До 12 серпня у Мистецькому арсеналі триває виставковий проект “Швидкорозчинний час”. Експозиція присвячена переломному періоду в українській історії  – 90-м рокам ХХ століття, і охоплює широкий спектр культурно-соціального життя дев’яти міст України. Про розкриття теми з точки зору тодішніх діячів мистецтва та дітей дев’яностих, далі в ART UKRAINE.

 

Виставка “Швидкорозчинний час” стала підсумком відкритого конкурсу ідей мистецьких проектів, який відбувся у Мистецькому арсеналі восени 2017 року. Переможцем став проект молодих харківських кураторок Вікторії Бавикіної та Асі Цісар  –  “Утопія 90”, який реалізували під назвою “Швидкорозчинний час”. За мету було поставлено відтворити дух часу з його знаковими подіями та атрибутами. “Замість відповідати на питання, “Чим були 90-ті”, ми будуємо простір лабораторного експерименту над власною пам’яттю, аби поставити важливе питання: “Що з 90-х залишилося сьогодні в нас?”. Кожен може відповісти на це питання самотужки, зіставивши власний досвід із представленим на виставці. Але однозначним є те, що “Швидкорозчинний час”  –  це не документ далекого десятиліття, а спогад, овіяний міфом.

 

Усі зображення надано Мистецьким арсеналом

 

Експозиція поділяється на дев’ять частин (по одній на місто), які, втім, не відділені чітко, а перетікають одна в одну, вимальовуючи спільну культурну мапу країни. Кожне із міст має свою специфіку, яку розкривали та інтерпретували запрошені митці у співпраці із кураторами. Для реалізації ідей було застосовано широкий арсенал медіа, серед яких: традиційні (живопис, графіка) та новітні (інсталяція, кінетична інсталяція, відео). Наратив виставки побудовано за двома напрямами: мистецьким та соціально-політичним, які окремо розглядати неможливо, оскільки безпосередньо політичне становище вплинуло на розвиток сучасних художніх форм.

 

 

Кураторка львівського сегменту, Анастасія Нечипоренко зосередила увагу на важливій культурно-мистецькій події  –  фестивалі “Вивих” 1990-го року, який став символом завершення тоталітарної епохи. В рамках нього відбулася вистава “Крейслер Імперіал”, що викликала величезний ажіотаж у мистецької публіки. У назві криється головна ідея поезоопери  –  це американська марка машини класу люкс, яка стала символом входження всього американського до українського простору. Це певна надія на краще, яка може і не справдитись. Із завершенням доктрини соцреалізму до України увірвалися нові художні форми  –  акція, гепенінг, перфоманс і вже не було різниці між масовим та високим. “Вивих”, діяльність літературної групи «Бу-Ба-Бу», представлення графічних робіт Ігора Дюрича “Фондом Мазоха” в космосі  –  усе це стало маркером зародження сучасного мистецтва у Львові. Художником Юрком Кохом 1990 року було виконано ілюстрації до збірки учасника літературної групи «Бу-Ба-Бу», Віктора Неборака “Літаюча голова”. Малюнки поєднують у собі графічні та живописні елементи і виконані у сюрреалістичній манері. Їм притаманна плакатність, оскільки, окрім зображення, вони мають текстове навантаження. В рамках виставки ілюстрації експоновані на картонному планшеті, що відсилає нас до мистецтва колажу – популярної техніки в Україні на початку 90-х років.

 

Вивихнутий будинок,1992

Фото Влодка Костирка

Влодко Костирко, Влодко Кауфман, Юрко Кох, Плакати фестивалю "Вивих"

 

На відміну від Львова, в Івано-Франківську не склалася художня традиція. Проте мистецьке бієнале “Імпреза”, яке вперше відбулося 1989 року, стало чи не найбільш знаковим явищем на світанку сучасного українського мистецтва. До міста з’їжджалися митці з усієї України та світу. Таким чином, хоча й штучно, проте тут теж виник потужний осередок сучасного українського мистецтва. Художник Ростислав Котерлін представив об’єкт із пап’є-маше “Вітер” із проекту “Медитації на стику”. Цей проект звертається до нової для початку 90-х років теми тілесності та її осмислення. В цьому секторі також представлені роботи іноземних художників, серед яких офорт японського художника Кіоко Сато (Kyoko Sato) “Homo Sapiens Did Not Want” 1992 року виконання. Графічному твору притаманна сюрреалістичність та чуттєвість образної мови, що досягаються шляхом спрощення зображення, його стилізації та гри чорного, білого і напівтонів. Робота зберігається в Музеї мистецтв Прикарпаття, як і більшість інших творів іноземних художників, які склали значну частину колекції.

