Заходячи у нещодавно захоплений Українській Дім, логічно очікувати, що в цьому просторі, так само як і в зайнятих раніше Профспілках чи КМДА царює напружена атмосфера сакралізованої революційності, в якій новопризначені виконавці самоорганізованого розпорядку аж надто серйозні - їм часто не до толератності. Проте в свіжому Укрдомі на стенді за входом висить написаний від руки кольоровий плакат “Простір вільний від дискримінації”, що надихає непевною думкою: в спільноті Майдану явно відбуваються еволюційні процеси. Далі - ще краще: атріум будівлі виглядає як лекторій, де рядами розташовані кілька десятків стільців: на них відпочивають люди з барикад на вулиці Грушевського та Майдану, паралельно краєм вуха ухоплюючи уривки лекцій або фрагменти фільмів. Вказівники на стінах закликають до новоутвореної бібліотеки. В глибині атріума - анонси літературного марафону. Там само оголошено збір художників.  Гаджет ловить від студентського центру wi-fi сигнал під назвою “жиль делез”. За цим відчувається дух Могилянки, студенти якої стали ініціаторами створення студентського штабу, а також романтичні відгуки Травневої революції 1968 року - революції свідомості, рушійною силою якої стало саме студенство.

На жаль, антидискримінаційний плакат зняли вже на наступний день на прохання коменданту Укрдому - аби не провокувати людей, як пояснила одна з організаторок студентського центру, - далеко не всі відвідувачі Українського дому готові прийняти без попередньої пояснювальної роботи засади рівності у правах людей із різними системами світогляду. І дійсно, інколи потрібно нагадувати самому собі “для чого я прийшов на Майдан”, аби перетравлювати ситуації, на кшталт “виховання” відловлених тітушок, тощо. Прояви середньовіччя на Майдані - окрема тема, а в цьому матеріалі ми зосередимося на стороні світла, а саме - на діяльності Студентського центру, який згуртував навколо себе представників різних вишів, аби планомірно займатися революційною просвітницькою діяльністю.

 

Забороняти заборонено*

Створення студентського центру в Укрдомі не було спонтанним. По-перше, його ативісти від самого початку Євромайдану намагалися знайти спосіб долучитися до великої революційної справи, і, поки не вирішили, яким саме чином можуть зробити це в межах своєї “професійної” діяльності, активно роздавали мітингарям печиво, а у вільний від такої роботи час замальовували банери в околицях Майдану гаслами тієї ж таки травневої революції. Далі відбувалися усім нам відомі події 19  січня, які й стали в цій історії найбільшим каталізатором: вже у понеділок, 20 січня студенти Могилянки спробували оголосити страйк в НаУКМА. В першому корпусі академії були “захоплені” подвійні сходи і навіть дві аудиторії (щопрада для лекційних потреб їх періодично звільняли). Побоюючись тиску влади, адміністрація НаУКМА і зокрема її ректор Сергій Квіт прямо забороняли страйк і під час захоплення подвійних сходів чинили певні перепони. (Тут згадаємо, що Сергій Квіт якимось чином опинився у складі Народної Ради Майдану, з якої потім вийшов).

 

 

Вже тоді активісти страйку намагалися створити свій штаб, який тиждень потому був реалізований в Українському Домі. Видавалося, що спроба страйку в НаУКМА була не дуже вдалою - занадто мало учасників в нерівному протистоянні з недружньо налаштованим керівництвом академії.

Тим часом велика кількість київських вишів вирішили перейти на дистанційне навчання, на що Адміністрація НаУКМА опублікувала відповідну заяву, в якій пояснила, що дуже хвилюється за безпеку студентів. Відтак більшість студентів роз’їхалися по домівках, а меншість отримали можливість страйкувати без страйку.

 

Студентський центр

“Ми відсторонені від політики в тому сенсі, що не представляємо жодні політичні партії чи сили. Наша задача - консолідувати студентство.” - Наталка, активістка Студентського центру (НаУКМА)

Студентський центр створюється страйкарями Могилянки 27 січня в апропрійованому просторі Українського Дому на наступний день після його захоплення і швидко об’єднує студентів КПІ, Університету імені Тараса Шевченка, КНЕУ, Драгоманова та інших столичних вишів. Позиціонується як вільний від дискримінації простір, де всі рівні та вільні виносити свої пропозиції. Головне завдання - координація студентів на різноманітні акції, зокрема акції на підтримку засуджених. Діяльність центру визначається щовечора на загальних зборах і надалі реалізується через агітаційний (розповсюдження листівок та генерування ідей для акцій), візуальний (оформлення) та інформаційний (соцмережі) відділи. Працює цілодобово.

