Нещодавно у рамках VII Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулась презентація книги «Де кураторство» харківського молодого видавництва IST Publishing під авторством-упорядництвом Катерини Носко та Валерії Лук’янець. Видання готувалось протягом двох років. Участь в обговоренні взяли Олександр Соловйов (куратор, інтерв’ю з яким увійшло до книги), Оксана Баршинова (кураторка, редакторка книги), Тіберій Сільваші (художник, текст якого увійшов до видання), Анастасія Леонова (засновниця видавництва IST Publishing), а також самі авторки-упорядниці.

 

Усі зображення надано упорядницями видання

 

Обговорення почалось з розповіді про виникнення ідеї створення книги. Авторка ідеї, Катерина Носко, акцентувала увагу на тому, що дане видання базується на позиції художника як куратора. Тобто оповідь ведеться від імені того, хто повсякчас займається власною художньою практикою, однак інколи та з різних причин виходить до кураторської. Так книга уміщує 17 есе на основі інтерв’ю упорядниць саме із художниками, чий кураторський досвід був здобутий у різних контекстах, умовах i соціально-політичних обставинах, починаючи з 1980-х років. Одночасно з цим, другою частиною книги є розділ «Куратор як художник», до якого увійшли бесіди з Олександром Соловйовим та Віктором Мізіано – імена кураторів, які були найбільш згадуваними в текстах художників.

 

 

Щодо появи самої ідеї, Катерина Носко також зазначає, що з кожною черговою розмовою з художниками про постать куратора, ставало дедалі складніше окреслити професійні межі останнього. Тому, аби вивести почуті думки про його роль, покликання та, зрештою, місце у художньому процесі у публічне поле, необхідно було їх спершу зафіксувати, а вже потім представити у певному форматі. Цим форматом стала книга. Власне у передмові до «Де кураторство» упорядниці пишуть, що подібний підхід – обговорення однієї теми – дав «зріз суб’єктивних поглядів на те, чим сьогодні є курування і де воно проявляється у виглядi нематеріальної практики», а сам формат книги дозволив нарешті «різним, подекуди протилежним, поглядам зустрітися разом».

 

 

«Книга своєчасна тому, що повною мірою відображає ті тенденції, які панують у сьогоднішній ситуації», – коментує вихід видання Оксана Баршинова. Адже сьогодні є тенденція, яка стає дедалі помітнішою: фігура куратора поступається постаті художника чи колективу художників. На думку Тіберія Сільваші, ця ситуація була неминучою у зв’язку із вичерпаністю кураторського інструментарію, помітним розмежуванням між кураторськими висловлюваннями та менеджерськими проектами, що приводили професію до комерціалізації. З огляду на це, саме художник лишається тим, хто відчуває та підхоплює ті ідеї, що з різних причин можуть лишитись поза очима кураторів. «Пройшов час, коли куратор був гуру, нині він лише співучасник процесу», наче підсумував розмову Олександр Соловйов.

 

Відтак дедалі частіше з’являються проекти, які куруються у тандемі між інституційним куратором та художником. Про такий успішний досвід співкурування з художницею Лесею Заяц розповідала Оксана Баршинова як музейний куратор (НХМУ). За її словами, робота з художницею була цілковитим творчим заглибленням у тему. Тоді як музей, запропонувавши Лесі Заяць взятись за проект, ніби «виштовхнув її в кураторство», що і визначило сильну сторону посмертної виставки Олександра Гнилицького – її особистісний характер.

 

 

На явище «кураторський союз» також посилався Тіберій Сільваші, розповідаючи про довготривалу лабораторну діяльність художнього «Альянсу 22», в якому він виконував кураторську роль. «У нас були жорсткі рамки, художник міг представити лише свою одну роботу чи серію, вступивши з нею у діалог (альянс) з іншим художником, музикантом, філософом, письменником» У результаті такої співучасті починали виникати складні та неочікувані зв’язки, які раніше не проявлялись, від чого кураторам ставало зрозуміло, що не лише художники займаються певним колом питань.

 

 

Підсумовуючи презентацію книги «Де кураторство», учасники та учасниці обговорення зійшлись на тому, що тема кураторства, лишаючись досі малодослідженою, потребує нових дописів, книг, у яких би могла бути розглянута з різних точок зору. Лакуни, що утворились протягом останніх десятків років у фіксації художніх процесів необхідно активно заповнювати. Власне за цю справу і взялось видавництво IST Publishing, окресливши напрямки своєї діяльності. Серед яких – дослідження сучасної візуальної культури в Україні з подальшим їх перекладом на іноземні мови. Так, книга «Де кураторство» знаходиться наразі на етапі перекладу на англійську під назвою «Where curating is».

 

Текст: одна з упорядниць видання, мистецтвознавиця та арт-оглядачка Катерина Носко