Українські художники Даниїл Галкін та Марія Куликівська, а також адміністрація Щербенко Арт Центру на чолі з куратором Мариною Щербенко бойкотують бієнале сучасного мистецтва Manifesta 10, що незабаром проходитиме у Санкт-Петербурзі.

За посередництвом Марини Щербенко до участі у бієнале було запрошено двох українських молодих художників Даниїла Галкіна та Марію Куликівську, які підготовили соціально-критичний проект спеціально для Manifesta 10. Проте в ході підготовки проект “Доказ” Даниїла Галкіна був рецензований та замінений на більш нейтральний щодо подій в Україні.

 

Куратор Марина Щербенко віришила підтримати бойкот Маніфести, що було узгоджено з командою Щербенко Арт Центру та художниками, запрошеними до участі.  

 

Марина Щербенко, куратор Щербенко Арт Центру та Боттега Галереї: «Ситуація в Криму загострюється з кожним днем. А російська мистецька громада частіше недостойно реагує на події, що відбуваються в Україні. Запрошений куратор Маніфести 10 Каспер Кенінг вже зробив заяву: «Звичайно, політичні обставини зараз непрості і багато в чому неприємні, і ми повинні уникнути самоцензури. Мій контракт передбачає свободу творчості - настільки, наскільки вона не суперечить законам Російської Федерації».

Організатори Маніфести замість того, щоб підтримати Україну та ініціативу художників з усього світу бойкотувати, скасувати проведення бієнале в Петербурзі, готують компромісний проект, покликаний усіх примирити, що є від початку утопічним в цих обставинах. Це відбувається в той час, коли в наші домівки фактично прийшла війна.

Думаю, що в українців все менше бажання вмовляти росіян прокинутися й побачити, що відбувається навколо них - побачити те, що вони живуть у країні-агрессорі вже багато років і не просто миряться з цим, а слугують механізмами в єдиній системі. Бойкот призведе до тиші: тихо буде у них , адже це ми не висловимося на їхній території (тоді як можливість висловитися за допомогою візуального й смислового наповнення робіт художників була моєю основною мотивацією участі в Маніфесті).

Моє рішення - відмовитися від участі в Маніфесті 10 і підтримати бойкот цієї бієнале. Тиша іноді буває голосніше за будь-які слова».

 

Даниїл Галкін, художник: «Людина давно вже не є художником, але походить на витвір мистецтва, ангажований політичною свистопляскою. Думаю, що Маніфеста 10 нічого не втратить без нашої участі, а її відсутність може вплинути на зовнішню політику. Це окремий випадок, коли мовчання є кращою формою вираження своєї позиції, тим більше, що найсильнішим твором мистецтва завжди було таке, якого не існує. Тому підтримка бойкоту умовна, бо ми представляємо кожне «порожнє місце», а не підписи на підтримку військових дій. Таким чином, нашу участь слід розглядати, як порожній рядок в СV або тег».

 

Марія Куліковська, художник: «Не дивлячись на те, що я була втішена запрошенням і мені, як художниці, було дуже приємно взяти участь у такому фестивалі, як Маніфеста'10, усе ж, як митець, громадянка України, Криму, не можу бути частиною тих грошей, які принесли біду в мою сім'ю, змусили тікати з власної домівки. І я не можу допустити такого приниження: мене «купують», коли біля мого дому стоять російські БТРи, танки, коли російські військові приходять до будинків друзів, перевіряють їхні паспорти і, якщо вони українські, - рвуть їх, знищують. Я не готова зараз своїми висловлюваннями чи мистецтвом, яке завжди дуже про мене, відкривати душу, сповнену болю, відчаю, страху, не готова відкривати душу перед людьми, які не хочуть слухати прохання й благання припинити цей абсурд…

Не знаю, що я можу ще зробити, окрім як сподіватися на те, що нашим мовчанням, нашим бойкотом і нашою тишею, яка інколи може бути гучнішою, ніж усі крики на світі, ми зможемо зупинити цю війну і тільки тоді почати «продукувати» мистецтво».