Блогер сайту The Guardian  Джонатан Джонс ділиться  власним списком найбільш вражаючих творів апокаліптичного мистецтва та коментує їх.

Леонардо да Вінчі, «Потоп», 1517-1518

 

В останні роки свого життя Леонардо зачарувала сила води, яку використовували та водночас боялися. Художник зосередив усі свої песимістичні передчуття на серії малюнків "Потоп". У них армії, міста, дерева і навіть гори безпорадні перед люттю бурі та повені. 

Майкл Епплтон, «Ураган «Катріна», 2005

 

Фотожурналіст Майкл Епплтон на своєму знімку показав увесь жах урагану Катріна. Вогонь відображається у зловісній воді, а нахил камери надає цій фотографії страхітливої кінематографічної чарівності.

 

 

Невідомий майстер, «Повінь Святої Єлизавети 1421 року», 1490-1500

 

Художник середньовічної Голландії, чиє ім'я було забуте, задокументував руйнівну повінь 1421 року, котра нагадує майбутнім поколінням про те, що може статися, якщо вони втратять пильність. Тим не менше, люди борються зі стихією, намагаючись дістатися безпечного місця доти, доки море не прорвалося.

 

 

Мікеланджело Буонарроті, «Всесвітній потоп», 1508-1512

 

Мікеланджело співчуває приреченим людям, які не можуть уникнути води, що змиє їх з цього світу. Це зображення потопу із книги Буття було однією із перших сцен, котру художник написав на стелі Сікстинської капели. Замість того, щоб зосередитися на Божому обранцеві Ної, радикальний художник зображує страждання тих, хто приречений потонути.

 

 

Френсіс Денбі, «Потоп», 1840

 

 

Потоп Денбі — шедевр романтичного мистецтва. Поки останні жертви потопу чіпляються за життя, на чорному тлі встає червоне сонце. Художник заманює розум у світ блакитних, чорних та зелених кольорів. Моторошні спалахи блискавки надають далекому ковчегові Ноя відтінку холодного срібла, в той час як золотий янгол плаче.

 

 

Клод Моне, «Паводок», 1896

 

 

Зазвичай Моне не мислить як апокаліптичний художник. Але в цьому затопленому ландшафті все напрочуд мляво і занедбано. Дерева є примарами і жодна людина не проникне у цю спектральну, постлюдську красу.

 

 

Ед ван Війк, «Ті, що залишилися в живих після потопу 1953 року», 1953

 

Затоплення берегів Північного моря  31 січня 1953 знищило 1836 осіб у Нідерландах та 326 осіб у Великобританії. Ця фотографія показує шок та страждання тих, хто пережив цю повінь, котра прийшла чи не одразу після Другої світової війни. 

 

Кацусіка Хокусай, «Велика Хвиля в Канагава», 1829-1832

 

 

Це не зовсім картина про повінь, але вона, безперечно, апокаліптична. Рибалки Хокусая у своїх невеликих човнах налякані могутністю стихії. Велика Хвиля кидається на землю немов цунамі, однак її руйнівна сила є глибоко прекрасною.

 

 

Томас Коул, «Вода, що спадає після потопу», 1829

 

Американський художник зображає світ після Потопу. Безжальне сонячне світло показує розтрощені та розкидані над спустошеною землею дерева. Усе було очищено. Світ знову новий та порожній, немов чистий аркуш.

 

 

Макс Ернст, «Європа після дощу», 1940-1942

 

 

У цій величній історичній картині неймовірний шторм перетворив Європейський континент на бруд та каміння. Потоп, який знищив світ, не є природним. Його, на думку автора цього метафоричного полотна, викликала людина. 

 

За матеріалами: The Guardian