Першу безперервну інсталяцію британського художника Роджера Хьорнса представили в Брістолі, Великобританія. «Free Tank: The retrospective view of the pathway» знаходиться в Скляній пристані брістольської Плавучої гавані, яка розбудовується з 2012 року і є заключним елементом генерального плану набережної площі Брістольського замку.

 

Спільний із Art and The Public Realm at Bristol City Council під кураторством Альдо Ріналді, проект є результатом 4-річного дослідження, і складається з архітектурного простору, дизайнером якого є призер Stirling Prize, архітектор Візерфорд Уотсон Манн, який оформив місце для розташування пари монолітних гранітних скульптур.

Free Tank: The retrospective view of the pathway, бетон, граніт, сталь. © Corvi-Mora, London  

Фото: artreview.com 

 

У давнину, перед фабрикою із виробництва скла, на березі Плавучої гавані знаходилася велика система шлюзів, збудована інженером Ісамбардом Кіндом Бруннелем. З часом, коли береги затопило, була побудована гаванська стіна та залишена лише одна стара конструкція, яку художник інтегрував у свою роботу. Хьорнс позначив старовинну дорогу, яка називалась «Free Tank», колишній захід до води, який дозволяв людям використовувати чисту воду приливних хвиль. Хьорнс перезаклав цю втрачену дорогу, що дозволило відвідувачам підходити до того самого берега.

 

Куратор Альдо Ріналді зауважує: «Проект створювався багато років, частково крізь труднощі, викликані тим, що це місце не було призначене для художніх переосмислень та інтервенцій. Рішення Роджера було простим та вишуканим – перезакласти попередньо існуючий шлях і використовувати цей простір для скульптурних композицій». У створенні проекту Хьорст тісно співпрацював зі Стефаном Візерфортом із Witherford Watson Mann Architects, щоб створити архітектурний простір, у який гармонійно вписалися б монументальні скульптури Хьорста. Дизайнерські рішення базуються на використанні численних технік бетонолиття, за допомогою яких виготовлені стіни, підлога та нові сходи. Це і попереднє лиття, і пробивання віконниць, і виливання елементів із бетону – для цього художник сам добирав матеріали, серед яких Корніш-бетон та чорний базальт. Скульптури-печі, висотою по 7 м кожна, виготовлені із зімбабвійського чорного граніту й разом важать 32 тонни.

Free Tank: The retrospective view of the pathway, бетон, граніт, сталь. © Corvi-Mora, London  

Фото: artreview.com 

Хьорнс так коментує свою роботу: «Спочатку для мене було важливо визначити базові фактури, які оточують конкретний публічний простір – дорогу «Free Tank». Окреслення та гуманізація місцевого колориту – скла, яке відбиває воду та сонце, сталеві перила, портова бруківка, оббиті шкірою зали та вціліла давня графіка – глобальний матеріальний код, що приховує спільні значення сучасності.

Архітектор Стефан Візерфорд зазначає: «Це твір, який об'єднує річку, простір, скульптуру та небо у те, що називають "публічним простором". Одночасно спроектовані, ці елементи відповідають викликам сучасності та глибоко споріднені із фізичними та соціальними маркерами, що залишилися в історії цього місця. Робота, в основному, створена з матеріалів що колись потенційно мали місце тут, біля води й відкритого неба, створена майже вручну. Справжньою зухвалістю мені видається відкритий бетонний зал поруч з водою, – його чорні гранітні скульптури створюють атмосферу, що сприяє абстрагуванню від тиску великого міста, від його візуального шуму».

 

Хьорнс використав історичний бекґраунд цього місця – саме тут люди, згідно зі старовинним правом могли спільно користуватися водою. Робота має всі шанси стати збірною інтерпретацією особистого візуального та чуттєвого досвіду глядачів. Митець залишає відкритим питання «Чи може саме життя бути матеріалом для створення мистецтва?», залучаючи та провокуючи глядачів.

 

Джерело: artdaily.com