Музей-дель-Новеченто (Museo del Novecento) –  один із перших та найбільш впливових музеїв сучасного мистецтва у світі, розташований в Мілані. Про унікальність інституції, особливості експозицій та «касові» імена розповідає авторка ART UKRAINE мистецтвознавця Анастасія Уразбаєва.

 

Museo del Novecento – музей «дев’ятисотих» у Мілані, який є одним з найважливіших мистецьких об’єктів сучасного міста, про що свідчить не лише його розташування на головній площі Дуомо поруч із собором, а й його функція – репрезентація італійського мистецтва ХХ століття. «Відлік» починається з 1902 року, коли була закінчена «Четверта влада» Джузеппе Пеліццо де Вальпедо, яку художник створював протягом 10 років і рання версія якої знаходиться в колекції міланської Академії мистецтв Брера.«Четверта влада» – алегорія світу праці та робочого класу, що крокує великим натовпом у соціалістичне майбутнє. Створена за часи зародження соціалізму, картина стала символом руху в Італії і лишається ним донині. Твір розміщений в окремій ніші перед виставковими залами і розпочинає експозицію, презентовану на 3 поверхах у хронологічному порядку.

 

Музей-дель-Новеченто

 

Перший поверх представлений роботами європейських художників-авангардистів та італійських футуристів, останнім приділена особлива увага. Твори Пабло Пікассо, Василя Кандинського, Пауля Клеє, Жоржа Браката Амадео  Модільяні дають нам чудову можливість пригадати загальний контекст образотворчого мистецтва Європи початку ХХ століття. За ними слідують живопис та скульптура яскравого представника та теоретика футуризму – Умберто Боччоні, а наступними виставлені твори інших італійських футуристів – Філіппо Марінетті, Джакомо Балла, Карло Кара, Джино Северіні. Обов’язков зупинитися і уважно роздивитися Боччоні, серед яких яскраві приклади футуристичного періоду його творчості. В окремих вітринах наступного відділу виставлені маніфести футуристів та деякі інші видання, що демонструють стиль оформлення книг цього періоду. Роботи невеликі за розміром, але ми маємо можливість уважно розгледіти усі деталі,  нестримний динамізм ліній і кольору. Після довгої зали авангардистів-футуристів невелика зала, де окремо виставлені спокійні та статичні метафізичні натюрморти Джорджо Моранді. Між першим та другим поверхом, у так званому мезаніні, розміщена окрема зала із сюреалістичними роботами Джорджо де Кіріко.

 

Джузеппе Пеліццо де Вальпедо. Четверта влада, 1902

 

Другий поверх починається з окремої невеликої експозиції скульптур та рисунків Артуро Мартіні, чиї роботи виставлені і в наступній залі. В них скульптор поєднує монументальність форм та риси скульптури від етрусків до Ренесансу, інтерпретуючи їх із сучасним звучанням. Далі – італійське повоєнне мистецтво. Спочатку ми ознайомлюємося з митцями: Маріо Сіроні та Акиле Фуні, представниками руху Новеченто, чия творчість базувалася на риториці Муссолінівського фашизму. Поруч із ними можемо побачити і сюжетні полотна з оголеною натурою антифашиста Феліче Казораті. Далі йдуть твори реалізму та архаїзму, серед яких знову зустрічаються скульптури Артуро Мартіні. Останніми розміщені абстрактні полотна Маріо Радіче, Карли Бадьялі і Манліо Ро, а на окремому стенді експонуються металеві скульптури Фаусто Мелотті, що своїми формами обігрують простір навколо себе.

 

Піднімаючись ескалатором на останній поверх, ми першу чергу опиняємося на оглядовому майданчику, що виходить на площу Дуомо та Міланський собор. Популярне місце для фото і чудовий привід відпочити. Експозицію продовжує мистецтво 50-х років, де простежуються експерименти з формою змісту та матеріалами, наприклад, відомі роботи Лучо Фонтано з прорізами або бетонне полотно з арматурою Джузеппе Унчіні і, звісно, роботи Пьєра Мандзоні, що пов’язані з галереєю «Азимут».

 

Фрагмент експозиції Музею-дель-Новеченто

 

Після цього треба перейти в окремий зал, що знаходиться в Палаццо Реале. Спочатку перед нами постає скляний купол, крізь який видно одну з реставраційних майстерень, де час від часу відвідувачі музею можуть спостерігати за робою реставраторів. Справа розміщений архів, ліворуч йде остання зала з експериментальним мистецтвом 60-х років. За кінетичними скульптурами Грації Bарізко та Девіда Боріані – інсталяції в окремих кімнатах. В  наступному залі так зване аналітичне мистецтво та італійський поп-арт, роботи Артеповера (бідного мистецтва), що вели діалог між природою та культурою, використовуючи промислові матеріали. Справа розміщені три окремих зали зі скульптурами та графічними роботами Маріно Маріні, який черпав мотиви з мистецтва древніх італійських цивілізацій, синтезуючи їх з надбанням експресіонізму та кубізму.

 

Фрагмент експозиції Музею-дель-Новеченто

 

Хоча, постійна експозиція здається не дуже великою, на перший погляд, але пройшовши її повністю, виходиш з доволі чіткою картиною розвитку італійського мистецтва від незалежного Амадео Модільяні до художників Арте Повера, які мали намір розсунути кордони між життям і мистецтвом. Museo del Novecento стане чудовим ознайомчим довідником для новачка з вивчення італійського мистецтва ХХ століття і допоможе направити вашу цікавість у потрібному керунку.