4 листопада о 18.00 в Національному художньому музеї України відбудеться презентація каталогу "СПЕЦФОНД 1937-1939 з колекції НХМУ", упорядником якого є мистецтвознавиця, директорка Художнього музею Юлія Литвинець. Каталог став результатом тривалого дослідження т.з. "забороненого мистецтва". Перша експозиція цих невиправдано забутих на довгий час творів відбулася лише наприкінці 90-х, але справжнім їхнім "поверненням" стали масштабні виставки "Спецфонд" (2014) та "Спецфонд. Графіка" (2016). 

 

 

У Національному художньому музеї України (тоді Державному українському музеї) Спеціальний секретний фонд сформувався у 1937-1939 рр. До нього з музеїв Харкова, Одеси, Києва, Полтави та зі спецфондів Української художньої виставки завозились твори "ворогів народу", "формалістів", "націоналістів" — тих хто, на думку партійних ідеологів, "спотворював дійсність" і являв загрозу "новому суспільству". Більшість імен та творів на довгі роки були викреслені з історії українського мистецтва. Так до Спецфонду НХМУ потрапили Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Давид Бурлюк, Віктор Пальмов, Олекса Грищенко, Онуфрій Бізюков, Неоніла Гриценко, Семен Йоффе та багато інших художників.

Інвентарна книга Спецфонду 1939 року налічувала 1747 позицій, серед яких живопис, графіка, обкладинки книг, фотографії, скульптура, посуд, папки з музейними справами, плакати, хрести, ікони, книги, дипломи, листування, вирізки з газет. Своїм порятунком вони мають завдячувати... війні, яка відсунула на другий план боротьбу з "ворожим" мистецтвом та відданості музейників своїй справі.

Із 1987 року розпочалась копітка робота по переведенню творів до основного фонду. Деякі з них вже повернулись до глядача, як от полотна Віктора Пальмова чи Василя Седляра, а є твори, яких ніхто не бачив від 1930-х. Робота триває, і це є лиш етапом на довгому шляху з реставрації та реабілітації забутих сторінок українського мистецтва. Те, що зараз вони повертаються, є свідченням несподіваних поворотів долі, завдяки яким рано чи пізно все таємне стає явним і вносить свої корективи як в окремі, особисті історії, так і в історію загальну.