 

Студентська асамблея

Створена на базі центру платформа для координації протестних ініціатив студентів та молоді. Через асамблею для ефективної і злагодженої революційної діяльності співпрацюють страйкові комітети університетів, незалежні студентські профспілки, молодіжні громадські організації та окремі активісти. В своїх положеннях учасники асамблеї заявляють, що “відкриті до всіх ініціатив та підтримують будь-яку діяльність, якщо вона відповідає загальній революційній логіці.”

“Учасники асамблеї працюють над тим, щоб студенти та молодь стали впливовим політичним суб’єктом. Ми створюємо потужну мережу активістів у всіх університетах країни, щоб поширювати протест за межі майданів. Зокрема, ми плануємо організувати справжній студентський страйк, який став би імпульсом до загальнонаціонального.” - з листівки Студентської асамблеї

До зборів Студентської асамблеї (щодня 0 18.00 у Студентському центрі) може приєднатися будь-хто. Але активісти кажуть, що наразі охоче приймає участь здебільшого молодь. Слідкувати за активністю асамблеї можна через відповідні пабліки в facebook та twitter.

“За тиждень існування в Українському Домі Студентська асамблея провела майстер-клас з надання першої медичної допомоги, юридичні консультації для жителів Майдану, щовечора проходять кінопокази (показуємо кіно про протести, після чого відбувається обговорення з відкритим мікрофоном на тему того, як те, що показано в фільмі, пов'язане з ситуацією в країні), була лекція голови КВПУ Михайла Волинця про те, як і навіщо організовувати вільні профспілки, лекція викладачки філософії КНЕУ про закони аргументації. В той же час, саме перебування в Студентській асамблеї є навчанням і набуттям досвіду. Ми налагоджуємо IT-мережі в польових умовах, знаходимо спільну мову з людьми різного віку і переконань, обмінюємось знаннями з іноземними активістами та журналістами, що приходять сюди дізнатись більше про протест” - Ніна, активістка Студентського центру (НаУКМА)

 

Мистецька Сотня

Створена як одна з похідних ініціатив Студентського центру, Мистецька сотня буквально закликає митців до спільної справи, хоча поки що не зовсім зрозуміло, чи будуть ці заклики реалізовані в конкретних проектах і наскільки вони будуть вдалими.

“Задача Мистецької сотні - підвищення рівня культури в суспільстві, і якщо хтось із митців відчуває потребу та можливість спрямувати свою діяльність на розвиток мирного протесту - ми надаємо для цього платформу. На Майдані і в Українському домі зокрема царює військова атмосфера, а ми прагнемо нести мир через творчість.” - Андрій, активіст Мистецької сотні.

 

Двічі на день активісти сотні запрошують усіх охочих на збори, під час яких, як зазначено в їх пабліку, планують “розвивати iдеї акцій та перформансiв, органiзовувати проведення виступiв для охочих, розширювати iнформацiйне поле серед митцiв та поєднати зусилля з планування дiї щодо впливу на реформування системи у сферi культури та освiти у цьому напрямку.”

“Нам би хотілося, аби люди мистецтва мали більший вплив на художнє та суспільне життя. Розпочавши свою діяльність за умов революції, сподіваємось, що й у майбутньому вирішення наших потреб буде здійснюватись за нашої участі, а не тільки бюрократами з Мінкульту.” - Марина, активістка Мистецької сотні, (Академія естрадного та циркового мистецтв).

 

Відкритий Університет

Для тих, хто був на Майдані від початку, велике повернення Відкритого університету стало приємною звісткою, адже саме він за часи своєї діяльності біля Лядських воріт гуртувах представників художніх кіл. І хоча його аудиторія ніколи не була численною, він свідомо продовжував просвітницьку діяльність і був гідною альтернативою монополії головної сцени.

Наразі Університет пропонує дві лекції на день, що включені до розкладу культурно-освітніх заходів Студентського центру.

 

Бібліотека Майдану

До Студентського центру жодного відношення не має, проте варта уваги, оскільки є одним з прикладів вже легендарної майданівської здатності до самоорганізації. Невідомо, хто ініціював її створення, проте вже на наступний день після захоплення Укрдому люди почали зносити туди літературу і на даний момент бібліотека налічує близько десятка стендів з книгами, серед яких багато філософських. Кожна книга отримує штамп “бібліотека майдану” і чекає на свого читатача. Загальна атмосфера бібліотеки наводить на думку, що це радше простір для ментального відпочінку, аніж для самоосвіти: можна побачити постери з пропозиціями заспокоїтися, не поспішати, поговорити та з’їсти цукерку. Волонтерка Тетяна - безробітна киянка, яка просто прийшла в Український дім і запропонувала свою допомогу, розповіла, що досвід волонтерства в бібліотеці відкрив їй очі: на її думку, розколу в Україні немає і бути не може, адже в Українському домі вона побачила свідомих громадян з усіх областей країни.

*Забороняти заборонено - одне із поширених гасел Травневої революції 1968 року

 

Ася Баздирєва