 

Ростислав Котерлін, Об'єкт "Вітер" з проекту "Медитації на стику", 1995, пап'є-маше

 

Цікаве зіткнення високого мистецтва із масовою культурою виявили куратори Дніпропетровська  –  Андрій Палаш, Катерина Русецька та Катерина Семенюк. У місті, яке з розпадом Радянського союзу перетворилося на зосередження капіталу, існував журнал “Наш”, який і досі є прикладом якісного графічного дизайну та високоінтелектуального контенту. Художники Лєра Мельниченко та Олександр Ганц на противагу цьому представили відеороботу “Капітал”, змонтовану із нарізки популярної реклами автозаправок “Авіас”. Реклама транслювалася повсюдно і стала певним символом утопії про розкішне життя, яке подарує бензин.

 

Анна Бекерська, Без назви, 2018, цифровий колаж

Сергій Григорян, Фріклектика ХХХ, 2018, фанерні іграшки-об'єкти, відео

 

Кураторами кримського сегменту виступили самі художники, які зосередили свою увагу на соціальному аспекті життя півострова. В часи, коли повсюдно відбувалися бандитські розбірки, провокації проти повернених на історичну батьківщину татар і таємничі появи НЛО, поряд існував інший Крим  –  туристичний. На контрасті райського та злиденного й будували оповідь художники. Таким проектом є цифровий колаж Анни Бекерської, на якому зображено продавця кавунів у неприглядному оточенні, а на тлі  –  прекрасний морський пейзаж. У свою чергу дует Krolikowski Art представив відеоінсталяцію “FUTURE ІS OUT HERE”, що складається із дванадцяти екранів аналогових телевізорів, на яких транслюється відеоряд зафіксованих літаючих об’єктів (НЛО), вирізки із газети, яка повідомляє про появу таємничих летючих куль та задокументованих свідчень про час та місце їх появ. НЛО  –  це контраверсійний феномен часу, щось, що загрожує спокою, або ж щось, що прилетить і поставить все на свої місця.

 

Художник Гамлет Зіньківський створив роботу “Тягар”, яка складається із об’єкту та графічного твору. Обидва елементи зображають у двох площинах (дво- та тривимірній) символ економічної скрути 90-х – кравчучку. Графічний твір зосереджує увагу на об’єкті та доповнений текстом, який промовляє про необхідність кравчучки в щоденному житті і про те, що її непоборний скрип – це голос 90-х. Кураторки Ася Цісар та Вікторія Бавикіна використовують цей символ щодо Харкова – міста інтелігенції, яке у дев’яностих перетворилося на місто найбільшого на терені України базару.

 

Степан Рябченко, Лускунчик, початок 1990-х, папір, пастель, олівець

 

Одеса, Київ та Херсон розкривають теми швидкого поширення інформації, споживчої культури, утвердження ринкових відносин. Тут піднімається і тема сексуальності та тілестності. Донецька історія відбувалася на тлі шахтарських страйків, криміналу, загарбання заводів. А втім, у місті протікало звичайне життя. Молоді художники Лія та Андрій Достлєві показали у своєму проекті “Казкові замки Донецьку” дитячі спогади про знайомі місця. Він складається із п’яти фотографій та аудіосупроводу. На тлі фотографій донецького пейзажу дев’яностих розміщується модель будівлі, яка пов’язана з певними подіями із життя художників та їхніх друзів. Ці моделі створені з іграшкових конструкторів та покликані віднайти у пам’яті знайомі образи, а не створити дійсну картинку. Саме образи з плином років залишилися, щось примарне, але те, що формує погляд на події більш ніж двадцятилітньої давності.