23 березня в мистецькому просторі 32 Vozdvizhenka Arts House відбулося відкриття виставки Міті Чуріков "Synthetic landscape".

 

В проекті "Synthetic landscape" Мітя Чуріков розмірковує над проблемою навколишнього середовища та торкається теми штучного, створеного людиною урбаністичного ландшафту, фокусуючи свою увагу на матеріалах, з яких він складається. Це певний зріз поверхонь, з якими людина стикається кожен день, торкається та використовує їх не помічаючи, але які несвідомо формують образ сучасного міста та впливають на наше сприйняття суспільного простору. Посилання на архітектурний ландшафт і сучасний дизайн, які художник зчитує в фасадів будівель, офісних приміщень, вулиць, переосмислюються ним в скульптурах, об’єктах та відео-фото-творах.

 

 
Чуріков, зокрема, зачіпає проблему, пов’язану із впливом людини на навколишнє середовище та фіксує зміни, які відбуваються в міському просторі.

Мітя Чуріков:

 

У своїй роботі я створив об’єкти з тих матеріалів, з якими ми стикаємося щодня: кахельні плити та хромовані металеві труби. На об’єктах закріплені смартфони. Вони стали частиною нас і від них також залежить наше сприйняття навколишньої дійсності. Це і відео, і фото, через які ми сприймаємо реальність. Карти та навігатори, які своїми алгоритмами ведуть нас по маршруту, який ми, можливо, і не вибрали б.

 

Відео, які можна побачити на екранах смартфонів, я знімав протягом останніх років, в основному в поїздках. У відео я використовую 3D матеріал від компанії Google або рендеринг, створений на основі фотографій, так звана — фотограмметрія. У відео немає ні ієрархії часу, ні географічної класифікації. Урбаністичний ландшафт різних міст перетворюється в суцільний. Це не рефлексія на факти або політичні події, це портрет поверхонь матеріалів, з яких складається наше довкілля, якийсь культурний шар, який в майбутньому буде стільки ж говорити про нас як і тексти, фільми, які ми створюємо. У цьому випадку, я розглядаю матеріали як "Seiendes", щось суще, як повністю автономний предмет, який знаходиться в невидимих зв'язках і призначеннях, в наслідок чого стає ключовим елементом цифрового «Storytelling». Сам же ландшафт я розглядаю як тендітну систему, яка не має постійної форми, яка в залежності від місця положення глядача видозмінюється. Йдеться в буквальному сенсі про міську культуру, тобто культурне явище, яке виникло в міському середовищі і в своїй легітимації тільки цьому середовищі і зобов’язана.