Наприкінці минулого року одеська художниця Альбіна Ялоза представила персональний проект «По той бік» в арт-центрі Павла Гудімова Я Галерея. Там ми й зустрілися з Альбіною, аби поговорити про новий вектор у її творчості, труднощі пошуків матеріалу та плани,  які вона реалізовує вже сьогодні.

 

У попередніх проектах Ви досліджували безлюдні пейзажі («Втрачений рай», «Тиша»), побутові предмети та орнаменти («Культ», «Нове українське»). Цього ж року в проекті «По той бік» ви порушили сакральну тему. Як виникла така ідея?

Ще в 2011 році, коли я побачила реверс херувимчиків у своєї подруги-реставратора, в мене виникла ідея попрацювати з цими голівками та цифрами. У той момент мені здавалось, що ці херувими із зони свого постійного існування потрапили в зону дискомфорту та стали полоненими – ніби з одного світу їх перенесли в зовсім інший. Цю тему я і запустила в коло своїх роздумів.

 

Альбіна Ялоза. «Не ридай по мені мати» (2014, полотно, мішана техніка, фрагмент)

 

А коли ці роздуми почали втілюватись вже безпосередньо у ліногравюрі?

Наприкінці 2013 року я зрозуміла, що час розпочинати процес. До цього я хотіла встати на якісь рейки, бо сакральна тема дуже широка. У мене була купа думок, біля яких я сиділа і робила спроби в’язати щось, то з однієї, то з іншої. Я могла потягнути за будь-яку ниточку і щось сплести з неї.

 

Вигляд експозиції «По той бік» Альбіни Ялози в арт-центрі Я Галерея

 

Та важливо було схопити саме ту нитку?

Так. Я наче на дотик визначала їх: ця махрова, а ця – гладенька. Я намагалася об’єднати їх разом. Згодом тема почала дуже повільно, але потроху рухатись. А потім відбулись події на Майдані… Настрій був таким, що нікому не побажаєш. Я переконана, що так чи інакше, цей настрій відбився у роботах. Не міг не відбитись. Наприклад, створення роботи «П’єта» збіглося з повідомленням про перших п’ятьох загиблих, і я довгий час дратувалась і переживала – так, наче наврочила.

Тоді, на певний час, я взагалі перестала щось створювати. У мене не було емоційної можливості працювати, однак ідеї все одно теплились, а всередині щось само собою вирішувалось.

 

Альбіна Ялоза. «П’єта» (2014, полотно, мішана техніка)

 

Розкажіть про процес збирання матеріалу – пошук реальних артефактів, які лежать в основі робіт проекту.

Для мене пошук матеріалу – це найбільша складність, і водночас задоволення. Загалом, я нічого навмисно не підбираю одне під одне, коли створюю роботи, бо часто просто не знаю, що під що підібрати. Коли я щось знаходжу, то спочатку навіть не знаю, як це застосувати. Я тягну знахідку в нірку, де вона чекає на свій час. Потім сам процес вказує, куди треба залучити той чи інший образ, або ж залишити його поки в моєму особистому архіві. 

 

 

Вигляд експозиції «По той бік» Альбіни Ялози в арт-центрі Я Галерея

 

Як змінюються оригінальні зображення скульптур у Вашій інтерпретації?

Оскільки я працюю з живою скульптурою… або ж вона працює зі мною… Інколи в мене складається враження, що я нічого не вирішую під час творчого процесу: мене веде сам матеріал. У моїх роботах усе, що зображено – має справжні відповідники. Наприклад, руки святих – це просто руки поліхромної скульптури. Такий документальний підхід до зображення мені видається більш щирим, адже ці скульптури, з якихось причин, дійшли до наших днів саме у такому стані: без рук, без пальців… Це етап їхнього життя. І розуміння цього ще більше впливає на моє сприйняття.

 

Альбіна Ялоза. «Вознесіння» (2014, фрагмент полотна, мішана техніка)

 

Чи сама техніка ліногравюри сприяє відтворенню скульптурних зображень?

Коли я працюю над гравюрою, я використовую ті ж різці, якими користувалися майстри виробів із дерева. Я не вигадую якусь фактуру, штрихи, адже все це вже є невід’ємною частиною скульптури. Тому під час роботи в мене складається враження, наче я сама витесую ці скульптури, але у двомірному просторі.

 

Альбіна Ялоза. «П’ять хлібів» (2014, полотно, мішана техніка)

 

А з чим пов'язаний вибір символів у серії? Чому, наприклад, у зображенні Страстей Христових присутні саме кліщата?

У деякі роботи я навмисно внесла додаткові символи. Вони можуть допомогти краще «прочитати» ту чи іншу роботу глядачу – крізь призму його досвіду, знання, рівня інтелектуальної обізнаності. А деяких інших «помічників» я, навпаки, видалила й узяла за основу чисті факти. Щодо кліщат… якби мені сказали йти знімати Ісуса з Хреста, я би обрала кліщата. Це реальний предмет, яким я користуюсь у побуті, який зараз лежать у моїй майстерні. 

 

Тобто за допомогою символу Ви акцентували увагу на певному сюжеті?

Так. Якщо ми говоримо про сюжет «Зняття з Хреста», то для мене це кліщата. Для когось це, можливо, були б цвяхи. Мені приємно, що ці роботи можна читати по-різному, і кожен може побачити в них щось своє, знайти свої нюанси та провести свої паралелі.

 

Вигляд експозиції «По той бік» Альбіни Ялози в арт-центрі Я Галерея

 

Звернення саме до християнства, а не до будь-якої іншої світової релігії, пов’язане з середовищем Вашого життя?

Звісно, адже я живу в цій системі координат. Щоб творчо працювати з іншими релігіями – ісламом чи буддизмом, наприклад – потрібно мешкати на тій території, де вони поширені, увібрати їх із молоком матері, детально вивчати. Тому що створити роботу – це не просто прочитати десяток текстів. Тому я і працюю із загальнохристинськими поняттями, без поділу на католицизм, православ’я та протестантизм.

 

Альбіна Ялоза, вернісаж проекту «По той бік» в арт-центрі Я Галерея.

Фотограф – Артем Гвоздков

 

Чи продовжите далі розробляти сакральну тему?

Так, на підлозі моєї майстерні вже лежить наступна робота – «Христос у гробу». Але є проблема з матеріалом: мені нема з чим працювати. Візуально я можу уявити, як повинна цілісно виглядати та чи інша композиція, але поки не маю живих артефактів. Я вишукую їх скрізь, де тільки можу, наче на полюванні.

 

Альбіна Ялоза у майстерні, Одеса, 2014. Фото – Павло Гудімов

 

Альбіна Ялоза народилась 1978 року в Харкові. Живе і працює в Одесі.

1999 року закінчила Харківське державне художнє училище за спеціальністю «живопис», 2006 – Харківську державну Академію Дизайну і Мистецтв за спеціальністю «графіка». Працює переважно з ліногравюрою, колажем, створює скульптурні й редімейд-об’єкти.

Із 2003 року бере участь у виставках в Україні та за її межами.

Перша виставка «Зустріч» в рамках фестивалю NonStopMedia відбулась в Харківській міській художній галереї.

2005 року стала учасницею «Харківського вернісажу», що пройшов у німецькому місті Нюрнберг, в галереї Handwerkerhof.

Із 2010 року є членом Спілки художників України.  

Альбіна Ялоза бере активну участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних виставках та акціях.

 

Фото робіт та експозиції – Володимир Денисенков