Минулого тижня Pavlovka ArtGallery (м. Київ, вул. Костянтинівська, 73) презентувала проект Віталія Правдицького «Чуєш себе!».

Чуєш себе! 

 
Даний людині часовимір тілесної присутності є постійним відстоюванням внутрішньої та зовнішньої свободи для пізнання власного світотворення. Відчувати, що ти став невід’ємною частиною ладу, закладеного в недосяжності істини.

 
Особистість робить крок послідовно, піднімаючись по вертикалі вивчення її місця присутності: від руху (зачаття) до віри (як усвідомлення), від життя (приреченості) до надії (останнього прихистку), від гармонії (неподільності добра і зла) до любові (відвертості), від Космосу (множини сутності) до Єдиного Творця (признання і визнання справедливості вічності). У єдності початку і кінця головною стає дія, що переходить у рух.

 

Крізь призму мислення і перевтілення на межі з’яв і щезнень, потрібно вийти з фальшивого раціоналізму суспільства, щоб знайти вартісність проявів Всесвіту.

Так, відкривається сенс існування, рухаючись розширенням свідомості й змушуючи повернутися в коло, де перероджується дух, зменшуючи тебе до розмірів точки – нового переходу на повноцінний надсвідомий простір. Неповторність якого полягає у психоаналізі інтуїтивного, де фізичний світ відтворення зникає перед світом духовного першоджерела творення.

Від пробудження ідеї до втілення, через полюсність чорного (всепоглинаючого) та білого (відкритого) кольорів, осмислюючи природу абстрактних складових ліній та плям, формується асоціативний пласт закодованої інформації, що веде до складної системи часу та надчасу генної пам’яті.

Безкінечність абсолютної творчості полягає у відсутності емоційної, почуттєвої чи часово-просторової приналежності. Тоді відбувається маніпуляція питаннями взаємозв’язку мікрокосмосу з макрокосмосом, розкриваючи основну силу думки та провокуючи нас на одночасний тристоронній рух у минувшину, сьогодення і будущину.