

Кілька екзистенційних мультиплікацій Ірени Карпи з відтінком типового діаспорянського гумору зразка кінця XIX століття наштовхнули на такі от роздуми... може і не варто шукати дефініцій таким поняттям як культура, «іскусство», але задуматись над рівнем впливу художніх форм на процес кристалізації цивілізованого суспільства дуже навіть не завадило б. У мультфільмах Карпи “Ватнік обращьонний” і “ Ватніца мутантка” я не буду шукати ознак прихованого чи декларованого людиноненависництва, диференціяльних розмежувань у структурі матеріально пригнічених люмпенізованих прошарків громадян України, бо воно і справді, це «ватнічество», як то кажуть «имеет место быть».

 

Скріншот з мультфільму "Ватнік обращьонний"

 

Але ж тут присутня інша важлива деталь. Створюючи резонансну штуку з вкрай низьким репродуктивним потенціалом, викохуючи картину задля тла, а не тло задля картини, авторка не стільки займає політичну позицію, скільки імплементує потрібну політичну ідеологію в, і без того, ультраконсервативний побут українського обивателя. Як на мене, однією з основних причин цього є традиціоналістська модель нав'язування моральних шаблонів українськими культурними діячами, суть яких криється в небажанні, а може і неспроможності відмовитись від возвеличення національної ідентичності на користь більш прийнятної до сучасних умов моделі.

 

Одна справа з'ясовувати природу конкретних конфліктів перебираючи на себе монополію у формуванні політичної кон'юнктури, і зовсім інша нищення, відмова від цієї кон'юнктури на користь того, що не буде підсирати основи мультикультурного суспільства.

 

Мауріціо Кателан " Гітлер молиться"

 

Ситуація з “патріотичними” мультиками Карпи нагадує  історію американських німців напередодні другого туру виборів президента Вудро Вільсона, коли чи не головною мотивацією голосувати за того у німецької діаспори була чітка позиція  американського лідера дотримуватись нейтралітету під час “європейської війни”. Згодом Вільсон таки був змушений порушити  передвиборчі обіцянки , а вже 1917 року під час візиту французького генерала Жоффра до США поряд з прапорами союзників висіли транспаранти з красномовними гаслами «німці не заслуговують навіть аду!».

 

Як на мене маємо ідентичну ситуацію з культурною програмою авторки “патріотичних” мультиків Карпи. Тут виявляється живемо “нацять” років разом, заявляємо в своїх есеях про “певні праблєми”, і навіть погане “лайно” не вивертає на зовні наші патріотичні ніздрі, а потім  кльозет вибухає, лайно розливається і тут по запасному плану треба швидко знайти наційональну ідентичнісь, красномовно задавить всіляке ЧМО, і мобілізувати в собі “свідомого українця”, шоб «купіровать» цю неблагородну зловонію. Як би там не було, а контекстуально, Карпа звертається до моделі побудови  радянських культів Хмельницького, Шевченка, Франка, Щорса тощо.

 

Тетяна Антошина "Блакитні міста"

 

Коли рівень свідомості радянських українців залежав від висоти пам'ятника Ілічу, чи кількості слів у опереті Корнійчука “Богдан Хмельницький” на пошуки “чма” не залишалося часу. Іншими словами можна сто разів шукати ватніків десь “там”, але ж ніколи ти не знайдеш їх у собі.

 

Зрештою це лише одна точка зору на «сучаний реакціонізм»... Справа напевно не у мультиках, не в авторках, не у ватніках... Проблєма  напевно у відмові прогресивного українства до воз'єднання двох антагоністичних культур — однієї “сільської” з запахом коров'ячої сечі (українська модель розуміння всього європейського) , другої “індустріальної” з ароматом міцних алкогольних напоїв (українська модель розуміння  всього совєтського) . Не буду вдаватись до жодних висновків, але хотілося звернути увагу читача на провінційних позиціях української культури. Здається дрібниця, але ж ні. Мультики також можуть смердіти ідеологічним монотеїзмом і  карго-культами аля “верніть в ефір Борисовича ”.

 

Сілантьєв Станіслав "Нard sex"

 

П.С. у каждого государства должен быть свой Демьян Бедный, чтобы не оставалось вопросов, а мотивации казались столь очевидными.

"...патриотический антиавстрийский пыл охватил Италию, и был лучше всего выражен в высокопарных строках националистического поэта Габриеле Денунсио: "вы бурлящие искры священного пламени! да сольются все голоса в один пламенный крик! Италия! Италия! Италия!"