16 лютого в ІЗОЛЯЦІЇ  відкриється виставка Грейсона Перрі – концептуального британського художника, володаря премії Тернера. Це перший проект у рамках мистецької програми Британської Ради, присвяченій 25-річчю її діяльності в Україні. Чому цю виставку не можна пропустити, далі…

 

Грейсон Перрі

Фото: The Independent

 

Грейсон Перрі – художник-персонаж, жартівник і переконаний противник комерційного мистецтва. Коли 2003 року визначався володар престижної британської премії Тернера, букмекери проігнорували роботу Перрі, натомість судді були одностайні у своєму рішенні. Отримувати винагороду прийшла друга особистість митця – Клер, її атласна сукня у кроликах і рюшах вже увійшла в історію сучасного мистецтва як наймиліший маніфест художника-десидента. За п’ять років по тому The Telegraph зарахує Перрі до рейтингу “100 найвпливовіших людей у британській культурі”. Навіть з цих фактів стає зрозуміло, що київська виставка гобеленів “Марнославство дрібних відмінностей” Грейсона Перрі  – це подія, яка варта не менших черг, ніж експозиції Герста чи МакКартні.

 

Грейсон Перрі. Благовіщення про угоду з Вірджін (деталь). 2012 р. Колекція Мистецької Ради, Саутбенк-Центр, Лондон та Британської Ради

 

Ремесло та мистецтво

Багаторічна робота Грейсона Перрі з керамікою була і є діалогом між ремеслом і мистецтвом, під час якого відбувалася кристалізація поняття “художник”. “Тоді як ремісник – це робітник, митець – це нерідко просто ремісник у пристойному піджаку,” – цей розрив, на думку Перрі, має стосунок до соціальної нерівності, а також до питання авторства, адже безліч витворів мистецтва, що зберігаються в музеях, не мають підписів з іменами тих, хто їх зробив. Такі роботи, як правило, відносяться до того періоду, коли ремісники ще не мали амбіцій геніальності. Ким же Перрі вважає сам себе? Розповідаючи про техніку виконання гобеленів, коли спочатку робиться ескіз, потім він відскановується на комп’ютері, де пропрацьовуються кольори, митець відзначає, що “комп’ютер чистіший за будь-яке чисте полотно”, що технології рятують ремісництво, адже зараз можна все запрограмувати. Проте роботи Перрі, розглядання деталей яких набуває неабиякого емоційного напруження, зберігаючи декоративність, несуть у собі глибокі смисли втрати багатьох ілюзій сучасного світу. Іронічний, провокативний – він зберігає елемент гри і неоднозначності, без яких його мистецтво і життя були би серйозними, чого Перрі не може допустити.

 

Грейсон Перрі. Поклоніння вуличних бійців (деталь). 2012 р. Колекція Мистецької Ради, Саутбенк-Центр, Лондон та Британської Ради

 

Критичність

Коли йдеться про роботи Перрі, кераміку, гобелени, відео, автоматично мовиться і про дослідження. Особисті травми художника, який ріс без батька і вже в 7 років був помічений за перевдягання у дівчачий одяг, стали поштовхом до роботи із шаблонами суспільства, “стандартними”моделями поведінки в ньому. Такий концептуальний підхід є своєрідною противагою комерційному мистецтву. У своїй розмові з Сарою Торнтон Перрі нарікає на перенасиченість ринку, яка знецінює твори мистецтва, і зазначає:”Найбільше – не завжди найкраще. Найбільші твори митців рідко бувають їхніми найвдалішими, однак саме вони продаються за найвищими цінами. У кожного митця є свій ідеальний масштаб – своєрідна крива якості – та сьогодні можна надто часто спостерігати, як митці роздувають свої роботи, жертвуючи якістю, аби набути вищого статусу”. Умовність, марнославство, маскулінність, втрачена невинність, буденність, неминучість розчарування – далеко неповний перелік тем, з якими працює Перрі, створюючи своє “аутсайдерське мистецтво”.  

 

Грейсон Перрі. Поклоніння вуличних бійців. 2012 р. Колекція Мистецької Ради, Саутбенк-Центр, Лондон та Британської Ради

 

Клер

Присутність фемінного alter ego Перрі відчутна чи не в кожному його творі. Проте митець не вважає її витвором мистецтва, адже не хоче, щоб Клер асоціювали з перформансом. З цією формою Перрі перепрацював у студентські роки, зробивши висновок, що перформанс для нього “надто благочестивий” вид мистецтва. Перевдягання для митця – це, в першу чергу емоційне повідомлення, з одного боку – епатажне, з присмаком скандалу, з іншого – дуже особисте, таке, що оголює інакшість. Потужність цього посилу Перрі вважає набагато сильнішим за руйнування будь-якого стереотипу. Під час зйомки документальної стрічки для Channel4 художник зазначив, що ніколи не почував себе у своїй тарілці серед мачо. Трансвестизм як протиставлення традиційному суспільству зробив самотність відправною точною у творчості Перрі, спонукаючи митця спостерігати, відшукувати влучні деталі та неоднозначні образи. Втім, Клер – це і запрошення до розмови, під час якої мудрий Перрі, скоріше за все, порадить не боятися вразливості, адже її усвідомлення і прийняття є ключем до щастя.