Чому світовий арт-ринок схожий на надувну кульку, що от-от лусне? Хто є головним покупцем творів мистецтва? Як формується ціна на роботи тих чи інших митців? Канадський економіст Дон Томпсон дає відповіді на безліч цікавих запитань у своїй книзі «Помаранчевий надувний пес. Буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку», яка нещодавно вийшла українською.

У арт-оглядачів, у тому числі й українських, є обов’язкова форма роботи ‒ стаття про найбільші аукціонні продажі, яка зазвичай пишеться в кінці року. Збираючи підсумки з торгів Christie’s, Sotheby’s чи Phillips, важко не дивуватися рекордним сумам, які щороку долають всі межі середньостатистичних уявлень про раціональне використання грошей. Автор книжки «Помаранчевий надувний пес», як видно з тесту, теж не може змиритися з реаліями, у яких багатії купують твори мистецтва за сотні мільйонів доларів у той час, коли науковцям й самому людству необхідні кошти на розробку вакцини проти, скажімо, вірусу Ебола. Але великі гроші притягують. Їхні потоки, витоки й рухи є об’єктом дослідження, хоча світовий арт-ринок – система доволі закрита. І тут Дон Томпсон є справжнім інсайдером, добре обізнаним у процесах, які легко описати, але важко спрогнозувати. Власне, вся його книжка, що нещодавно вийшла у видавництві ArtHuss у перекладі Роксоляни Свято, є посібником правил гри, де більше констатації фактів, ніж аналізу. Простіше кажучи, якщо ви раптом вирішили витратити кілька десятків мільйонів іноземної валюти на об’єкт Джеффа Кунса, спочатку прочитайте книжку Томпсона – вона, можливо, вбереже від брудних ігор арт-дилерів, хитрощів аукціонних домів і інтелігентної корисливості музеїв.

 

Джефф Кунс. Надувний пес (Помаранчевий)

Фото: vobmapping.vn

 

У листопаді 2013 року в Нью-Йорку на аукціоні сучасного мистецтва Christie’s сталеву скульптуру Кунса «Надувний пес (Помаранчевий)» було продано за рекордні для роботи живого митця 52 мільйони доларів США. Цей об’єкт автор книжки обрав метафорою усього сучасного арт-ринку, який перетворив художників на ремісників, а саме мистецтво поставив у доволі скрутне становище, коли високі ціни, з одного боку, є показником унікальності, а з іншого – нівеляцією будь-якого іншого призначення мистецтва, крім комерційного.

 

«Митцям стає дедалі важче здобути визнання, доки їхні роботи не почнуть продавати дорого», ‒ звучить як вирок, адже ті, хто диктують арт-моду, послуговуються лише їм самим відомим критеріями ціннісності об’єктів того чи іншого художника. Арт-дилери, консультанти, аукціоністи мають всі можливі засоби для того, щоб розкрутити митця, піднести його до статусу культового чи такого, що є майбутньою зіркою. Ви лише встигніть придбати його роботу, вкладіть вигідно гроші, а за рік зможете перепродати у кілька разів дорожче… І боятися майже нічого, крім податків, але щоб їх уникнути є варіанти з вільними портами чи штатами у США, де за експонування роботи для широкої аудиторії багато чого прощається у солідному еквіваленті. Ще трапляються випадки шахрайства, коли один спритний китайський майстер створює варіації на тему таких популярних у США абстрактних експресіоністів, а нечисті на руку арт-дилери реалізують їх за ціною оригіналів Поллока чи Ротко. Що цікаво, як свідчить книжка Томпсона, американські суди не дуже полюбляють розглядати справи, пов’язані із арт-ринком, якщо не йдеться про відверті випадки шахрайства. Проводячи паралелі із українськими реаліями, в Нью-Йорку чи Лондоні угоди й домовленості між художниками, дилерами, покупцями базуються на приватних домовленостях, довірі й дружбі, часто удаваній.

 

Кросівки «Конверс Кемпбелл-суп»

Фото: evelinakhromtchenko.com

 

Крок за кроком Дон Томпсон розкриває карти світового арт-ринку, пояснюючи роль аукціонних домів, галерей, приватних і державних музеїв у процесах «нагнітання» захмарних цін. Автор розповідає, як змінилася аудиторія покупців: «2015 року більшості головних клієнтів (аукціону Christie’s – прим. ред.) було 40-50 років і вони керували власними компаніями. 20% мешкали в Азії, здебільшого – в Китаї». Натомість 20 років тому 90% тих, хто входили до аукціонних клієнтських списків, мали по 60-70 років, й витрачали на твори мистецтва успадковані статки заможних родин США або Західної Європи.

 

Не оминув автор книжки й тему мистецтва в «Убер-світі», в якому купівля творів мистецтва все активніше відбувається онлайн, змушуючи аукціонні доми порушувати багаторічні традиції й дослухатися до теорії й практики підривних інновацій, сформульованих Клейтоном Крістенсеном.

 

Амедео Модільяні «Оголена, що лежить», 2015 року була продана на аукціоні Christie’s за рекордні 170, 4 млн доларів США

 

Дон Томпсон подає цікаве розмаїття інформації, але воно губиться у авторській тональності бентежного спостерігання за тим, що відбувається. Дочитуючи кожен розділ, ловиш себе на думці, що чекаєш якогось висновку чи підсумку. Але відомий економіст не поспішає їх робити. Чому? Бо світовий арт-ринок не має цінової моделі, він спирається на оптимізм покупців і «свідоме ігнорування негативних ринкових сигналів». Мистецтво залежить від примх, моди чи цінових бумів – усього того, що ми називаємо людськими слабкостями, а «жодну з людських рис не можна законодавчо врегулювати». То що ж залишається? Зберігати віру в те, що «поточні канали дистрибуції та рівні цін можуть потверджувати соціальну та культурну важливість колекціонування». Поки так, а далі, як буде.      

Обкладинка книги Дона Томпсона «Помаранчевий надувний пес. Буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку» в українському перекладі