Катержина Шеда – чеська мисткиня, яка використовує метод соціальної архітектури. Її мистецтво є гарним прикладом до будь-якої статті про social art. Отримавши освіту в арт-академії в Празі в майстерні професора Володимира Коколія, Катержина проводить соціальні експерименти з суспільством. Її мета – зробити так, щоб певна група людей вийшла за межі усталених стереотипів або соціальної ізоляції. Використовуючи активність людей (іноді – навмисно спровоковану) та по-новому працюючи з повсякденними речами, вона намагається впровадити сталі зміни в їхню поведінку.

 

Протягом 17 років Катержина реалізувала велику кількість мистецьких проектів. Більшість з них – це взаємодія з соціумом маленьких чи великих міст. Мисткиня виконує роль тригера, який запускає процес, що ніколи б не почався за інших умов.

 

Соціальна експериментаторка Катержина Шеда. Фото: Hynek Alt

 

Проекти Катержини не завжди мають завершення: процес, якому мисткиня дає початок, починає власне життя. Так сталося, наприклад, після проекту «From Morning to Night - Bedřichovice in London» (2011), коли Катержина перенесла до району відомої лондонської галереї Tate Modern мешканців чеського села, а вони вирішили продовжити його самостійно. Мандрівка в Лондон так вразила учасників проекту, що вони перенесли частину столиці Об'єднаного Королівства до власного села. Для реалізації проекту сільська рада виграла грант та запросила Катержину вже в якості митця-куратора. Цей проект отримав назву «Bedřichovice Upon Thames» (2015).

 

Під час проекту «From Morning to Night - Bedřichovice in London» жителі чеського села займались своїми повсякденними справами в лондонському районі Бенксайд. Фото: Michal Hlad

 

 

Мисткиня працює не тільки з соціальними групами. Іноді об'єктом її уваги стає одна людина як представник певної частини суспільства, як це було в проекті «It Doesn’t Matter». У 2007 році бабуся Катержини, Яна Шеда, вирішила припинити будь-яку діяльність: лягла у ліжко з улюбленим собакою і почала лише дивитись телебачення або слухати радіо. Вона припинила робити домашні справи, готувати їжу, ходити на вулицю, втратила друзів. Батькам Катержини довелося турбуватися про неї 24 години на добу, що, звісно, викликало постійні дискусії в сім'ї щодо того, як активізувати бабусю до життя. Головною відповіддю бабусі Яни було: «Мені байдуже»; вона не підтримувала розмови, і ніщо не могло її зацікавити.

 

Під час проекту «It Doesn’t Matter» бабуся Катержини почала малювати інструменти з крамниці, де вона працювала 33 роки. Фото: Katerina Seda

 

Одного разу Катержині знадобилося зрозуміти деталі щодо певної металевої пилки, і вона спитала про це батька, який відіслав її до бабусі, мовляв, вона 33 роки працювала в крамниці з інструментами. Отже, на прохання Катержини пояснити дрібниці щодо пилки бабуся намалювала три пилки різного розміру і поруч з намальованими об'єктами вказала вартість кожного з них. На здивування Катержини, що їй насправді байдуже, скільки коштують ці пилки, бабуся відповіла: «Мені не байдуже. Це три різних розміри, і три різних ціни». Це було перший раз, коли її щось зацікавило. Отже, Катержина провела з бабусею близько року, щоб та замалювала весь асортимент крамниці, в якій вона працювала: більше 650 різновидів інструментів. Один чеський психотерапевт, якому мисткиня показала роботи бабусі, відповів, що зафіксовані образи мають достатньо однозначний стосунок до сексуальних потягів. Пізніше художня кар'єра бабусі Яни досягла вищого піку: відбулася виставка її робіт, вона стала відомою і всім розповідала про інструменти, які вона продавала.

