Найбільш божественні, яскраві та могутні жінки — від Афіни Клімта та Фортуни Ван Дейка до таємничих скульптур жінок льодовикового періоду — у новому рейтингу The Guardian.

 

 

Густав Клімт – Афіна Паллада (1898)

Погляд давньогрецької богині мудрості з шедевра Клімта поєднує мотиви давньої міфології і сучасної психології. У Відні того часу усі — художники, письменники і навіть Зигмунд — були зачаровані її магнетизмом та сексуальністю. Афіна тут не стільки божество розуму, скільки архетип жіночої влади та сили.

 

 

Сандро Боттічеллі - Паллада і Кентавр (1482)

Цікаво, як Боттічеллі створив цю анатомічну ілюзію: на картині надприродна істота переконливо поєднує у собі людське та тваринне. Грецька богиня мудрості  символічно дисциплінує дику, нестабільну, чоловічу вдачу кентавра та рятує світ від чоловічого божевілля.

 

 

Бенгалія - ​​ Калі наступає на Шиву (19 століття)

У цьому витворі мистецтва 19-го століття небезпечна богиня гніву Калі стоїть на грудях бога Шиви. Вона носить прикрасу з голів з'їдених демонів та люто ходить по землі. Тільки Шива може зупинити її.

 

 

Стародавній Вавилон - Цариця ночі (ймовірно, образ Іштар) (1800-1750 до н.е.)

 

Від цього стародавнього вавилонського образу віє владою та магією. Піднявши руки, богиня гордо демонструє свою оголеність та сексуальну велич. Іштар – месопотамська богиня сексу і війни ‒ небезпечне поєднання, одначе.

 

 

Льодовиковий період Європи - Вілендорфська Венера (з 28000 до 25000 до н.е.)

 

Фігурки жінок з великими грудьми збереглися в печерах, де homo sapiens ховалися від останнього льодовикового періоду. Вілендорфська Венера ‒ найвідоміша скульптура серед ранніх художніх витворів. Існує велика ймовірність, що вона є богинею родючості. Стародавні скульптори підкреслили репродуктивні та материнські аспекти цих маленьких фігурок. Можливо, майстри були жінками та створювали тотеми матріархальної релігії.

 

 

Школа Фонтенбло - Діана-мисливиця (1550-60)

 

Це образ Діани, богині полювання в греко-римській міфології, а також алегоричний образ Діани де Пуатьє, коханки французького короля. Коли вона стала коханкою Генріха II їй було 34 роки, а йому ‒ 16. Вона панувала над ним усе своє життя. Художники французького двору в Фонтенбло створили образ Діани як мудрої та невинної жінки, але водночас і небезпечної для тих, хто намагається протидіяти їй.

 

 

П'єр Міньяр – Маркіза де Сейнеле з двома синами (1691)

 

У цьому алегоричному портреті маркізи де Сейнеле одна з найбагатших вдів 17-го століття Франції постає перед нами в образі божественної Фетіди з давньогрецького міфу. У Іліаді Гомера сином Фетіди є Ахіллес, тож один з синів маркізи одягнений як молодий Ахілл. Корали і раковини, що прикрашають картину, символізують морські надприродні здібності, на які претендує маркіза де Сейнеле.

 

 

Тиціан - Діана та Актеон (1556-9)

 

У «Метаморфозах» Овідія одного прекрасного дня молодий Актеон поїхав на полювання і випадково потрапив у гай, де побачив оголену богиню Діану. Вона карає його за це – перетворює на оленя, якого роздеруть власні собаки. Тиціан зображує фатальний обмін поглядами саме у той момент, коли він бачить її, а вона — його. За цю прекрасну мить богиня ось-ось стягне жахливу ціну.

 

 

Рембрандт - Беллона (1633)

 

Беллона була римською богинею війни, але Рембрандт зображує її звичайною людиною. Здається, вона почуває себе достатньо затишно в блискучій броні. Хоч їй і не зовсім підходить цей металевий одяг війни, але вона, вочевидь, готова захищати свою країну.

 

 

Антоніс Ван Дейк - Рашель де Рювін’ї, графиня Саутемптон в образі Фортуни (1638)

 

Ван Дейк створив образ щасливої жінки, повелительки багатства та смаку в космічному мерехтінні срібла і сапфірів. Через благословення мистецтва вона наділена божественною силою.

 

 

 

За матеріалами: theguardian.com