Американського художника Дуга Вілера (Doug Wheeler), автора інсталяції “PSAD Synthetic Desert III” в Музеї Гуггенхайма, знають передусім як автора простих на вигляд і титанічно складних у створенні просторових інсталяцій, які дозволяють людині взаємодіяти зі світлом та простіром незвичним чином, що нагадує ефект від містичних чи психоделічних досвідів: як з "речима у собі".

 

“PSAD Synthetic Desert III”, що займає кімнату на сьомому поверсі Музею, — це акустичне приміщення, майже повністю позбавлене звуків. Твір апелює до тиші пустелі, знайомої митцю з дитинства в Північній Арізоні, — повної протилежності галасливій атмосфері Нью-Йорка. 

 

Вхід до “PSAD Synthetic Desert III”
Фото: Tony Cenicola/The New York Times 

 

На створення інсталяції знадобилося кілька тижнів. Простір являє собою надійно ізольовану білу кімнату, що має футуристичний вигляд завдяки масивним конусоподібним поглиначам звуку, що вкривають всю її підлогу. Аби потрапити всередину відвідувач має пройти крізь троє важких дверей з промисловими замками, адже з огляду на ефект, який кімната покликана забезпечувати, вона є свого роду приміщенням в приміщенні.

 

Поруч з конусами на підлозі, що нагадують краєвид з відеогри в жанрі фентезі, — м'яке блакитне світіння, що сповнює простір кімнати, підсилюючи сюрреалістичність антуражу.

 

“PSAD Synthetic Desert III”

 

Через складність втілення багато проектів Вілера ще з 60-х років минуого століття існують у вигляді концептів на папері. Вперше задум створити "Синтетичну печеру" з'явився в митця ще в 1968 році. У 1971 році проект придбав італійський колекціонер повоєнного мистецтва, а до Музею Гуггенхайма твір потрапив на початку 90-х.

 

Креслення “PSAD Synthetic Desert III”, 1968

 

Подібні кімнати зазвичай використовуються для тестування можливостей комп'ютерів в розпізнаванні звуку або дослідження рівнів шуму для аудіо-чутливого обладнання, наприклад навушників. Одна з таких кімнат була успішно створена Microsoft у 2015 році й потрапила до Книги рекордів Гіннеса як найтихіша кімната в світі.

 

Проте Вілер не ставив собі за мету бити жодні рекорди. Натомість, митець прагне витягнути людей з галасу, що звично супроводжує їхнє повсякдення, запропонувавши як альтернативу 10-хвилинний досвід перебування в недосяжній у звичайних умовах життя, майже містичній тиші. 

 

Джерело: www.nytimes.com