Що буде, якщо 18 молодих художників з трьох країн та різних культурних контекстів почнуть говорити на одну тему? Говорити не окремо, а вести діалог, граючи в такий собі художній пінг-понг. Результати подібного експерименту можна побачити в арт-центрі Closer на виставці документацій та інсталяцій  міжнародного мистецького проекту «Екстремальні території».

 

 

3 країни, 3 куратори, 18 художників і численні колаборації. Саме тут на звичні реалії українського та грузинського суспільства можна подивитися свіжим поглядом французів. «Екстремальні території» Києва і Тбілісі вихоплені з середовища, задокументовані й перенесені на світлі обшарпані стіни виставкового простору. А які території наших міст підпадають під категорію екстремальних – це вже кожен художник вирішував самостійно.

 

 

Колекцію українських клумб усіх форм та розмірів у фотографіях зібрав Том Портьє, розмірковуючи над тим, для чого вони все-таки призначені: чи то для захисту від нелегального паркування, чи просто для урбаністичного декору. Вступає з ним в мистецький діалог, продовжуючи «клумбове» дослідження, Віталій Янковий своїм прототипом для комп’ютерної гри.

 

 

Незавершені будівлі також стали темою документації художників. «Арашенда» (Незавершена) – це відеоінсталяція Ґіорґі Маґрадзе, у якій недобудована споруда стає метафорою актуальних тенденцій у грузинській політиці. Робота Ґвантса Джишкаріані, звертаючись до цієї ж теми, пропонує завершити себе. Замість частини фотографії на ній порожній простір, крапки і цифри для з’єднання. Відвідувачі можуть самі закінчити роботу або ж вийти за рамки задуму художника, домалювавши її навмання. Ніхто не заборонятиме.

 

 

Зеленого відтінку додають виставці рослини у пластикових пляшках, розставлені по всьому приміщенню. Вони тут не для затишку чи декору: це окремий проект Морґана Азароффа і Мішель Арпан, які пропонують відвідувачам створити сад через письмове листування. Кожен може принести свою рослинку й автоматично стати співвласником цього імпровізованого саду. Ще один фрагмент виставки, який хаотично розкиданий закутками та «секретними» місцями простору – фотографічна серія №2 Тетяни Кудрик. А фотографічна серія № 1 художниці включає «маленькі, штучно створені картинки під товстим плексигласом, схожі на нудотні льодяники».

 

 

Проект дослідження екстремальних територій почався восени 2014-го, коли Кристина Соломуха, яка викладає у Вищій Європейській Школі образотворчого мистецтва в Ренн (Франція) запропонувала своїм студентам оглянути революційний Київ. Тоді ж з’явилася і тема для дослідження. Ідею підхопила Алевтина Кахідзе з українськими студентами Школи візуальних комунікацій. Так і почався культурний обмін і спільна робота над проектом. Після досліджень у Києві французи поїхали в Грузію з тією ж метою, де на них вже чекали студенти з Тбіліської державної академії мистецтв та TRAM – неурядової організації в Грузії, що об’єднує групи митців. Їхнім куратором стала Анна Рябошенко – художниця і президент TRAM. А через півроку усі учасники проекту зустрілися в Ренн, аби подивитися на результати своєї діяльності в рамках спільної виставки.

 

 

«Ми вирішили здійснити обмін, привезти французьких студентів в Україну та Грузію, щоб ті події, які відбулися на початку року в Україні та в 2008-му в Грузії, могли бути осмислені молодими художниками з Європи. Нам у цьому дуже допоміг Французький Інститут. Коли я туди звернулася, мені відповіли, що в Україну не те, що можна їхати, сюди треба їхати! У нас була величезна енергія та ідея обміну інформацією. Серед студентів було багато колаборацій, всі працювали разом. Дуже важливо, що зараз є ця комунікація. Я сподіваюся, ми продовжимо роботу також в інших проектах», – розповіла Кристина Соломуха.

 

 

Наступний пункт призначення – Батумі, де виставка планується на осінь 2015-го. А поки що оглянути проект можна в Києві, – в арт-центрі Closer, – до 2 травня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото з творами учасників проекту «Екстремальні території» – автора