 

Пилки з крамниці інструменту, намальовані Яною Шеда. Ілюстрації: Jana Seda

 

Коли бабуся Катержини померла, в її квартирі залишився собака, який не міг жити без своєї господарки і не давав спокою сусідам своїм сумним виттям. Катержина знов зіткнулася з необхідністю змінити ситуацію, тому вирішила розпочати новий проект. Мисткиня штучно відтворила атмосферу, в якій жила бабуся: родичі в певний час вмикали світло, улюблені телеканали і радіохвилю бабусі, відчиняли вікно...Три роки собака жив у двокімнатній квартирі своїм звичайним життям в повній впевненості, що ось-ось повернеться бабуся Яна. Для документації проекту Катержина сховала камери в квартирі, і з отриманого матеріалу змонтувала відеоролик, який оприлюднила після смерті собаки. Проект отримав назву «Her Mistress´s Everything».

 

 

Собака Яни Шеда отримав спокій завдяки проекту «Her Mistress´s Everything». Фото: Vít Klusák

 

Один з останніх проектів мисткині – «Tram Buskers Tour» (2016) – пройшов у Гельсінкі. Відомо, що в Фінляндії заборонено грати музику в публічних місцях: вважається, що це заважає спокою городян. Мисткиня спробувала порушити це табу і домовилася з місцевою владою про тижневий фестиваль музики в трамваях міста. Запропонувавши зіркам сучасної вуличної музики зі всього світу в якості нової сцени міський трамвай в Гельсінкі, Катержина втрутилася в зону міського комфорту, яку зазвичай ніхто не порушує.

 

 

Постер фестивалю вуличної музики «Tram Buskers Tour»

 

 

Під час фестивалю трамваї Гельсінкі перетворились на сцену

 

Виступ всесвітньо відомої Space Lady (США). Фото: Ladislav Cmíral

 

Вперше в публічному просторі цього міста лунала музика різних стилів і жанрів виконання (від фольку до авангардної електроніки). Попри песимістичні прогнози, практично всі пасажири дуже тепло сприйняли порушення звичного спокою.

 

Тож головна характеристика мистецтва Катержини Шеди – змінити життя навколо себе таким чином, щоб воно вже ніколи не було таким, як раніше: бабуся Яна відчула смак життя, коли її вже все перестало цікавити; мешканці Гельсінки вже ніколи не зможуть сказати, що вони не зустрічали музикантів в публічних місцях свого міста; жителі чеського села Бедріховиче побували в Лондоні, наче в себе вдома, і привезли частину англійської столиці до свого села.

 

 

Жителі села Бедріховиче – учасники проектів «From Morning to Night» і «Bedřichovice Upon Thames». Фото: Michal Hlad

 

Цього року Катержина вирішила провести експеримент з українським соціумом. Платформою для нового проекту мисткині стане «українська Скандинавія» – Славутич. Український проект отримав трохи іронічну назву «Made in Slavutych». Мисткиня планує залучити славутчан до досягнення світового рекорду. Місцеві жителі мають вигадати, який саме рекорд вони хочуть поставити, і зробити це разом. Звісно, що в тихому та спокійному Славутичі, мешканці якого ще не звикли до активних дій, багато городян сприйняли проект Катержини Шеди дуже скептично. Сама мисткиня каже, що звикла до песимістичних прогнозів, які існують на початку кожного з її проектів, і впевнена, що Славутич увійде до «Книги Рекордів Гіннеса».

 

Катержина Шеда під час презентації проекту «Made in Slavutych» на фестивалі «86». Фото: Наталка Дяченко

 

Проект розпочався під час фестивалю кіно та урбаністики «86», який проходив у Славутичі. Катержина провела дві зустрічі з городянами, під час яких розповіла про свої попередні проекти, та залучила до проекту волонтерів, які будуть збирати пропозиції славутчан. Влітку відбудеться друга частина проекту: публічні дискусії, під час яких буде вирішено, які саме рекорди поставлять жителі Славутича.

 

Читайте також на ART UKRAINE:

 

ІІІ міжнародний фестиваль кіно та урбаністики 86: «місто-санаторій», мистецькі експерименти та світовий рекорд

 

Славутич поза простором та часом. Аудіосинкретичний перформанс Пітера К'юсака

 

Кафе «Пінгвін»: фотопедагогічні експерименти Нільса Аккермана

 

***

 

Олександр Кроліковскі – художник. Учасник групи Krolikowski Art.