7 грудня у Мистецькому арсеналі відкриється виставка «БОЙЧУКІЗМ. Проект «великого стилю».

 
Це проект про мрійників, які хотіли змінити світ. Цей проект про реформаторів мистецтва, які  відмовились від традиційного формату. Цей проект про творців утопії, які самі стали її жертвами... 

Михайло Бойчук – парубок з Тернопільщини, який у 1910 році здивував вибагливий Париж, виставивши свої твори в «Салоні незалежних». Темпера замість олії, колективна творчість замість індивідуальної, повернення до історичної спадщини замість її заперечення, сконденсованість художньої форми замість реалістичного відтворення. Французи назвали ці новації «Renovation Byzantine», серед науковців вона відома як школа українського монументалізму або бойчукізм. Це була остання спроба здійснення великого стилю в Україні. Бунтар за своєю природою, Михайло Бойчук  бачив перед собою чітко окреслену мету − реформування українського мистецтва. Новий український стиль мав стати справді національним та глибоко увійти у повсякденний побут людини.

 

Усі зображення надано організаторами

У Київському художньому інституті у 1920-ті роки послідовники Бойчука ніби утворили середньовічний цех, де спільним був процес творення ­– від виготовлення фарб і пензликів до закінчених творів. Вони амбітно називали себе «зодчими Всесвіту», які творять великий національний стиль. Бойчукісти щиро вважали, що їх мистецтво служить розбудові ідеального суспільства, де хлібороби серед буяючих ланів, усміхнені жінки біля яблуні перебувають у суцільній гармонії. Повсякденність українського села перетворена в творах бойчукістів на сакральне дійство. Проте більшовицькі ідеологи швидко поклали край різноманітним мистецьким пошукам, слідом за універсальним методом соціалістичного реалізму в Україні запанував великий терор.

Монументальні твори бойчукістів знищувались слідом за своїми авторами.  До тепер зі спадщини проектованого ними «великого стилю» вціліли лише окремі ескізні або камерні роботи. За кожною з них – чиясь особиста мужність:  музейників, які зігнорували директиви про знищення ідеологічно ворожих творів; учнів Михайла Бойчука, які перетворюючись на «соцреалістів», переховували свої ранні роботи; колекціонерів, які розуміли цінність забороненого мистецтва.

З цих вцілілих фрагментів ми спробували зібрати пазл, який би дав всебічну уяву про український монументалізм як мистецький напрямок, який відображав сутність своєї епохи. 

 

На виставці «БОЙЧУКІЗМ. Проект «великого стилю» буде представлено понад 300 живописних, графічних, мозаїчних творів  Михайла та Тимофія Бойчуків, Василя Седляра,  Івана Падалки, Софії Налепинської, Оксани Павленко, Антоніни Іванової, Миколи Рокицького, Сергія Колоса, Охріма Кравченка. Серед них – унікальний іконопис раннього Бойчука, періоду його навчання у Краківський академії красних мистецтв та його шедевр – так звана світська ікона «Двоє під деревом». Це дивовижним чином збережені завдяки львівській мисткині Ярославі Музиці твори, яка переховувала їх у той час, коли спадщину художника з фондів Львівського державного музею українського  мистецтва, за офіційним розпорядженням, у 1952 році просто спалювали як «антисовєтскую и националистическую».

Унікальними є збережені у фондах Національної академії мистецтв України роботи студентів майстерні монументального розпису 1920-х років.  Гончарний посуд, що створений за ескізами бойчукістів. Зокрема, таріль 1919 року «Славний боєць за волю України гетьман Іван Мазепа».  Буде представлено оригінал першого видання «Кобзаря» Тараса Шевчена, з ілюстраціями художника Василя Седляра, 1931 року. Мало відомий доробок бойчукістів в галузі сценографії – проекти сценічних декорацій, ескізи костюмів для театральних постановок, і навіть маріонетки лялькового театру.

 

 

«Стосовно бойчукізму існують кілька стереотипів. По-перше, що це обов’язково великий форматний стінопис. Насправді, монументалізм – це, у першу чергу, особлива організованість образу, в процесі творення якого відкидається випадкове і несуттєве, дозволяє перетворити на монументальні навіть малі художні форми. В нашій експозиції, наприклад,  ми представимо цілком «монументальні» екслібриси. Стереотип другій, бойчукізм – це виключно вияв  пролетарської  пропаганди.  Насправді, у творах бойчукістів домінує селянська тема, і їх модель гармонійного життя побудована, так би мовити, на селянському грунті. Коли вже у 1930-ті роки під тиском політичних обставин вони починають пропагувати нові сенси, пов’язані з індустріалізацію, «гегемонією пролетаріату», пролетарським інтернаціоналізмом відбувається деградація стилю. Розписи Червонозаводського театру в Харкові 1933-1935 років за мистецьким рівням не витримують порівняння  з оздобленням Луцьких казарм у Києві 1919 року та Селянського санаторію в Одесі 1928 року. В цьому полягала генетично запрограмованість, національна своєрідність школи Михайла Бойчука. Це чудово розуміли більшовики, звідси й небачене навіть для часів великого терору тотальне винищення бойчукістів разом з їх мистецькою спадщиною. Звідси таке важке повернення навіть після політичної реабілітації. Перший прецедент публічного експонування творів бойчукістів після їх політичної реабілітації відбувся лише у 1967 році і був досить дивним −  до експозиції Державного музею українського образотворчого мистецтва було включено один (!) твір  Івана Падалки. Перша ретроспективна виставка «Бойчук і бойчукісти, бойчукізм» відбулась у Львівській картинній галереї та Державному музеї українського образотворчого мистецтва. Її кураторка Олена Ріпко здійснила своєрідну музейну реабілітацію бойчукізму. Упродовж наступних років в окремих музеях відбуваються персональні виставки окремих представників школи Михайла Бойчука. Ми спробували розглянути бойчукізм як цілісний мистецький напрямок в контексті тогочасних світових мистецьких течій, дослідитти його еволюцію впродовж майже тридцяти років».

Керівниця відділу музейної справи, сівкураторка проекту
Ольга Мельник

 
 
У Мистецькому арсеналі виставка триватиме з 7 грудня 2017 року по 28 січня 2018 року.

Куратори проекту: Ольга Мельник, Вікторія Величко, Ігор Оксаметний.

 

Вартість квитків:

Повний квиток – 60 грн.

Пільговий квиток – 30 грн.

Сімейний квиток – 130 грн.

 

Право на пільговий квиток мають пенсіонери, школярі, студенти (за наявності посвідчення). Сімейний квиток розрахований на двох дорослих і одну-чотири дитини віком від 12 років.