«Від першої особи: Пам’ять. Голос. Діалог» – новий проект Центру Сучасного Мистецтва (CSM) та інтернет-видання Korydor, що триватиме 11-14 травня в освітньому хабі «Spalah» (м. Харків; вул. Дівоча, 6). Він покликаний посилити роль культурних інституцій і медіа у висвітленні замовчуваних тем.

 

 

Розклад заходів:

 

11 травня, 19:00 — відкрита лекція Анни Рейд (Великобританія) “Історія інших людей: пишучи про Україну та Росію”. З англійської перекладає Катерина Поправка.

 

Для чого писати про чужу історію? І для чого читати історичні роботи, написані кимось ззовні, кимось з іншого соціокультурного поля? Що нам дає дистанція, які недоліки й переваги є в тому, щоби фіксувати та досліджувати історію “не своїх” країн? От про що я хочу поговорити з українськими слухачами. У сучасній Україні історія може грати роль вибухової речовини, тому це важливо. 

 

Анна Рейд — британська журналістка й історикиня. Закінчила юридичний факультет Оксфордського університету, додатково отримавши ступінь магістра з російської історії. В середині 90-х жила в Києві і писала репортажі про Україну для журналу Economist, і сьогодні регулярно відвідує Україну. Її історичні роботи присвячені Україні (Borderland: a journey through the history of Ukraine), ленінградській блокаді (Leningrad: The Epic Siege of World War II) та Сибіру (The Shaman's Coat: A Native History of Siberia). Говорячи про військові конфлікти, Анна наголошує: ми повинні говорити не просто про “успіхи та поразки”, а про те, чим війна обертається для цивільного населення.

 

13 травня, п’ятниця, 19:00 – лекція Кінґи Дунін (Польща) “Від самвидаву до Facebook: історія, політика, зміни в медіа”. З польської перекладає Михайло Барбара. 

 

Демократія, державна незалежність, громадянські права, права жінок та меншин, економічне відчуження, увага до емігрантів… Теми змінюються (в тому числі в медіа), та ми завше маємо думати про те, як те, що ми пишемо і представляємо публіці, допомагає нам зробити цей світ чеснішим.

 

Кінґа Дунін — журналістка, письменниця, літературна критикиня, соціолог культури, феміністка. Одна з головних постатей “Політичної критики” (Krytyka Polityczna). Авторка фельєтонів у “Високих підборах” (Wysokie Obcasy), додатку до “Газети Виборчої” (Gazeta Wyborcza), численних публікацій і наукових досліджень. Співавторка і співредакторка соціологоічної праці “Важливість того, що не має значення”, авторка романів “Дао домогосподарки”,“Табу і сором”, “Гарбузова карета” та інших. Спільно з Томашем Любінським та Вітольдом Берешем вела культурну програму “Добрі книжки” на каналі TVP1, пізніше — аналогічну програму під назвою “Найкращі книжки” на TVP Kultura. Викладачка, членкиня Партії зелених.

 

14 травня, субота, 19.00 – лекція Ірини Старовойт (Україна) “Кричуща мовчанка: Що робити з потворними спогадами прекрасних міст?”. 

Міста переживають мови і звичаї своїх будівничих і переходять в руки наступних держав, ідеологій, поколінь. Ми живемо у тій частині глобального світу, де історія має значення для теперішнього і майбутнього. Разом з тим ми успадкували більше, ніж одну історію, а подекуди стали спадкоємцями майже цілковитої зміни мешканців, конфліктних спогадів і ландшафтів історичної провини. Живучи у 21 столітті, ми не завжди насмілюємося ставити питання по місцю проживання про століття 20-те, про адреси, які для когось стали останніми, про спільноти, яких більше нема, і про те, як вони моделювали своє майбутнє, як жили і як були знищені у наших містах. Травма — це якоюсь мірою зяюча пустка, присутність відсутності, те, про що не знати, як говорити. Зараз великі і менші українські міста знову переживають струс раптової трансформації, війни, ментальної зміни і фізичного переміщення. Нічого уже не буде таким, як було, але зовні майже все залишається таким самим. Що література може навчити нас про подібний досвід? Як письменники опрацьовують травматичні спогади? Як робота пам'яті допомагає мислити і обживати майбутнє? Відповіді на цю ситуацію і непрості питання пошукаємо разом.

 

Ірина Старовойт — літературознавиця, поетка, перекладачка, кандидатка філологічних наук (2001), доцентка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Запрошена викладачка у Вищій Східноєвропейській Школі в Перемишлі, Польща (2008-10), в Університеті Грайфсвальда, Німеччина (2010), доцентка-дослідниця у Гронінгенському університеті, Нідерланди (2012-2013). Учасниця ІІ Європейського форуму культур (Люксембург, 2005), Конференції жінок-письменниць Центральної та Східної Європи (Комаром (Угорщина) / Комарно (Словаччина), 2008) та V Форуму перекладачів (Вірменія, 2011). Брала участь у міжнародному дослідницькому проекті “Memory at War”, у фокусі якого була робота пам’яті в літературі і кіно, зокрема не примирені спогади про голодомор, сталінський терор, війну та імперський слід в ментальності сучасних українців і росіян різних поколінь.

 

12 травня у рамках проекту відбудеться вистава «Монолог про найважливіше» від театру «Арабески» та дискусія «Що виживе, те й буде?» за участі головної редакторки Korydor Віри Балдинюк. Також програма включає в себе Школу культурних практик «Пам’ять» і Школу культурної журналістики «Голос».