На початку листопада в карпатському селі Татарів пройшов міжнародний семінар «Європейські культурні резиденції» за участі представників культурних інституцій з 11 країн Європейського Союзу. Метою заходу було налагодження сталих зв’язків між культурними інституціями України та Європи, вироблення візії подальшої співпраці та започаткування мережі партнерських інституцій. ArtUkraine розповідає про те, як Україна поступово долучається до європейської культурної спільноти.

 

Попри зав’язаний ззовні військовий конфлікт, Україна поступово заявляє про себе як про культурного гравця європейського рівня. Країна крок за кроком формує імідж майданчика для розвитку міжнародних гуманітарних проектів і культурної дипломатії in general.

 

Нещодавній приклад — триденний міжнародний семінар «Європейські культурні резиденції», що відбувся в карпатському селі Татарів в перших числах листопада за підтримки українських благодійних фондів Dofa.fund, Zenko Foundation, Міністерства закордонних справ України (МЗС) та Центру стратегічних комунікацій StratCom Uktaine.

 

Перед подією організатори ставили амбітні цілі: налагодити сталі зв’язки між культурними інституціями Європи та України, а також дати поштовх інституціям, які обіймаються мультидисциплінарними проектами й пропагують спільні для себе цінності — цілісність ЄС, залучення України до європейського культурного контексту, толерантність, рівноправне партнерство тощо.

 

Усі зображення надано організаторами

 

Склад учасників «Культурних резиденцій» відповідав амбіціям організаторів: це і представники культурних інституцій з 11 країн Західної та Східної Європи, і арт-менеджери з Ужгорода, Івано-Франківська, Львова, Чернівців, Одеси, Харкова та Києва, і українські журналісти, що переймаються культурною тематикою. І навіть почесний гість — Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії в Україні Люк Якобс, добре відомий своєю підтримкою культурних зв’язків між Україною та ЄС.

 

«Європейські культурні резиденції мають на меті більше, ніж розробку спільних проектів, — каже Ольга Сагайдак, засновниця благодійного фонду Dofa.fund. — Ми прагнемо налагодити сталі зв’язки між культурними інституціями України та Європи. Крім того, створити комунікаційну платформу для вільного культурного обміну».

 

«Потрібно було робити нетворкінг з європейськими культурними організаціями», — додає Валентина Клименко, культурна журналістка.

 

 

Після формальної частини учасники «Культурних резиденцій» розділились на 6 груп. Вони об’єднали людей, які зацікавлені візуальним мистецтвом, музикою, кіно, театром, кураторством та кулінарією. Групи модерувались визнаними експертами — Оксаною Баршиновою, Дмитром Гольцем, Любо’ю Морозовою, Марією Задорожною, Ольгою Жук, Наталкою Ворожбит та Іриною Магдиш.

 

В перший день українські учасники заходу вчились дивитись на себе у дзеркало. Їм було украй необхідно почути, що подекуди культурні контексти ЄС та України не перетинаются. Крім того, виявилось, що європейські горизонти планування вимірюються роками. Українські — обмежуються роком. Ще один нерозмотаний клубок проблем — це принципи взаємодії мистецького середовища з державою, донорами та кураторами…

 

Обговорення вилилися у практичну площину. «З’явились нові візії життєздатного мистецького проекту, який був би актуальним для всіх учасників платформи», — запевняють організатори «Культурних резиденцій».

 

 

Наступного дня культурні авангардисти відправились у Івано-Франківськ, аби поміркувати про мистецькі проекти саме у міському контексті. У цьому їм допомагали місцеві партнери — громадська організація «Тепле місто» та «Інша освіта». Можливо, киянам назва франківського заводу «Промприлад» незнайома. Але для місцевих активістів — це амбітний символ того, як закинутий промисловий об’єкт поступово перетворюється у освітньо-мистецький хаб із залученням соціально орієнтованого бізнесу.

 

«Люди в Україні дуже активні і прагнуть зробити свої міста комфортними для себе та привабливими для туристів, — коментує культурна менеджерка із Німеччини Стефані Кляйнзорге. — Для мене великим відкриттям стала ініціатива «Urban Space» — громадський ресторан, створений за рахунок внесків 100 соціально активних людей, 80% прибутку якого направляється винятково на реалізацію громадських проектів. Для мене складно уявити, щоб в Німеччині люди зібралися і спільно реалізували такий проект. Це своєрідний феномен України».

 

Creative Europe («Креативна Європа») — назва програма Європейського Союзу з бюджетом 1,46 млрд євро у галузі культури на 2014–2020 роки. Користування ним – це тернистий шлях навіть для досвідчених європейських інституцій з потужним бек-ґраундом та підтримкою на локальному та державному рівнях. Втім, це не означає, що для українських митців вхід у програму закритий. Лекція європейських арт-діячів, як успішно співпрацювати з Creative Europe, були у цьому контексті надзвичайно доречною. Як нетворкінг, який обов’язково виллється у майбутню плідну арт-співпрацю (про це пізніше).

 

 

«Креативна Європа — це дуже потужна донорська структура, але українським митцям потрібно вписуватись у процедури та ті теми, які наразі є цікавими для європейців, — роз’яснює Валентина Клименко. — Адже теми, актуальні 3 роки тому, — вже застарілі».

 

Третій день «Культурних резиденцій» продовжив курс на налагодження зв’язків між українськими та європейськими учасниками «Культурних резиденцій». Генерувались нові ідеї та форми спільної роботи.

 

Посол Бельгії в України Люк Якобс поділився своїми міркуваннями: «Українське культурне поле і досі незвідана нива для Західної Європи. І це можна використати як суттєву перевагу, адже люди завжди люблять пізнавати щось свіже, нове та оригінальне. Україна має слідкувати за культурними трендами та віяннями. Проте українських митців не слід сприймати лише як послідовників, у них стільки талантів та креативності, що вони сміливо можуть стати трендсеттерами».

 

 

Вже наприкінці семінару визначились з двома пріоритетними арт-проектами. Один із них – перформативний продукту на перетині театру, музики та кіно. Водночас другий пов’язаний з розробкою і розвитком інноваційних методологій у створенні мультидисциплінарних соціокультурних проектів.

 

І два слова про результати «Культурних резиденцій». За словами організаторів, головне — це встановлення особистого контакту і довіри серед учасників заходу. Мовою теґів це: #ГотовністьДоДіалогу та #ПродуктивнийОбмінДосвідом. «Такі принципи є надійним підґрунтям у крихкому діалозі про сильний Європейський Союз, про роль України, на яких може триматися фундамент спільної культурної стратегії», — кажуть організатори.

 

P.S. Ідея проекту «Європейські культурні резиденції» була озвучена ще у 2016 році відділом культурної дипломатії МЗС. Інформаційними партнерами заходу стали Міністерство закордонних справ України та Центр стратегічних комунікацій StratCom Ukraine. «Культурні резиденції» — не перший проект StratCom Ukraine, спрямований на розвиток культурної та публічної дипломатії України. 8‒10 листопада у Нью-Йорку, Парижі, Берліні та Вільнюсі була представлена фотокнига «.RAW Історія змін українців та армії», яка присвячена становленню нової української армії.