Славутич поза простором та часом. Аудіосинкретичний перформанс Пітера К'юсака
Під час фестивалю кіно та урбаністики «86», який пройшов на початку травня в Славутичі, гості фестивалю та жителі міста стали свідками надзвичайної події. На запрошення музичної агенції «Ухо» зірка імпровізаційної музики Пітер К'юсак представив свій аудіоперформанс. Отже, на деякий час все місто наповнилося дивними звуками, ніби всі раптово потрапили в кінострічку з авангардною звуковою доріжкою. Ці звуки лунали з акустичних систем на стадіоні, який розташований в центрі Славутича. Враження підсилилися ще більше, коли звуки зміксувались з громом, який пролунав в небі над містом. А на міському вокзалі зібрався великий натовп: тут слухачі перформансу могли почути «серцевину» події – живий виступ самого Пітера К'юсака, який вилучав з гітари містичні звуки. Відлуння грому, яке впліталось в звуки гітарних струн, справляло враження магічного ритуалу.
Пітер К'юсак записує звуки Чорнобилю (2007). Фото з архіву Пітера К'юсака
Олександр: Пітер, як тобі новий простір для твого перформансу?
Пітер: Мені подобається, це тихе та спокійне місто. Настрій дуже миролюбний. Багато дітей...
Пітера К'юсака кличуть «ветераном європейського авангарду». Колишній керівник London Musicians’ Collective, член Creative Research in Sound Arts Practice, митець є одним із засновників Коледжу комунікацій в Лондонському університеті мистецтв. Сам Пітер називає себе «саунд-журналістом», який створює «аудіопортрети» міст та ситуацій. Конденсуючи документальні аудіозаписи, змішуючи їх із грою на гітарі (нагадаємо, Пітер був гітаристом авангардного музичного квартету Alterations, де він грав зі Стівом Бересфордом, Девідом Тупом та Террі Деєм), він створив велику кількість альбомів, що базуються на польових записах: «Where Is the Green Parrot?» (1999), «Day for Night» (2000), в якому записи К’юсака поєднувалися з кінетичними скульптурами Макса Істлі, а також «Baikal Ice» (2003) із треками на кшталт «Banging Holes in Ice» або «Floating Icicles Rocked by Waves».
Пітер К'юсак працює над проектом «Sounds From Dangerous Places» в Баку. Фото з архіву Пітера К'юсака
Олександр: Як пройшов перформанс? Для місцевих жителів стало несподіваним те, що під час нього пролунав гуркіт грому. Це створило враження, начебто грім є частиною задуманого плану.
Пітер: На стадіоні лунали записи із зони відчуження, які ми зробили там десять років тому. А на залізничному вокзалі я грав на гітарі. В середині виступу почався дощ, тому перформанс містив звуки навколишнього середовища. Нам дуже пощастило – добре, що це трапилось саме так! Вчора був щасливий день.
Мистецькі пошуки Пітера К'юсака лежать в площині акустичної екології. Музикант досліджує, як звук та естетика саундскейпу змінюються під впливом міграції та технологічного прогресу. Пітер вперше використовував аудіоматеріали, записані в Україні для проекту Sounds From Dangerous Places, в якому задокументував звуки з місць, де навколишнє середовище постраждало внаслідок людської діяльності – з Чорнобильської зони відчуження, нафтових веж в Азербайджані, басейну річок Тигру і Євфрату на південному сході Туреччини.
Під час перформансу Пітера К'юсака в Славутичі. Фото: Наталка Дяченко
Олександр: Це твій перший перформанс в Україні?
Пітер: Так.
Олександр: Що ти думаєш про сучасну ситуацію в українському мистецтві, як тобі атмосфера?
Пітер: На жаль, я не знаю багато про українське мистецтво. У медіа домінує війна і політика. Інформації про українську культуру і митців небагато. Мистецтво, яке відбувалося під час Майдану в Києві, мало висвітлювалося. Але зараз інформації замало. Проте ситуація змінюється. Взагалі я з Лондона, але зараз мешкаю в Берліні, і там наразі дуже багато українців, в тому числі і митців. Вони там живуть і працюють. Але, звісно, головний фокус не на тому, що вони з України, а на мистецтві, яке вони роблять. Інформація поступає, але повільно. Все ж таки більше висвітлюється візуальне мистецтво, але про музику, на жаль, нічого немає.
Перформанс Пітера К'юсака залишив в спогадах гостей міста та славутчан дивне відчуття. Звук поєднав не тільки час (для перформансу Пітер використовував архівні записи) та простір міста, але й технологічний світ людського буття та природу, яка начебто вступила в діалог з митцем, що створило синкретичну реальність під час мистецької події. Люди, які повертались з локації на залізничному вокзалі, були філософськи мовчазні та занурені у власні думки та відчуття. А десь далеко в лісі, десь з боку зони відчуження ще лунав грім, звуки якого ставали все тихіше та тихіше.
Читайте також на ART UKRAINE:
Made in Slavutych. Соціальні експерименти Катержини Шеди
Кафе «Пінгвін»: фотопедагогічні експерименти Нільса Аккермана
***
Олександр Кроліковскі – художник. Учасник групи Krolikowski Art.
