У п’ятницю, 30 травня, у берлінській галереї Another Vacant Space відкривається виставка, присвячена неформальним просторам та художнім практикам Західної України. Куратори Лізавета Герман та Марія Ланько звертаються до традиції самоорганізації, яка, на їхню думку, визначає способи продукування, репрезентації та циркуляції мистецтва в цьому регіоні.

Епіграфом до виставки (та, власне, її назвою) є коментар львівського художника та поета Любомира Тимківа щодо досвіду роботи його гаражної галереї tymutopiapres. «Якщо самі лише мухи бачили виставку, чи це означає, що вона відбулася?» відсилає до специфічного характеру художньої практики поза категоріями «автономних мистецьких творів», «проектного мислення» та «інституційних взаємин».

 Антон Варга, Натуральний обмін, 87-й день проекту «89 днів зими», 2012-2013, Львів

Виставка складається з двох частин: документальної інсталяції з архівних матеріалів й артефактів, пов’язаних із неформальними виставковими майданчикам Львова та Ужгорода, і експозиції обраних мистецьких творів. Ці частини об’єднані — просторово й концептуально — створеною безпосередньо в приміщенні Another Vacant Space інсталяцією «Відкрита галерея» – черговим етапом довготривалого проекту «Відкритої групи».

Серед художників, що беруть участь у проекті: Габріель Булеца (Ужгород), Відкрита Группа (Львів-Мукачево-Київ), Юрій Соколов (Львів), Андрій Стегура (Ужгород), Любомир Тимків (Львів). На виставці представлено такі неформальні галереї: Decima (Львів), Коридор та проект «Тимчасові виставки» (Ужгород), Гараж Любомира Тимківа (Львів), Гараж Любомира Сікача (Львів), Detenpyla (Львів), Єфремова26 (Львів), Проект IO Movirnist – «89 днів зими» (Львів).

Юрій Соколов, Моїй дружині, 1999, мішана техніка, фрагменти архівного альбому особистих фотографій, документації кураторських і мистецьких проектів, текстів та самвидавів

Текст до виставки:

“Якщо самі лише мухи бачили виставку, чи це означає, що вона відбулася?” – розмірковує художник і поет Любомир Тимків, розповідаючи про дворічний досвід роботи власної гаражної галереї на території подвір’я свого будинку на околиці Львова.

У ситуації тривалого інституційного вакууму в регіонах України подібне художнє мислення призвело до виникнення низки позасистемних територій продукування, репрезентації та циркуляції мистецтва. Ці території можуть окреслюватися через колекції випадкових об’єктів, що отримують статус художнього матеріалу. Або через асоціальний спосіб життя, маркований присутністю художника в Мережі чи в надісланих листах. Або через постійне квартирування в галереї чи двомісячну трансляцію власного життя з вебкамерою на лобі.

Такі місця, історії, моменти заміщують традиційну систему мистецтва, проте не в якості опозиції чи інституційної критики. Подібні простори важко визначити чи навіть розпізнати, адже вони виникають та існують поміж тілами, майстернями, розмовами, діями та спогадами. Прошиваючи щодення буття художників і спільнот, вони ніби просочуються крізь історію через власну нематеріальну природу.

Самоорганізовані галереї почали виникати по всій країні з кінця 1980-х років, маркуючи фактично не існуючу до цього часу царину актуального мистецтва. Але якщо в Києві подібні ініціативи художників були поступово заміщені більш-менш розгалуженою інфраструктурою, то в містах на кшталт Львова та Ужгорода художні спільноти й досі виконують функції системи, будучи виробниками, провідниками, глядачами та коментаторами власних практик.

Ця традиція художніх просторів всюди-і-ніде резонує із ефемерною природою творчості багатьох митців цього регіону, яка полягає не у “виробленні” завершеного проекту чи роботи, але, натомість, розтягується в часі та просторі у невпинних спостереженнях, організації особистих речей, зображень й текстів та просто найрізноманітніших ледве не рутинних занняттях, які набувають сенсу програмної художньої практики.

Будучи частиною довготривалого проекту «Відкритий архів» виставка досліджує, як природа сталих, тимчасових чи уявних територій обумовлює сьогодні художні рішення (і навпаки). А також – як ненаписані розповіді минулого можуть бути реінтерпретовані, отримуючи «стіни» та «дах». Простір галереї AVS стане першою «домівкою» для цієї перфомативної історії.

ВІДКРИТИЙ АРХІВ – інструмент довготривалого дослідження художніх практик, ініційований кураторами Лізаветою Герман та Марією Ланько спільно з художниками “Відкритої групи”. Онлайн-платформа openarchive.com.ua оприявнює метод кураторської роботи авторів проекту й водночас представляє її проміжний результат –  профайли художників із біографією, вибраними творами, текстами та іншою інформацією. Ці профайли можна розглядати незалежно один від одного або ж як елементи соціального «дерева» в цій децентралізованій мережі, що невпинно зростатиме.

Географія проекту не обмежується Західною Україною.

Відкрити Архів є живим процесом, який не має передбачуваної або бажаної кінцевої точки.